“Важкі питання”. Чи не перешкоджають “природні методи” створенню нового життя?

ПИТАННЯ: Хіба так звані природні методи планування сім’ї не перешкоджають створенню Богом нового життя? Коли подружжя з’єднуються тільки в неплідні дні, щоб уникнути вагітності, виходить, що саме вони приймають рішення відповідно до своєї волі?

ВІДПОВІДЬ: Коли подружжя вдається до методів розпізнавання плідності, таких як, наприклад, метод Біллінгса, то воно не перешкоджає створенню нового людського життя, оскільки сам Бог довірив людині завдання збереження світобудови, закликавши її до співпраці в Його справі продовження людського роду.

Сам Бог влаштував чоловіка і жінку так, що не всяка подружня зустріч веде до зачаття, і періоди, в які зачаття неможливе, – це частина Його задуму. Подружня близькість в неплідний період є такою ж повноцінною, як і в плідні дні: вона так само висловлює взаємну віддачу і любов, сприяє взаємній вірності і допомагає подолати різні проблеми, що виникають у спільному житті подружжя.

Вже Папа Пій XI в енцикліці «Casti Connubii» стверджував: «Не слід говорити, що чинять проти єства ті подружжя, які використовують своє право належним і натуральним чином навіть коли з природних причин, пов’язаних як з віком, так і з будь-якими іншими несприятливими ситуаціями, це не веде до народження нового життя. Бо шлюб як такий переслідує і вторинні цілі, такі як взаємодопомога і взаємна любов, яку слід заохочувати, а також чуттєве задоволення, – подружжю не забороняється бажати цього, за умови, що завжди дотримується природна сутність цього акту і, як наслідок, його підпорядкованість головній меті».

Зауважимо, що ці слова – які можуть здатися дуже застарілими в порівнянні з документами учительства, що вийшли після Другого Ватиканського собору, – ці слова написані були в 1930 році.

В соборній конституції «Gaudium et spes» (49) моральна оцінка подружнього акту звучить так: «Дії, за допомогою яких подруги глибоко і цнотливо з’єднуються один з одним, чесні і гідні. Вчинені воістину по-людськи, вони означають і підтримують взаємовіддачу подружжя один одному, завдяки якій вони з радістю і вдячністю збагачують один одного».

У свою чергу, Папа Павло VI в енцикліці Humanae vitae (11) пише: «Ці акти … є, як нагадує Собор, “благородними і гідними”. Вони не перестають бути законними, якщо з причин, не залежних від волі чоловіка і дружини, є неплідними, так як завжди зберігають своє призначення – виражати і зміцнювати союз подружжя. Дійсно, не кожен подружній акт приносить нове життя. Бог мудро влаштував природні закономірності і ритми, що викликають перерви в народжуваності».

Бог покликав людину до співпраці з Ним у справі творіння. Він наділив людину вільною волею і довірив подружжю такі рішення, як відповідальне батьківство. Зрозуміло, всяке штучне втручання в подружній акт з метою позбавити його здатності до зачаття є морально неприпустимим.