Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 30 тижня

Мр. 8, 22–26

«Бачу людей, – наче б дерева ходячі!»

Сьогоднішнє Євангеліє показує нам дуже цікавий приклад того, як Ісус Христос зцілює сліпого зовсім інакше, аніж зцілював інших осіб, а, як би ми сказали модерним висловом, поетапно. Цей уривок дуже важливий для кожного з нас, бо він показує, що деколи Бог в нашому житті діє не одразу: наше змінення, зцілення, преображення відбувається в часі. Тому маємо бути завжди витривалі в довірі до Бога, звертаючись до Нього зі своїми проханнями, благаннями, мольбами, молитвами. А з іншого боку – маємо дати Богові час, щоб діяти.

І так, як в цьому Євангелії Господь поволі зцілював цього сліпого, але він не зневірився і чекав повного прозріння, так і в нашому житті Бог нас зцілює і перемінює не за одну мить. Лиш вміймо витривавати, довіряючи Богові, що Він не забув про нас і ліпше знає, коли дати нам повне «зцілення».

Євр. 9, 8–10, 15–23

«Тому навіть і перший Завіт був освячений кров’ю»

Через смерть Ісуса Христа ми викуплені від неволі гріха, нам дароване вічне Царство. Але бачимо, як ми легко цим нехтуємо, легко грішимо, інколи поводимось так, як нам до вподоби, а не так, як вчить Господь. Це свідчить про те, що ми цілковито несерйозно ставимось до того, якою дорогою ціною ми відкуплені. Бог заплатив за нас найдорожчим, щоб викупити нас від диявола, Своїм Сином.

Знаємо, що за кожну дрібницю в нашому житті мусимо платити, віддячуватися, але коли йдеться про Бога, завдяки Якому існуємо і маємо шанс на Вічність в його Царстві, то чи замислюємось, що неможливо нічим віддячити за Його добродійства до нас?

Ісус заплатив за нас Своєю кров’ю, віддав за нас Своє життя ще тоді, коли ми були грішниками. Якщо щодня роздумувати над цим фактом, то щораз менше будемо грішити, а щораз більше станемо відкриті на Божу волю.

+Венедикт