Єднання Київської Церкви – наш захист від агресії

Українська Автокефальна Православна Церква

Харківське крайове братство апостола Андрія Первозваного

3 травня 2015 р.

Вих ч. 17-15

Єднання Київської Церкви – наш захист від агресії

Заява Харківського крайового братства апостола Андрія Первозваного

Російська військова агресія в Криму й на Сході України, підготована духовною експансією московського православ’я, по-новому відкрила проблему розмосковлення Української Церкви. Йдеться не тільки про юрисдикційне підпорядкування УПЦ-МП іноземному релігійному центрові, але й про доктринальну, канонічну, обрядову залежність УПЦ-КП та УАПЦ від чужої релігійної традиції. Синодальні звичаї, культ московських святих, російський типікон, всюдипроникна симонія – ось лише деякі з хворобливих запозичень. На жаль, надії на розрив із цими атавізмами за допомогою УАПЦ в діяспорі виявилися примарними.

Харківське крайове братство апостола Андрія Первозваного з дня свого створення 7 липня 1990 р. послідовно підтримує ті духовні сили в УАПЦ, які прагнуть відновити київську духовну традицію могилянської доби. Однак ми мали можливість переконатися, наскільки слабкими є внутрішньоцерковні сили, неспроможні протистояти інерції московського православ’я.

Тому ми з радістю сприйняли звістку про початок конструктивної співпраці Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з Українською Греко-Католицькою Церквою, яка протягом сторіч, попри обмеження й заборони, дбала про плекання своєї обрядової самобутності. Ми беззастережно підтримуємо ухвалу 25-го єпархіяльного собору «Про участь Харківсько-Полтавської єпархії у творенні Єдиної Помісної Церкви» й готові до діяльної участи в діалозі з мирянськими рухами Української Греко-Католицької Церкви. Віримо, що солідарна праця над пошуками шляхів до єдності двох Церков – співспадкоємниць Київської митрополії, не піде на шкоду нашій православній самосвідомості. Навпаки – вона зробить нас сильнішими й дозволить міцніше зіпертися на власну церковну традицію.

З прикрістю констатуючи відпадіння від єпархіяльної спільноти окремих священиків і громад, ми розглядаємо це як наслідок руйнівної дії московського православ’я, що прагне поділити, розсварити наш народ і зробити його вразливим до російської агресії. Закликаємо несвідомих учасників розколу повернутися до церковної єдності й запевняємо їх у нашій готовності простити вчинені ними помилки.