Владика Венедикт (Алексійчук): «Постать Митрополита Андрея потрібна для нас, щоб ми розуміли, якими маємо бути»

Це наголосив Преосвященний владика Венедикт, звертаючись днями до громади Львова щодо побудови пам’ятника слузі Божому митрополиту Андрею.

Роз’яснюючи питання вшанування Митрополита зведенням пам’ятника на площі Юра, владика розповів, чому Церква поминає тих, чи інших осіб. Це, за його словами, вона робить для того, щоб звернути увагу що християнство – це не лише заклики, а їхнє втілення в життя. Саме тому, на думку владики, згадується пам’ять святих, «щоб розуміти, що якщо в їхньому житті це могло вдатися, то може вдатися у житті кожного з нас».

Єпископ звернув увагу, що цього року свята Церква, а, згідно з рішенням уряду, і ціла держава, вшановує постать слуги Божого митрополита Андрея. Розповідаючи про життя Шептицького, владика пригадав історію відвідин Митрополита французькою журналісткою. Він розповів, що коли та покидала митрополичі палати, то промовила: «Я була у Бога». «Вона пізнала і зустріла Бога, який діяв через особу митрополита Андрея. І саме це можемо відчитати в його житті», – сказав проповідник.

Владика зауважив, що велич Митрополита, котрого ми називаємо «Великий», «Мойсей», проявилася через його близькість з Богом. Рівно ж наголосив, що він, як і кожний з нас, був людиною, котра мала свої недоліки, вади, немочі. Згадуючи дитячі роки Митроплита і ціле його життя, єпископ зауважив, що це передусім був його стосунок з Богом. З цього, за словами владики, випливали численні соціальні проекти, різноманітні ініціативи, зміни, реформи в церковному житті. І натхнення до цих діянь митрополит Андрей черпав від Господа.

«Саме задля цього ми хочемо почитати його пам’ять. Він що зробив, те зробив. Нашим почитанням, правду кажучи, ми йому нічого не додамо і не віднімемо. Але ця постать потрібна для нас, щоби ми, дивлячись на його особу, розуміли, якими маємо бути, до чого ми покликані. У житті Митрополита Бог реалізувався і діяв, і в житті кожного з нас так само Господь діє», – сказав єпископ.

«Коли постане його особа перед нами, Бог через нього буде давати нам оце натхнення ставати інакшими. Він зробив не мало, не багато, але зробив те, що мав зробити, що вплинуло на цілу нашу історію», – продовжив владика Венедикт.

Постать митрополита Андрея в часах між Першою і Другою світовою війною була наріжною. Як говорить єпископ, «наша Українська Греко-Католицька Церква не могла б перетривати часи радянські. Він сформував Церкву, виховав людей, сформував священиків, котрі могли пройти ті складні комуністичні часи. І ще більше: Галичина є такою національно свідомою, свідомою підняття рішень, зайняття позицій саме тому, що такою свідомою виховувала Церква людей».

«Якщо не було б митрополита – годі сказати, якою була б наша Церква. Якщо не було б Церкви – годі сказати якою була б Галичина. Якщо не було б Галичини – годі сказати, якою була б Україна», – виголосив проповідник і додав, що «все це почалось з малої, невеличкої, здається, особистості, але котра проявила цю Божу велич».

Тому, на переконання владики Венедикта, повстання пам’ятника – є знаком для всіх нас. «Знак, як Бог може діяти і міняти особу. Як Бог, дивлячись з перспективи, може впливати на цілу історію нашого народу. Хай Бог нам дасть цю відвагу все більше величати його пам’ять і віддавати йому шану», – завершив архиєрей.

Іванна Рижан