Майбутній єпископ УГКЦ Теодор (Мартинюк): про віру, плани і «такси»

Про плани роботи у Тернопільсько-Зборівській ариєпархії УГКЦ, своє викладання у Папському Східному Інституті в Римі й бачення проблеми церковних «такс» розповів під час першої прес-конференції 18 травня 2015 року майбутній єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Теодор (Мартинюк).

Уже 21 травня у свято Вознесіння у Марійському духовному центрі в Зарваниці відбудеться Чин архиєрейського найменування отця Теодора. А 22 травня, у день празника Перенесення чесних мощів святителя Миколая, у соборі Зарваницької Матері Божої відбудеться архиєрейська літургія з Чином архиєрейської хіротонії, повідомляє кореспондент РІСУ Володимир Мороз.

«Подія, яку очікуємо у четвер-п’ятницю, є дуже визначною для нашої архиєпархії, УГКЦ і, не помилюся, якщо скажу, що й для Тернопілля. Очікуємо дуже багато гостей. Крім священиків і монахів, чекаємо на велику кількість вірних, які вже зголосилися», – розповідає синкел з питань стратегії Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ отець Віталій Козак.

Головним святителем єпископа-помічника буде Блаженніший Святослав (Шевчук), глава УГКЦ. Співсвятителі – архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь (Семенюк) та єпископ-помічник Львівської архиєпархії Венедикт (Алексійчук).

За словами самого отця Теодора, уродженця міста Яремча на Івано-Франківщині, Тернопільщина йому добре знайома. Адже майбутній владика навчався у Кременецькому педагогічному коледжі, а вже в Уневі, у монастирі є багато ченців із Тернопілля.

«Термін єпископ-помічник говорить сам за себе: головним завданням є допомога єпархіальному єпископу, який очолює архиєпархію, митрополію. Тобто, у всьому, що потрібно, владика Василій буде давати мені доручення. Другим завданням єпископа- помічника є виконання тих планів, зокрема душпастирських, які кожна єпархія має напрацьовані протягом багатьох років. Насамперед бачу моє завдання у тому, щоб влитися до лав духовенства Тернопільсько-Зборівської архиєпархії і бути співбратом, його членом. І третє завдання – те, що ціла наша Церква поставила у своїй стратегії», – говорить отець Теодор.

Після хіротонії єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ буде разом із владиками Григорієм Комаром та Йосафатом Мощичем у складі трійки наймолодших єпископів Католицької Церкви.

«І бажанням Папи було, щоб Церква мала молодих священиків… Ми, які маємо по 40 років, є безпосередніми синами тих, хто працював у підпіллі, – продовжує майбутній ієрарх. – Я дякую Богу, що я також пережив той час, досвідчив його. І не хочу, щоб ми забували про підпілля».

Отець Теодор, за його словами, з раннього дитинства долучився до релігійного життя підпільної Церкви.

«Моїм першим духовним отцем був отець Порфирій, у великій схимі Павло, Чучман – ісповідник віри. Він два рази був в ув’язненні через те, що не хотів зрадити своєї віри. Був вірний Богові і Церкві у дуже складний час. Крім того, на моє релігійне виховання мали вплив також інші священики підпільної Греко-Католицької Церкви, з якими мені доводилося спілкуватися. Певне, що саме той студійський монастир, який існував у нас в Яремчі від середини 1930-х, потім мав вплив на ціле моє життя», – деталізує він.

Особливо дорогою для отця є церква святого пророка Іллі у студійському монастирі в Дорі (частина Яремча), котра згоріла 15 березня 2015 року і яку зараз відновлюють. Власне, цей духовний зв’язок зі Студійським уставом вилився у гербі єпикопа-помічника. Тут – бачимо Унівську ікону Пресвятої Богородиці, церкву св. Іллі, св. Івана Хретителя і св. Теодора Студита.

У 2010 році отець Теодор був обраний ігуменом Святоуспенської Унівської лаври, а з 2011 року він – викладач східного канонічного права у Папському Східному Інституті в Римі.

«Викладаю короткі курси «Монаше право» та «Право УГКЦ», – говорить отець. – Маю студентів із семи країн світу. І найбільше українським церковним правом цікавляться індійці».

Оскільки курси нетривалі, викладацька діяльність не заважатиме пастирській, вважає майбутній єпископ.

Незважаючи на те, що свячення і єпископські турботи в отця Теодора ще попереду, пролунало до нього й питання про так звані церковні «такси», коли деякі священики визначають конкретну плату за ті чи інші таїнства чи намірення.

«З одного боку церква – храм. Всі ми в ньому живемо, під дахом, якому потрібен час від часу ремонт, турбота. Часто цей храм – пам’ятка архітектури. І всі є свідомі, що Церква потребує певних коштів. Другий момент – Церква не є якоюсь бізнесовою організацією, яка намагається щось заробити. Церква живе виключно і тільки з пожертв», – каже майбутній єпископ-помічник.

Як приклад, отець Теодор вказує на досвід Унівської лаври. Незважаючи на те, що будівлі монастиря – пам’ятка XV століття, держава від 1993 року (тоді він вступив до лаври – прим. авт.) не дала на нього нічого, пояснює владика-номінант.

«Але нам і думки не було, щоб встановити, скільки коштує, наприклад, намірення за молитву, – розтлумачує отець Теодор. Несуттєво, чи хтось дав 1 чи 2 гривні. Головне, щоб це було невимушено. Якщо у більшості наших парафій буде розуміння цих двох моментів, тоді будь-які питання зникнуть».