Число з шістьма нулями, – за яку суму Україна може втратити Почаївську Лавру

ВІЙНА ЗА СВЯТИНЮ, ЧИ СВЯЩЕННА ВІЙНА? Саме так можна назвати непросту ситуацію, що склалася довкола Почаївської Свято-Успенської Лаври. Каменем спотикання став, власне, не стільки сам храмовий комплекс, як його приналежність до УПЦ МП і агресивна, загарбницька поведінка самих священнослужителів Лаври.

Не встиг вщухнути скандал навколо літератури сепаратиського змісту, котру вільно продавали і пропагували у лаврській крамниці і, котра, до слова, була видрукувана у власній лаврській друкарні ще в 2009-2012 роках і вже містила в собі терміни “Новоросія” і “Православная Новоросія”. Наша СБУ з приводу даної літератури досі веде себе, як філіал Товариства сліпо-глухих, оскільки не було відкрите по даному факту жодного кримінального провадження. Так само свого часу з боку правоохоронних структур не було жодної реакції на фактичну приватизацію споруд Лаври, котра на той час була частиною Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника, котра була проведена не, згідно чинного законодавства, а “по договорняках” з тодішніми представниками влади і в обхід інтересів громади м. Почаєва.

Неодноразові звернення громадян, депутатів різних рівнів, істориків та просвітян були проігноровані. Так само як і те, що монахи позривали на старовинних будівлях, котрі мають історичну цінність памятні дошки, що дані будівлі є памятками архітектури і охороняються законом. Зі всіх табличок лишилась лише одна на монастирському корпусі і то лише тому, що в цьому будинку зупинявся Т. Шевченко.

З 2003 року ченці проводять на території Лаври реставраційні і будівельні роботи, не узгоджуючи їх з жодною інстанцією.Багато артефактів минулого уже постраждали, або й повністю були знищені під час таких “ремонтів”.

На даний час після багатьох протестів громади і звернень до органів влади, в обласній раді створена спеціальна комісія, котру очолює О.Боберський. Комісія працює над питанням повернення Лаврського комплексу в підпорядкування Держбуду і у власність Кременецько-Почаївського історико-культурного заповідника. Аби не допустити цього, настоятель Лаври вл. Володимир ініціював інший процес на державному рівні. Для початку, відмовившись сплачувати податки до бюджету міста за екплуатацію придаврських будівель у якості готелів. Рішення про сплату було прийняте на сесії міськради Почаєва і відсоток, взагалі-то,місто вимагало доволі символічний – 0,5%. Проте, навіть стільки Лавра сплачувати відмовляється, мотивуючи тим, що дані споруди використовуються не, як готелі, а як класичні православні “странноприімниє” для паломників. Тобто фактично діють, як благодійні притулки.

– Добитися адекватних вчинків і рішень від духовенства Лаври дуже важко, – каже депутат Почаївської міської ради Микола Замковський. – Вони відчувають тут себе не просто домінуючою конфесією, вони відчувають за собою підтримку і протекторат Москви, а також неприховану симпатію з боку чинної влади. Так міський голова Почаєва Василь Бойко незавуальовано підтримує все, що просить Лавра у міста і всіляко лобіює її інтереси, ігноруючи при цьому інтересами городян.

Двічі на сесію міськради виносилося клопотання про включення в порядок денний питання про передачу земель, на котрих розташований лаврський комплекс у власність УПЦ МП. Але тоді на засіданнях ради не було кворуму, тож питання переносилось, – розповідає М. Замковський.

Зараз, ближчим часом, знову має бути засідання. І коридорами міськради ширяться чутки, що настоятель Лаври вл. Володимир уже домовився з міським головою В. Бойком про позитивне рішення. Кажуть, що фінансова складова цих домовленостей також існує і вимірюється цифрою з шістьма нулями. Звідки такі кошти в Лаври, котра, як стверджується, живе на невеликі пожертви вірян і , в якості реабілітації після скандалу з сепаратиською літературою і відмовами служити заупокійнй служби за полеглими бійцями ЗСУ, спромоглася пожертвувати для Армії лише 10 000 грн і відремонтувати два стареньких УАЗики, списаних ще кілька років тому з органів МВС?

Але, враховуючи те, що зовсім недавно Лавру відвідав предстоятель УПЦ МВ митр. Онуфрій на двох вертольотах і з великим почтом і в тому почті владики особливо виділявся колоритний депутат-регіонал Новінський, то гроші у церковників є. Принаймні, сам митрополит Онуфрій після Богослужіння роздавав діткам іконки і до них (що було зафіксовано камерами) по купюрі в сто гривень. Добрий такий – митрополит? Так?

Так ось: це той самий митрополит, котрий позиціонує себе, як предстоятель української церкви. А насправді легким порухом руки дарує не лише сто гривень діткам, а й дві кримські єпархії безпосередньо Москві. І зараз активно веде діалог з патріархом Кірілом про передачу йому інших східноукраїнських єпархій.

А тим часом, уже на наших теренах приватизовує діючі храми і землю під ними, створюючи таким чином питомо російські релігійно-ортодоксальні анклави і активно пропагуючи трьохсотлітні міфи про справжнє “ісконне православіє”, без котрого неможливе спасіння.

В чому полягає те “спасіння”? У приниженні всього українського, маніпуляціях зі свідомістю вірян і насадженні якось дикого, середньовічного стереотипу християнства. Всі ми ще пам`ятаємо, як не так давно на воротах Лаври висіло оголошення ” З собаками і греко-католиками вхід заборонений!”. Рівно ж як і ксенофобські проповіді попів про те, що молитись українською не можна, бо “Господь нє панімаєт!”.

Можна по-різному ставитись до всіх пропагандивних і моралізаторських речей в діяльності лаврських служителів, але суть їх в тому, щоб послідовно знищувати все українське і возвеличувати російську віру, думку і спосіб життя. Духовністю там і не пахне. Про що, власне, і свідчать діяння “святих” отців, котрі задля досягення мети “руского міра” йдуть на кроки, котрі в їхньому ж катехизмі означені, як великі гріхи.

Дзвінка Торохтушко