Папа: Християнське життя не повинно перемінюватися у музей спогадів

Церква прямує вперед завдяки несподіванкам Святого Духа. Таку думку висловив Папа Франциск у ранковій проповіді 28 квітня 2015 р., коментуючи уривок з Діянь Апостолів, в якому розповідається про те, як учні розпочали проповідувати поганам. У цьому контексті він також звернув увагу на те, що «потрібно мати апостольську сміливість», аби не зробити із християнського життя «музей спогадів».

Ісусові учні дійшли до Антіохії, де почали проповідувати не лише між євреями, але також грекам й іншим язичникам, і багато з-поміж них увірували. В той час багато-хто дивувався, як це можливо, щоб і язичникам проповідувалося Боже слово. Це було щось нового для єврейської ментальності, адже Старий Завіт забороняв навіть спілкуватися з поганами. «Вони не розуміли, що Бог – це Бог новизни, Який каже нам: Я все оновлю. Не всі збагнули, що Святий Дух прийшов саме для того, щоб оновити нас і постійно це чинить», – зауважив проповідник, додаючи, що це, іноді, лякає, як також необхідність розрізняти, яка новизна від Бога, а яка – ні.

Святіший Отець звернув увагу на те, що про апостолів Петра і Варнаву автор Діянь Апостолів говорить, що вони були «наповнені Святим Духом». Саме Він «дозволяє побачити істину». Лише людським розумом цього зробити неможливо. «Можемо вивчити всю історію спасіння, вивчити всю теологію, але без Святого Духа нічого не зрозуміємо», – додав проповідник, пояснюючи, що для того, «аби бути впевненим, що той голос, який чую – Ісусів», потрібно молитися, бо «без молитви немає місця для Святого Духа».

Глава Католицької Церкви зауважив, що послання – завжди однакове, але Церква прямує вперед «завдяки новизні Святого Духа», а тому потребує благодаті розпізнавання. Адже, іноді, приходить спокуса залишити все, як є, чинити так, як завжди чинилося, щоб «почуватися у безпеці». Однак, робити лише так, як завжди, за словами Папи, є синонімом смерті, а тому слід «ризикувати», тобто, багато молитися і зі смиренням приймати те, що Святий Дух підказує нам змінити.

У цьому контексті проповідник заохотив молільників просити благодаті «не боятися, коли Святий Дух спонукає зробити крок вперед», просити «апостольської відваги прямувати вперед і не перетворювати християнське життя у музей спогадів».