«У час війни в кожного своя зброя у руках»

Волонтерська організація «Hand-made по-львівськи» створена для об’єднання активних і небайдужих людей, які допомагають нашим воїнам в зоні АТО. Один із її основних осередків розташований в церкві Святого Папи Климентія.

Тут у бічній капличці храму працює цілий штаб з виготовлення маскувальних сіток, пошиття балаклав, збору теплих речей, ліків та харчів для наших хлопців. Хочете повоювати на мирному фронті? – тоді вам … до церкви на вулицю Генерала Чупринки, 70.

Ми теж завітали до храму, де поспілкувались із о. Юрієм Хамуляком, парохом церкви Святого Папи Климентія, і майстринями-волонтерами.

Отче Юрію, як так сталось, що Ваш храм перетворився на волонтерський штаб?

Якось восени минулого року до мене підійшла дівчина-волонтер Світлана Божко. Вона поцікавилась, чи можемо ми надати приміщення для потреб однієї волонтерської організації, що займається допомогою воїнам АТО. Я побачив цей погляд і зрозумів, що вона зуміє організувати тут працю. Порадившись із іншими священиками, ми відразу погодились і дозволили використовувати приміщення нашої каплички для їхніх потреб. І сьогодні це цілий волонтерський штаб, в якому кожного дня збирається й працює кільканадцять людей. І варто сказати, що це є дуже добра ініціатива, і ми радо її підтримуємо.

Чим саме займаються волонтери, до яких робіт можна доєднатись?

Кожного дня, окрім неділі й великих релігійних свят, наші волонтери збираються у капличці, де плетуть маскувальні сітки і “кікімори”, приймають і видають тканини на пошиття балаклав, збирають теплий одяг, випічку та інші потрібні речі. Інформацію про те, що на цей момент є найнеобхіднішим і потрібно сюди приносити, розповсюджують по соціальних мережах, радіо. Як бачимо, під час війни у кожного своя зброя в руках!

В яких ще схожих проектах та акціях бере участь ваша парафія?

Ми організовуємо багато схожих проектів. Наприклад, цього року отримали листи до Святого Миколая від дітей із Вуглегірська, що на Донеччині. Щоправда, свої побажання діти писали не Св. Миколаю, а Діду Морозу. Загалом таких листів отримали від ста осіб і, на превеликий жаль, двоє з цих діток вже загинуло… Наші люди принесли просто чудові подарунки, адже якщо було написано про мобільний телефон, то вони приносили мобільний телефон; якщо велосипед, то купували велосипед.

Інший проект: ми працюємо на те, щоб вивозити дітей зі Сходу, здебільшого з Луганщини, і розміщати їх тут по сім’ях на той період, поки там все не стихне. І нашим завданням є не лише вберегти цих дітей, а щоб вони побачили, що у нас насправді відбувається, як ми живемо; познайомились із нашими дітьми. Бо, мабуть, дорослих людей, які там живуть і їхню думку про нас уже не зміниш, а дітей можна й потрібно виховувати.

Крім того, наші парафіяни власними автомобілями постійно доправляють волонтерську допомогу воїнам АТО. І в основному, їдуть на передову, туди, де є найгарячіші точки.

Пані Світлано, як виникла волонтерська організація «Hand-made по-львівськи»? З чого розпочиналась Ваша діяльність?

Звісно ж, ніхто під час подій, що тривають в Україні вже близько року, не хоче бути осторонь. Розпочалося все з того, що кілька наших активістів, знайшовши аналогічну організацію у Києві, вирішили долучитися. Проте це було складно через відстань. Волонтери з київського хенд-мейду запропонували нам створити власний осередок.

Далі ми шукали приміщення і знайшли його в храмі Святого Папи Климентія. Парох о. Юрій дозволив нам використовувати подвір’я позаду храму, а також капличку, у якій ми розмістили все необхідне для роботи. Також на вул. Сербській, 7 небайдужі люди надали нам приміщення, в якому ми розмістили свій кулінарний цех із великою сушаркою.

Розкажіть про поле діяльності організації

Спершу ми склали так званий список усього необхідного для наших воїнів, а далі знайшлись люди, які зголосились шити, в’язати, плести. Далі вже з’явилась і кулінарна група підтримки.

Як можна долучитись до «Hand-made по-львівськи»?

Насамперед, усі охочі самотужки можуть нас знайти чи то через сторінку на Фейсбуці, чи звернувшись до наших координаторів на їх сторінках: Юлия Яровая – маскувальні сітки Olena Tsilujko– балаклави, шкарпетки Олеся Жаборт, Святослава Фединяк- маскувальні костюми “кікімори” Микола Струс– розгрузки, військова форма Олександра Лозинська- Ярошевич- рукавички Vika Yagello – маск-халати Ольга Онацько-Мороз – кулінарія Andrey Kostych- буржуйки, устілки Vira Holichko – відділ збуту, гаряча лінія Roksolyana Sydor – фінанси та облік Kostyantyn Kovalyshyn- кулінарна група підтримки, поліграфія, Людмила Урсул – Сихівська група (сітки, кікімори, пошиття,кулінарія) Tetjana Stasyuk- Бродівська група (сітки, кікімори, пошиття,кулінарія Oles Shved – транспортна логістика групи Svitlana Bozhko- організаційні питання Наташа Гохман – звіти по діяльності групи.

Приєднатись до нас можна кожного дня, у зручний для вас час. Тут ніхто не вимагає якихось спеціальних умінь, досить лише бажання. Кожен може знайти для себе роботу. Вік, звісно ж, теж не має значення. До праці стають як і школярі, так і люди старшого віку. Часто приходить допомогти наша найстарша волонтерка Лаура, якій 70 років.