Українські іммігранти з Італії, Іспанії та Франції здійснили Четверту національну прощу до Люрду

З 31 жовтня по 2 листопада 2014 р.  українські іммігранти з Італії, Іспанії та Франції вже четвертий рік поспіль здійснили Національну прощу до всесвітньовідомого місця об’явлення Пресвятої Богородиці м. Люрд, що на півдні Франції. Цьогорічна проща проходила в рамках відзначення 25-річного ювілею виходу УГКЦ з підпілля та була присвячена молитві за мир та спокій в Україні.

Очолив паломництво Апостольський Візитатор та голова Оргкомітету прощі владика Діонісій (Ляхович). Виконавчими організаторами прощі були о. Марко Семеген, Пасторальний координатор, о. Іван Стефурак, секретар Апостольського візитатора, о. Герман Ничак, ЧСВВ, настоятель храму УГКЦ у Люрді, с. Меланія Сидорик, СНДМ, відповідальна у справах катехизації УГКЦ в Італії, та сестри із Люрду Павля Бабій, СНДМ, та Давида Федан, СНДМ.

Розпочалася проща Божественною Літургією о 17-ій годині в українському храмі у п’ятницю, 31 жовтня. Цього вечора паломники також взяли участь у поході зі свічками та молитві на вервиці.

У суботу о год. 11. 00 Владика Діонісій у співслужінні з Генеральним вікарієм Паризької єпархії святого Володимира Великого УГКЦ протоієреєм Михайлом Романюком та о. Василем Бойком, Пасторальним координатором душпастирства УГКЦ в Іспанії, і понад 20-ма священиками-капеланами з Італії та Іспанії відслужив для прочан Архієрейську Божественну Літургію в храмі Св. Бернадетти. Дияконував диякон Юрій Лещинський з Парижу. Співав збірний хор сестер-монахинь та громади УГКЦ м. Мілану.

Проповідуючи до українських мігрантів, владика Діонісій зосередився над духовними роздумами про значення 25-річного ювілею виходу УГКЦ із підпілля та молитви за мир та спокій в Україні.  

«Наша Церква вийшла з підпілля тому 25 років… І хто міг би повірити, що таке станеться, адже військова потуга Радянського Союзу жахала цілий світ. Але навіть репресія органів КДБі Сибіри не подолали Божої сумирної любові. Тому св. Апостол Павло у листі до Римлян каже: «Коли Бог за нас, хто проти нас… Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч ?…». Отже, сьогодні на руки Богородиці складаємо нашу подяку за вихід Церкви на волю.

Але нема нам як сповна радіти, зараз знову війна. Сили пекла знову зворухобилися. Ідоли влади, чужа навала знову п’є кров невинних людей. Повторюється те, про що колись Андрій Шептицький писав під час Другої світової війни: «Світ гине з браку любові, гине з людської ненависті. Тому не переставаймо благати Всевишнього про рясні, теплі дощі Його святої благодаті з неба» (А. Шептицький, «Не убий», Львів, 21.11.1942).

І в цьому тривожному часі нашої історії ми чуємо слова благодаті Ісуса Христа,  проголошені в щойно прочитаному уривку із Євангелія від Івана: «Мир залишаю Вам, мій мир даю Вам; не так як світ дає, даю Вам його».

… Господь збудував своє шатро серед людей.  Ісус став одним із нас! Якщо бомблять наше шатро, бомблять і його. Він, отже,  страждає разом з нами! Він дуже близько нас!  Він з нами поділяє долю; Він «з нами Бог», зокрема в цих історичних подіях. І таке сталось з ним, що його засудили на смерть як революціонера… Його вбили, як убивають наших братів. Тож, якщо падуть бомби на  його і на наше шатро, то не означає, що він стирає із землі зло, але поділяє його з нами, одночасно міняючи його значіння, здійснює преображення. З темряви виходить світло! З тіні смерті – життя!  З народу, який не знав, ким він є, постає справжній  народ – український народ, збуджується зі сну –  нова Україна! Зроджуються герої, які віддають своє життя за братів, за народ!

Сьогодні наша молитва – це наш крик за мир!  «Щоб вибухнув мир, а не війна; щоб більше ніколи не було війни», – як закликає світ Папа Франциск ! (13.03.2014)», – зазначив Апостольський Візитатор.

Цього ж дня ввечері паломники молилися Молебень до Богородиці на подвір’ї українського храму, збудованого 30 років тому зусиллями української еміграції. Очолив моління владика Діонісій, який у своїй проповіді поділився із присутніми духовними роздумами про вміння погоджуватись із Божою волею, саме тоді, коли доводиться щось втрачати: «Чи не найкращим прикладом у погодженні власної волі із волею Божою є для нас Марія, до якої ми сьогодні так численно прибули із різних куточків Італії та Іспанії? Пресвята Богородиця втрачає Єдинородного сина, але до кінця свого земного життя зберігає витривало своє «Так, Господи».

Цього ж вечора українські прочани молилися вервицю у спільному поході із свічками по чудотворному місці.

У неділю на світанні о год. 5.45 відбулась Архієрейська Божественна Літургія в гроті об’явлення Пресвятої Богородиці.

На проповіді Апостольський Візитатор, підсумовуючи попередні роздуми про мир, звернувся молитовно до Богородиці зокрема ось такими словами:«Дякуємо тобі, Маріє, за дар свободи для нашої Церкви! За Ювілей 25-ліття виходу з підпілля!Просимо в тебе Божого миру для наших сердець. Божого миру для українського народу!Під твій Покров, Маріє! Амінь!».

З 9-ї до 15-ї години українським паломникам була надана окрема можливість омитися в купелі з чудотворного джерела. Для супроводу до купелі та занурювання в суботу були підготовлені українські волонтери, учасники прощі. Під час очікування перед купелю с. Павля, СНДМ, проводила молитви в різних наміреннях, спів духовних пісень, катехизацію тощо. Рівночасно утворювалися інші групи тих, що вже побували у купелі на молитву-похід Хресною дорогою.