Думки за думками

Інколи здається, що увесь склад Революції Гідності опинився на східному фронті, за виключенням тієї частини, яка цілим життям увійшла у волонтерську працю і робить все можливе і неможливе для того, щоби фронт вистояв і Революція Гідності не щезла за обрієм, перетворюючись у епічні, сумні і урочисті, пісні.

Безумовно, що напруження фронтових трагедій використовується відморозками для того, щоби виправдати власну внутрішню бездіяльність там, де гідність потерпає найбільше: приховані в надрах областей психіатричні лікарні, інтернати для людей з особливими потребами, державні інтернати для покинутих і забутих старих людей, інтернати для дітей із затримкою психічного розвитку…

Бачите, дорогенькі мої, у чому людська – Божа! – логіка фронтової ситуації під час нападу чужинців: сильні йдуть захищати слабких; сильні і здорові йдуть віддати життя за слабких і хворобливих; найбільш моральні і мужні йдуть на смерть, щоби захистити тих, хто хитається, викручується, бо є переляканий і здеморалізований. За рахунок сильних, мужніх, моральних, відповідальних виживаємо ми з вами, бо на фронті нас нема. Згода, серед нас є ті, що день і ніч працюють на потреби фронту більше, скільки є сил і змоги, – вони теж на фронті.

Думаю про решту, яка за спинами рятується і вважає, що так і треба.

Може б і не думав, якщо би не побачив в стрічці запрошення на веселу розколяду з дискотекою, яку традиційно буде проводити львівська молодіжна організація Українська молодь Христові – зразкова молодіжна християнська організація. Дехто з її лав увійшов у чоту Героїв. І – кінець кінцем – я не проти веселої вечірки з приводу завершення коляди. Але все ж таки відчуваю такий дисонанс, що він болить і ниє, як той зламаний зуб…

Мені так пам’ятна комсючня, яка вміла говорити і підігрівати натовп: «Ви герої наших будень! Ти – герой, і ти – герой! Ми всі герої! А тепер – танцюють усі, бо ми того варті!» Здорові, сильні, тільки неморальні і боягузливі – і байдужі. З презирством наставлені до «дурного натовпу, що шукає розваг і пряників».

І ті, що погодилися бути натовпом, – бо скільки ж можна перейматися тими фронтовими подіями? Кінець кінцем, вони сидять там в окопах саме для того, щоби ми могли жити мирно і спокійно відриватися по повній програмі! Наша вечірка – це саме і є те, заради чого вони воюють!.. Якщо би не чув на власні вуха, вважав би такі слова цинічною фантазією. Але ж чув.

Бачиш, у чому справа, друже: якщо ти слабкий і не на фронті, то ти все ж таки мусиш знати, що поряд з тобою є ще слабкіші, які потребують захисту не менш, чим ти. І ти завжди можеш тримати свій блок-пост і відкрити свій фронт захисту слабих, що потерпають. Не менш небезпечний фронт, не менш трудний і напружений. Фронт, який теж буде вимагати ризику і пожертви, забере час і сили так, що буде вже не до відривних вечірок… Чому ти ще не на цьому фронті? Якщо скажеш, що з слабких ти є найслабший і з потерпаючих ти є найбільш страждальний – збрешеш. Тому і мовчиш злегка агресивно. І знаєш, що на відміну від фронту на сході країни, на цей фронт ніхто не буде викликати повісткою – лише через заклик сумління.

Як казав той безсмертний хлопчик серед крові на Грушевського: Отака вона, українська революція… весела…

о. Олесь Август Чумаков