Папа про спадщину святої Терези від Ісуса для оновлення богопосвяченого життя

«Скільки-то добра безперервно приносять нам свідчення її посвячення, яке зродилося безпосередньо від зустрічі з Христом, її досвід молитви, як постійного діалогу з Богом, та її спільнотне життя, вкорінене у материнстві Церкви», – написав Папа Франциск про святу Терезу Авільську в листі на ім’я Генерального Настоятеля Чину Кармелітів Босих. Причиною цього звернення стали святкування 500-річчя від дня народження однієї з найвідоміших кармелітських святих, яка побачила світ 28 березня 1515 р. в іспанському місті Авіля.

Святіший Отець зазначає, що з нагоди півтисячорічного ювілею від дня народження святої Терези від Ісуса він бажає разом з усією Церквою скласти подяку великій чернечій родині Босих Кармелітів «за харизму цієї виняткової жінки». Він назвав провидінним той факт, що відзначення цієї річниці збіглося з Роком богопосвяченого життя, в якому «свята з Авілі сяє, як надійний провідник та привабливий приклад повної самопосвяти себе Богові».

Глава Католицької Церкви вказав, насамперед, на те, що свята Тереза від Ісуса була вчителькою молитви, а центральним місцем в її духовному досвіді було відкриття Христової людяності. «Спонукувана прагненням поділитися цим особистим досвідом з іншими, вона описує його у живий та простий спосіб, доступний для всіх, оскільки він полягає у “приязних взаєминах з тим, про кого знаємо, що нас любить”. І дуже часто сама ж розповідь перемінюється в молитву, так, ніби вона бажає впровадити читача у свій внутрішній діалог з Христом», – зауважив Святіший Отець, підкреслюючи, що молитва святої Терези не була чимось, призначеним виключно для певного місця чи моменту, але «спонтанно виринала при найрізноманітніших обставинах», а для сучасного оновлення богопосвяченого життя вона залишила нам «великий скарб, сповнений конкретними пропозиціями, шляхами і методами молитви».

Далі Папа звернув увагу на те, що зустріч з Ісусом перемінила життя святої Терези, перемінивши її «у невтомну благовісницю Євангелія». А прагнення служити Церкві перед обличчям великих проблем спонукало її не залишатися «лише спостерігачем дійсності, яка її оточувала», але зробити, за її словами, «оте трохи, що залежало від мене, тобто, іти за євангельськими радами з усією можливою досконалістю», дбаючи про те, щоби співсестри чинили так само. Так розпочалася реформа, яка мала місійний та загально церковний вимір, яким «завжди відзначаються босі кармеліти та кармелітки».

Ця свята, як зауважив Глава Католицької Церкви, «добре розуміла, що ні молитва, ні місія не є можливими без автентичного спільнотного життя». Тому, основою, яку вона закладала в усіх своїх монастирях, було братерство, в якому важливе місце займає чеснота покори. А покора, згідно з навчанням Терези Авільської, «не є ні зовнішньою недбалістю, ні внутрішньою боязливістю душі», але «прийняттям себе, усвідомленням власної гідності, місійною відвагою, вдячністю та ввіренням себе Богові».

«З таким благородним корінням, терезіянські спільноти покликані ставати домами сопричастя, здатними свідчити братерську любов та материнство Церкви, ставлячи перед Богом потреби світу, зраненого поділами і війнами», – підсумовує Папа, склавши подяку кармелітським спільнотам за молитви, які вони підносять за нього і за Церкву.