Важкі питання. У чому полягає безкровна жертва Христа на Службі Божій?

ПИТАННЯ: У чому полягає безкровна жертва Христа на Службі Божій?

ВІДПОВІДЬ: Під час Служби Божої ми звершуємо пам’ять Жертви Христової. Але ця пам’ять – не просто спогад того, що було в минулому. Якщо ми згадуємо про зданий іспит, то ми в цей момент не здаємо його знову і не відповідаємо ще раз на ті ж питання, не очікуємо з трепетом оцінки. Мова йде про подію з минулого, яка стає актуальною лише в наших думках і пам’яті, але вона не відбувається в сьогоденні.

Зовсім по-іншому з Євхаристійної Жертвою. Коли ми звершуємо пам’ять жертви Христа, то відбуваються три речі. По-перше, так, як і у прикладі з іспитом, ми згадуємо про факт, який стався в історії. По-друге, під час Служби Божої ця подія не просто воскрешає в пам’яті, – вона актуалізується, вона знову постає перед нами і відбувається. Але не в тому сенсі, що ця жертва відбувається ще раз, а в тому, що відбувається та ж сама жертва, яку приніс Христос, але відбувається вона тут і зараз, для нас. Таким чином, Жертва на Хресті і Служба Божа – це одна і та ж жертва, тільки на Хресті вона була принесена один раз і назавжди в історії, а на Службі Божій ця жертва актуалізується для кожного з нас, в кожну епоху. І третє значення пам’яті Христової жертви – це залучення до благодаті, що виходить від цієї події, яка сталася тоді, в епоху Христа.

Святий Павло пише про це так: «Бо кожного разу, як їсте хліб цей і п’єте цю чашу, звіщаєте смерть Господню, аж доки він не прийде» (1 Кор 11,26). Слово «звіщаєте» тут позначає ту подію, в якій бере участь віруючий. Звіщати смерть Господню означає бути присутнім при ній, бути свідком пасхальної події, в якій приноситься ця жертва Богу за життя світу. Свята Літургія увічнює на наших вівтарях жертву, принесену на Хресті, і кожен з нас, присутній в храмі, подібний до Діви Марії і апостола Івана біля підніжжя Хреста. Під час Євхаристійної Жертви на наших вівтарях актуалізуються спокутні страсті Господа. Сам Господь присутній – причому присутній не тільки духовно, а й матеріально, в Пресвятих Дарах.

Якщо про це задуматися, то наскільки великою нам здасться сама можливість приймати участь в Євхаристійній Жертві! Якщо усвідомити її зміст, то вона ніколи нам не здасться одноманітною, ніколи ми не зможемо сприймати її як якись обов’язок … Святий о.Піо на питання про Літургію відповідав: «Це – побачення на Голгофі». І коли у нього запитували, з якими почуттями християнин повинен брати участь в Літургії, італійський подвижник говорив: «З почуттями Діви Марії і святого Івана».

Причастя Христових тайн під час Літургії – це джерело найбільшої освячуючої, спокутної, благодатної сили, яку отримуємо ми самі і якою покликані ділитися з усім світом.

Відносно пам’яті жертви Христової в богослов’ї вживаються такі слова, як «актуалізація» або «репрезентація». Вживане іноді слово «відновлення» може ввести в оману, оскільки Христос помер на Хресті тільки один раз, про що неодноразово нагадує автор Послання до Євреїв: «Він здійснив це раз, принісши в жертву Себе Самого»; “Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з’явиться тим, що очікують його на спасіння.”

Всі наші зустрічі з Ісусом Христом – це зустрічі з Ісусом воскреслим з мертвих, прославленим, що сидить праворуч Отця. У Євхаристії ми не робимо вигляд, що Господь знову вмирає і потім воскресає. Ми зустрічаємося з воскреслим Христом, в Якому присутні всі діяння Його життя, від зачаття до Вознесіння. У Євхаристії всі Його спокутні діяння робляться синхронними. У цьому сенсі, маючи можливість брати участь в Євхаристії, ми отримуємо таку ж благодать, як і всі сучасники Ісуса, яким пощастило з Ним спілкуватися особисто. У Євхаристії всі спокутні діяння Ісуса Христа робляться не тільки синхронними по відношенню один до одного, але і синхронними по відношенню до нашого життя. Це відбивається в словах переєстествлення: «Це Тіло Моє, що за вас віддається»; «Це Кров Моя, що за вас проливається на відпущення гріхів». Його страсті і смерть в цих словах синхронні кожному з нас. Той факт, що хліб і вино освячуються окремо, згідно зі святим Томою Аквінським, відсилає до такого ж поділу після розп’яття. Таким чином, коли ми беремо участь у Святій безкровній Жертві Христа, ми покликані відчувати себе головними дійовими особами, свідками смерті і воскресіння Господа, Який забажав зробити цю подію синхронною для кожної людини.

Звернемося тепер до енцикліки святого Івана Павла II «Церква Євхаристії» (11): «Господь Ісус ночі тієї, як виданий був (1 Кор 11,23), встановив Євхаристійне Таїнство Свого Тіла і Крові. Слова апостола Павла повертають нас до драматичних обставин, в яких народилася Євхаристія. У ній укладено незабутню оповідь про страсті і смерть Господа. Вона – не просто спогад, але їх сакраментальне здійснення. Євхаристія – це Хресна Жертва, що триває у віках. Цю істину добре висловлюють слова, якими віруючі латинського обряду відповідають на вигук священика “Тайна віри”: “Смерть Твою звіщаємо, Господи!”.

Церква отримала Євхаристію від Христа, свого Господа, не як один дар серед багатьох, нехай найдорогоцінніший, але як дар за визначенням, так як це дар Самого Себе – Своєї особистості у святій людскості і Своєї справи спасіння. Останнє не обмежується минулим, оскільки “все, що Він є, і все, що Він зробив і вистраждав заради всіх людей, бере участь у Божественній вічності і покриває собою всі часи та епохи. Коли Церква здійснює Євхаристію, спогад смерті і воскресіння Свого Господа, центральна подія спасіння дійсно звершується і “вчиняється справа нашого відкуплення”. Ця жертва має настільки вирішальне значення для спасіння роду людського, що Ісус Христос виконав її і повернувся до Отця тільки після того, як залишив нам засіб долучитися до неї, ніби ми були присутні при її здійсненні. Отже, будь-який віруючий може брати участь у жертві Спасителя і користуватися її незліченними плодами. Ось віра, яку сповідували християни в усі часи».

християнський портал Пам’ять. Молитва на вервиці. Медіа матеріали та література.