В Галицькій і Маріупольській жіночих виправних колоніях відбулися презентації Центру соціальної адаптації “Переображення”

6 березня 2015 року у Галицькій жіночій виправній колонії № 128 відбулася презентація Центру соціальної адаптації “Переображення”. Установу, розташовану в селищі Маріампіль, відвідали о. Костянтин Пантелей та Павло Загороднов – співробітники Відділу Курії УГКЦ з душпастирства у пенітенціарній системі України. Гостей ознайомила зі специфікою установи заступник начальника колонії із соціально-виховної і психологічної праці із засудженими п-і Світлана Іванишак. Відтак у клубному приміщенні установи, яка знаходиться на території старовинного монастиря Капуцинів, відбулася зустріч із жінками. Напочатку о. Костянтин привітав учасниць експозиції творчості в’язнів “Переображення Господньою Любов’ю”, що має відкритися в Івано-Франківську 10 березня. Він розповів усім присутнім про цю мистецьку подію та щирий відклик, який знайшла пересувна виставка у суспільстві. В залі було показано кілька репортажів, пов’язаних з відкриттям експозиції в різних містах України. Павло Загороднов представив діяльність центру для соціальної адаптації жінок “Переображення”, яка розпочалася 2011 року. Про долі реабілітанток розповіли також два документальні фільми, продемонстровані в залі. Автором одного з фільмів є засновник Центру «Переображення» о. Віталій (Котик), ЧНІ, в минулому капелан жіночої ВК № 44 і сотрудник громади Св. Петра і Павла з міста Чернігів.

Днем раніше, 5 березня, подібна презентація відбулася і для жінок, що знаходяться в Приазовській виправній колонії № 107 управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області. Її провів багатолітній капелан пенітенціарного служіння, співробітник Центру «Переображення» піддиякон Віталій Мартинчук. Станом на 1 лютого 2015 року за повідомленням Державної пенітенціарної служби в 11 колоніях для тримання жінок відбували покарання 2 773 особи.

Особа, яка відбула кримінальне покарання, зустрічається з багатьма проблемами. Вони у чоловіків, і у жінок, і у неповнолітніх. Проте найбільшу трудність переживають жінки. Вони раніше, ніж інші категорії в’язнів, втрачають соціальні зв’язки. Травми жінок набагато глибші. Їх виживання після звільнення піддається найбільш жорстоким випробовуванням. Адаптація колишніх в’язнів до суспільного життя є головним завданням пенітенціарного служіння держави і народу. Інакше, каже Церква, ми не матимемо права взагалі говорити про пенітенціарний характер кримінальних покарань.