Наші побажання і наші діяння
Є в нашому народі звичай, що з нагоди церковних чи світських свят вітаємо одне одного і переказуємо різні побажання. Найбільш інтенсивним щодо цього є кінець грудня і початок січня. І це не безпідставно.
У другій половині грудня поступово довшає день. Отже, є надія на світло і тепло. Інша причина – закінчення одного року і початок наступного. Кінець старого року – це час підбиття підсумків того, що було, а початок нового – припущення, що буде; пора сподівань на краще.
Для віруючих людей, зокрема християн, період на зламі років − це літургійне нагадування, що Бог, прийнявши також людську природу, прийшов до людей, щоб бути з ними та вести їх до дочасного та вічного щастя.
А в євреїв, наприклад, на грудень припадає свято світла, для якого властиве благодійництво. Ті обставини, прикрашені та доповнені різними радісними звичаями, пояснюють атмосферу зичливості, яка панує в ту пору року.
Подумаймо, чого ми одне одному зичимо. Звичайно, те, що іншим щиро бажаємо, є корисне і приємне.
Але особливість наших віншувань чи побажань − що все те добро, яке висловлюємо, − це щось, що має статися, або щось, що хтось має нам дати. Згадайте, що ви бажали цього року своїм рідним, приятелям, знайомим, і переконаєтеся, що це справді так.
Хочу додатково запропонувати інший зміст побажань, не тільки такий пасивний. На мою думку, було б корисно, якби ми могли бажати всім, до кого звернена наша зичливість, щоб вони могли своєю працею, своїм зусиллям, своїми стараннями досягнути те, що добре для них та для дорогих їм осіб чи навіть для всієї спільноти. Побажаймо, отже, бути діячами, а не тільки споживачами.
Говорячи про добре здоров’я, − бажаймо, щоб адресати нашої зичливості вміли і хотіли берегти своє здоров’я.
Згадуючи про добробут, − бажаймо, щоб ті, до кого звертаємося, вміли і хотіли заробити собі на добробут. Кажучи про мир та злагоду, − побажаймо щирої охоти чинити добро та усувати будь-яке насилля тощо.
Нема на світі нікого іншого, хто б бажав нам більше добра, як той, народження якого у ці дні святкували.
Гляньмо на Його життя. Він цілковито і безповоротно посвятив себе нам.
Якщо хочемо, щоб іншим людям було добре, подумаймо не тільки про те, що їм побажати словами, а й що для їхнього добра ми могли б осягнути ділами.
+ Любомир, Архиєпископ-емерит
About The Author
