«Змізернення віри є великою небезпекою навіть тоді, коли йдемо на маленькі компроміси зі злом», – владика Тарас Сеньків у Неділю самарянки

В неділю, 10 травня 2015 року, Преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, очолив Божественну Літургію в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, що у Стрию, в часі якої здійснив чин пресвітерського рукоположення і звернувся до вірних зі словом навчання.

У проповіді Владика Тарас, роздумуючи над євангельською розповіддю про самарянку, зазначив, що спрага людини попереджує її про небезпеку для життя, але вона також є виразом туги людини за вічністю, яку може втамувати тільки Христос: «Спрага є невід’ємною частиною людського життя. Вона вказує, що людина потребує води аби жити, але одночасно і відкриває в людській душі приспану тугу за водою, яка нищить страх, спрагу, наповнює життя досконалістю, вічністю, повнотою. І на цю тугу відповідає Христос».

Єпископ зауважив, що для того аби здобути дійсне і вічне щастя, потрібно залишити задоволення оманні і тимчасові, зрозуміти своє справжнє покликання: «Розповідь про самарянку є викликом для всіх нас, щоб ми відкрили у своїй душі спрагу за Богом. А щоб ці слова стали співзвучними з реаліями нашого життя, потрібно подолати страх втратити тимчасові, мізерні, у різний спосіб здобуті насолоди нашого туземного обмеженого життя. Відкрити, що покликання людини є більшим, ніж просто народитися, їсти, пити і померти, а що її покликанням є – Жити. Та правдиве Життя – не від харчів земних, а, як каже Христос: “Моєю стравою є чинити волю мого Отця”».

Наостанок Архиєрей вказав, що сьогоднішня євангельська історія часто відображає і драму нашого християнського життя: «Цей біблійний приклад, можливо алегорично, відображає реальність життя нас, християн, котрі маємо доступ до Живої води Христа, але своєю поведінкою шукаємо альтернативних джерел, котрі би засмакували нашому язикові, нашому “хочу”. Так народжується новий “самарянський народ”, котрий витворює собі свої святині, свої способи богопочитання, свою культуру, чужу Богу і самій людській природі. Така атмосфера змізернення віри є великою небезпекою навіть тоді, коли йдемо на маленькі компроміси зі злом».