Проповідь Блаженнішого Святослава в катедральному соборі Святого Климента, в Празі

Високопреосвященні і преосвященні владики, достойні представники духовенства, дорогі в Христі брати і сестри тут присутні, дорогі краяни! Слава Ісусу Христу!

Це Боже Слово, яке ми щойно прочитали від Матея, є одним із центральних уривків так званої Нагірної проповіді Ісуса Христа. Осердям цієї Христової проповіді є слово про любов. Разом з проголошенням Блаженств слово про любов є наче не так законом, як закликом людини наслідувати Бога. Можна сказати, що це Слово Боже про любов справді саме по собі є Євангелією, доброю новиною, тому що тут Христос нам каже, що наш Бог любить нас не тому, що ми є добрі і досконалі. Він любить нас незалежно від наших з вами діл. Він любить нас тому, що Він є любов’ю. Це є Його спосіб буття. Він є нашим люблячим Богом, чи ми далеко чи близько є від Нього. Щоб пояснити оцю Божу любов, яка спасає, святий апостол Павло у своєму листі до римлян каже так: «Коли ми були грішниками, Христос помер за нас». Може за добру людину хтось колись і віддав би своє життя. А Христос помер за нас коли ми були грішниками. Показуючи, як Бог відноситься до нас і пояснюючи, що для Бога кожна людина, навіть Його ворог, навіть грішник, є особою, яку Він хоче врятувати, спасти, він відкриває нам з вами дорогу до досконалості і запрошує нас так само дивитися і ставитися до наших ближніх.

Сьогодні, коли ми, українці, живемо у стані війни, це слово про любов до ворогів для нас видається тяжким. Словами пророка можна сказати: «Господи, нас вважають вівцями, яких ведуть на заріз щодня». Як нам в таких обставинах любити тих, хто нас убиває? Але Боже слово сьогодні розширює горизонти людського інстинкту самозахисту. Він нам каже, що для того, щоб перемогти нашого ворога, треба бути духовно і морально вищим від нього. Так само, як і ми з вами часом грішники, для Господа Бога не є ворогами, яких треба знищити, але синами і доньками, яких треба врятувати. Так само ми повинні дивитися християнськими очима на наших ворогів, як тих, за кого треба молитися, кого треба рятувати від їхнього власного гріха.

У нашій історії християнства Київської Русі ми маємо унікальний приклад перемоги любові над силою зла і зброї. Цього року ми святкуємо тисячоліття від дня мученичої смерті перших святих Київської Русі – святих страстотерпців Бориса і Гліба. Вони – воїни, які захищали мечем свою Батьківщину, перемогли ворога наслідуванням Христа. І тому народ їх назвав страстотерпцями. Бо так, як Христос помер за грішників, так і вони віддали своє життя за свого злобливого брата, який вбивав. І тому народ назвав їх страстотерпцями, наслідувачами страждань Христа.

Сьогодні молімося до нашого люблячого Бога, щоби силою Своєї любові рятував нас, рятував нас від гріха і смерті. Але найбільше просімо Його, щоби рятував нас від ненависті навіть до наших ворогів. Просімо в Господа Бога сьогодні тут разом, разом з владиками, які приїхали на чергову зустріч східних католицьких єпископів Європи, миру в Україні.

Ви знаєте, що Синод наших Єпископів майже рік тому визначив кожного дня особливе намірення для молитви. І ви знаєте, що один день в тижні ми молимося за наших ворогів. Кожного вівторка ми служимо Божественну Літургію, відбуваємо нічні чування і молимося за тих, хто нас вбиває. І таким чином ми показуємо, що ми є народ християнський, ми є сини і доньки нашого Бога.

Нехай всемилостивий Господь вислухає наші молитви, нехай дарує мир Україні і за заступництвом святих страстотерпців і братів князів-мучеників Бориса і Гліба дарує нам свободу синів Божих. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело: http://headugcc.info