Загальна аудієнція з Папою: Суспільство без дітей є сумним та сірим

Діти є великим даром для людства, але, одночасно, великими відкиненими, адже їм не завжди дають можливість народитися. На це звернув увагу Папа Франциск на початку загальної аудієнції у середу, 18 березня 2015 р., вирішивши присвятити два останні повчання з першого блоку катехиз про сім’ю дітям. Під час першої зустрічі він говорив про дар для людства, а наступну присвятить «деяким ранам, які завдають зло дитинству». «Мені спадають на думку, – додав він, – численні діти, яких я зустрічав під час моєї останньої подорожі до Азії. Вони були сповнені ентузіазму, але з другого боку, бачу, що у світі багато з них живуть в негідних умовах. У дійсності, на основі ставлення до дітей, можна судити про суспільство».

Як зауважив Святіший Отець, діти, насамперед, «пригадують нам, що всі протягом перших років життя абсолютно залежні від опіки й доброзичливості інших». І навіть «Божий Син не уникнув цього шляху», про що свідчить різдвяний вертеп. Ще одним аспектом, який викликає зацікавлення, є те, «що Бог не має труднощів у тому, аби дати Себе зрозуміти дітям, а діти не мають проблем із тим, щоб зрозуміти Бога». Наступник святого Петра вказав на «дуже гарні і сильні» слова Ісуса про «найменших», які включають всіх, хто залежить від допомоги інших людей.

«Отож, – сказав Папа, – діти самі в собі є багатством для людства, а також – для Церкви, тому що постійно пригадують нам про стан, необхідний для того, ати увійти у Боже Царство: не вважати себе самодостатніми, але – потребуючими допомоги, любові і прощення».

Крім того, діти пригадують нам «ще одну прекрасну річ»: що ми є синами і доньками. А це повертає нас до того факту, «що життя ми не дали самі собі, але отримали». Іноді, за словами Єпископа Риму, ми забуваємо про це і живемо так, ніби самі є «господарями свого існування», хоча, у дійсності, ми є «радикально залежними».

Існує також багато дарів, велике багатство, яке діти приносять людству. Насамперед, Папа вказав на «їхній спосіб бачити дійсність з довірливим і чистим поглядом». І хоч вони також заторкнуті первородним гріхом, мають притаманний їм егоїзм, діти «зберігають внутрішню чистоту і простоту», вони не є «дипломатичними», але «говорять те, що чують і бачать», їм не притаманна дволикість.

У своїй «внутрішній простоті» діти мають «здатність отримувати і віддавати ніжність», а ніжність, як пригадав Святіший Отець у світлі Святого Писання, означає мати «живе», а не «кам’яне» серце. Діти також мають здатність «усміхатися та плакати» – дві речі, «які у нас, дорослих, часто є заблокованими», тож діти можуть нас наново цього навчити.

«Задля всіх цих мотивів, Ісус заохочує Своїх учнів “ставати як діти”, бо “таким як вони належить Боже царство”. Дорогі брати й сестри, – підсумував Папа, – діти приносять життя, радість, надію. Іноді роблять збитки, таким є життя. Без сумніву, приносять також тривоги й іноді – численні проблеми. Але краще суспільство з цими турботами і проблемами, ніж сумне та сіре суспільство, яке залишилося без дітей. І коли бачимо, що рівень народжуваності у суспільстві заледве сягає одного відсотка, то можемо ствердити, що це суспільство є сумним і сірім, тому що залишилося без дітей».