В українській парафії в Римі представили життєвий шлях, служіння і духовність Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького

У неділю четверту Великого посту, 22 березня, в українській парафії Свв. Сергія і Вакха у рамках щонедільної катехизації для дорослих відбулося представлення життєвого та духовного шляху Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Постать великого Архипастиря представляв Олег Цимбалюк, доктор східного канонічного права.

Лектор найперше звернув увагу на історичний контекст, в якому народився та виростав Роман Шептицький: важке політичне становище України, зазіхання на її землі з боку сусідніх держав, суспільний занепад.

Родинний контекст для зростання молодого графа проте був щонайсприятливішим: щира любов, заможність, блискуча освіта, різноманітні суспільні можливості, а понад те все християнське виховання. Маючи надзвичайні таланти, Роман Шептицький стає в юному віці представником українського люду в польському сеймі. Таке стрімке простування на вершини суспільної слави та влади не затьмарюють проте в Романові внутрішнього покликання від Бога, яким було священство у візантійсько-українському обряді. Подвійний сум для батьків (зречення світу і зречення римо-католицького обряду, в якому виховувався Роман) не став перешкодою молодому графові Шептицькому піти за Христом. Маючи такий високий суспільний статус, він стає звичайним послушником у монастирі, виконуючи важку щоденну працю. Але звісно і в монашому середовищі Слуга Божий зазнає швидкого зросту: Андрей стає спочатку бібліотекарем, згодом приймає ігуменство, невдовзі священичі свячення, а в 1899 році рукоположений на станіславівського єпископа. З 1901 року Андрей стає Митрополитом нашої Церкви, будучи її главою до 1944 року. Поруч з тим він постає перед народом як великий меценат; не було фактично жодної галузі в суспільній сфері, в яку би Митрополит не вклав свій внесок. Не менш вагомою була його діяльність на державному рівні, саме тому зазнає ув’язнення большевиками у Росії, але навіть там він продовжує невтомну працю: створює у далеких землях наші парафії. Повернувшись на українські терени, Митрополит підтримує початки відновлення української державності. Під час усіх важких періодів історії та змін влади (Австро-Угорщина, УНР, сталінізм, німецька окупація) Архипастир не змінює життєвих позицій, не мовчить на зло. Сталінізм приносить з собою початки переслідування Церкви, німецька влада – переслідування євреїв. У тих непересічних важких умовах Митрополит захищає переслідуваних, переховує євреїв, ризикуючи власним життям. 1 листопада 1944 року Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький помирає із закликом на устах триматися твердо віри та невтомно молитися, з пророкуванням знищення Церкви, а згодом відродження враз із відродженням України.

Вкінці катехизаційної науки настоятель парафії, о. Іван Кулик, подякував п. Олегу за представлення життя і духовності Митрополита Андрея та висловив сподівання, що найближчим часом Слуга Божий буде віднесений Католицькою Церквою до лику Блаженних.

Додамо, що у рамках року, присвяченого постаті Митрополита Андрея, в парафії Свв. Сергія і Вакха продовжується експозиція фотовиставки про життя Архипастиря, а також відбуваються різноманітні пізнавальні заходи, як проведення наук чи показ фільмів, що покликані розбудити у вірних інтерес до постаті Андрея Шептицького та бажання наслідувати його стремління до богоугодного життя.