Шляхи спільного свідчення Христа в умовах ув’язнення обговорили у Харкові тюремні душпастирі

У Харкові завершилося виїзне засідання членів Правління Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», що відбувалося 26-27 травня 2015 року на базі установ Державної пенітенціарної служби України у Харківській області.

Під час засідання були обговорені заходи з приводу прийняття закону про тюремне капеланство, бачення кожної Церкви щодо служіння реабілітації, профілактики повторних злочинів, особливі умови душпастирства на окупованій території Сходу України та питання допомоги в’язням, які опинилися через війну у нелюдських умовах. Речник УГКЦ з питань духовної опіки у пенітенціарній системі протоієрей Костянтин Пантелей взяв участь у формуванні пропозицій щодо християнської формації персоналу ДПтС України. Під час відрядження він познайомився з багатолітнім досвідом служіння реабілітації колишніх в’язнів у центрі Євангельських Християн Баптистів під керівництвом диякона Віктора Дудки.

В рамках програми виїзного засідання було організовано відвідування Курязької виховної колонії для неповнолітніх, Харківського слідчого ізолятора, Качанівської виправної колонії (№54), Холодногірської виправної колонії (№18), Дергачівської виправної колонії (№109). Капелани мали можливість живого спілкування з персоналом установ і з в’язнями, ознайомившися з умовами їх утримання. Пройшла зустріч з учасниками проекту «Посилення ролі громадянського суспільства у захисті прав уразливих груп засуджених в Україні». Головною метою зустрічі представників Церков було обговорення питань реалізації прав засуджених на свободу віросповідання у світлі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності священнослужителів (капеланів) в органах і установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України», ухваленого Верховною Радою України 14 травня 2015 року.

Найважливішим наслідком виїзного засідання було наближення християнських Церков до спільного бачення сучасного служіння капелана, яке має переображувати кримінально-виконавчу систему і життя наших співгромадян, які потрапили в конфлікт із законом та суспільством через кримінальні вчинки. Присутність душпастирів в колоніях і тюрмах важлива також з огляду на випадки, коли за ґратами опиняються невинні люди, або коли людські права в’язнів бувають порушені. Великі духовні потреби має персонал пенітенціарної служби, що потребує більшого і більшого впровадження християнських засад у своїй праці. З огляду на особливі умови і напруження праці права персоналу ДПтС трактуються інколи ще слабше, як права в’язнів. Особливо це стосується гідної платні та необхідних соціальних гарантій. Саме капелани як свідки ставлять багатократно це питання перед громадськістю і державою. Адже без цього ледве чи наша країна наблизиться до міжнародних стандартів щодо гуманізації тюремної системи.