У рамках Лекторій говорили про владу та співпрацю
10 листопада 2014 р. у місті Львові, у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці, відбулася чергова зустріч у рамках Комісії УГКЦ Справедливість і Мир «Лекторії Соціальної Доктрини Церкви на парафіях Києво-Голицького Архиєпископства».
Тематикою зустрічі була «Влада, християнське розуміння. Праця. Службові стосунки, відносини на місці праці». Доповідачем був Микола Варлам, секретар Комісії УГКЦ Справедливість і Мир.
Учасники зустрічі, зокрема, зосередили свою увагу на державній владі. Доповідач, посилаючись на документи та вчення Церкви звернув увагу на те, що «Владою називають прикмету, силою якої особи або установи видають закони і розпорядження людям та очікують послуху з їхнього боку» [1].
А щодо критеріїв влади, то її складовими повинні були б бути:
А). Чесність та дисциплінарність: «Політична влада мусить гарантувати впорядковане і чесне громадське життя. Вона не повинна узурпувати вільну діяльність окремих осіб і груп, а дисциплінувати і спрямовувати їхню свободу на реалізацію спільного блага, поважаючи і захищаючи незалежність індивідуальних і соціальних суб’єктів» [2].
Б). Критерій мудрості: «Людське законодавство набирає значення закону лише тоді, коли воно відповідає істинному розумові; звідси випливає, що воно черпає свою силу з вічного Закону. У міру того, як воно відхиляється від розуму, його треба проголосити несправедливим, бо в ньому не присутні прикмети закону; воно стає радше формою насильства» [3].
В). Влада повинна дбати за своїх громадян. Ще митрополит Андрей Шептицький навчав, що керівна влада має за мету служити спільному благу, зберігати й боронити природну й істинну свободу громадян, сімей і громадських організацій. А представники державної влади повинні дотримуватися моральних вимог, які суспільство ставить перед владою. Християни – носії політичної влади – відповідальні не тільки перед суспільством і законом, а й перед Богом» [4].
Щодо ж до питань та поняття праці, то учасники зустрічі узгодили спільно те, що кожен має знати, що вона не ідол чи рабство, а навпаки: «праця – фундаментальний вимір людського існування як участь не тільки у справі сотворіння, а й у справі відкуплення. Той, хто потерпає від тяжкої і виснажливої праці, єднаючись з Ісусом, співпрацює із Сином Божим у Його справі відкуплення, а також свідчить, що є учнем Христа, щоденно несучи свій хрест у діяльності, до якої покликаний. З цієї точки зору, працю можна вважати засобом освячення і оживлення земної дійсності Духом Христа» [5]. Стосунки між працівниками на місці праці повинні базуватись на благородності, відкинувши ненависть чи заподіяння комусь будь-якої шкоди.
Отже, живучи за моральними цінностями та своєю сумлінною працею, зможемо сформувати модель нової держави.
[1] Катехизм Католицької Церкви 1897§
[2] Cоціальна Доктрина Церкви 394§
[3] Катехизм Католицької Церкви 1902§
[4] Катехизм Української Греко-Католицької Церкви «Христос – наша Пасха» 965§
[5] Cоціальна Доктрина Церкви 263§
About The Author
