Папа: У центрі діяльності Церкви – людська особа

Нещодавнє святкування Різдва, Воплочення Божого Сина, показує нам, наскільки людина є важливою для Бога. На це звернув увагу Папа Франциск, приймаючи у суботу, 10 січня 2015 р., учасників конференції: «Сопричастя Церкви: пам’ять і надія для Гаїті у п’яту річницю після землетрусу».

Глава Католицької Церкви висловив своє признання єпископам Гаїті та всім інституціям, які різними способами поспішили на допомогу народові, який постраждав від руйнівного стихійного лиха, «яке залишило після себе смерть, руйнування та розпач». «Через допомогу, надану нашим братам і сестрам на Гаїті, – додав він, – ми показали, що Церква – це велике тіло, в якому різні члени дбають один про одного. І в цій спільності, натхненій Святим Духом, знаходимо глибокі причини нашого служіння милосердної любові».

За словами Святішого Отця, вже багато зроблено, однак, залишилося ще багато роботи, а «те, що вже зроблено» і що «з Божою допомогою вдасться зробити», спирається на трьох фундаментальних колонах: «людській особі, церковному сопричасті, місцевій Церкві». «Людська особа перебуває у центрі діяльності Церкви, – зауважив Наступник святого Петра. – Ми щойно відсвяткували Різдво, і саме Воплочення говорить нам про те, наскільки людина є важливою для Бога, Який забажав прийняти людську природу. Отож, нашою першою турботою повинно бути допомогти людині, кожній людині, жити, як повноцінній особі. Не існує справжньої відбудови країни без відновлення особи у повноті її гідності».

За словами Папи, це означає, що кожен повинен мати все необхідне з матеріальної точки зору, але також – могти жити відповідальністю, свободою, духовним життям. А тому «гуманітарна і душпастирська діяльність» на цьому етапі відбудови «не є протиставними, але взаємодоповнюючими», потребуючи одна одної. І будь-яка допомога, надана і Церквою, і державою, повинна мати на меті цілісне добро особи.

Наступним фундаментальним аспектом Святіший Отець назвав церковне сопричастя, зазначаючи, що «на Гаїті виявилася чудова співпраця між різними церковними інституціями – дієцезіями, чернечими родинами, харитативними організаціями – як також між окремими вірними», коли кожен, відповідно до своїх можливостей та особливостей, намагався творити добро. Це є «знаком живучості Церкви та великодушності багатьох людей». «Сопричастя свідчить про те, що милосердна любов полягає не лише в тому, щоб допомагати іншому, але є виміром, який пронизує усе життя та розбиває усі перепони індивідуалізму, що стоять на заваді зустрічі», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що «жити милосердною любов’ю без сопричастя є протиріччям», адже ніхто не трудиться сам для себе, але «в ім’я Христа».

Врешті, Глава Католицької Церкви відзначив роль місцевої Церкви, в якій «християнський досвід стає дотичним», побажавши, щоб «Церква на Гаїті ставала дедалі живучішою та пліднішою, аби свідчити Христа та робити свій вклад у поступ цієї країни». У цьому контексті, побажавши ревності у євангелізації, Папа пригадав, що «свідчення євангельської любові є дієвим тоді, коли підтримується особистими взаєминами з Ісусом на молитві, у слуханні Божого слова та прийманні Святих Тайн».