Божа любов є вірною, надійною та здатною усе відновити. Проповідь Папи у Турині

У неділю, 21 червня 2015 року, розпочався дводенний візит Папи Франциск до північноіталійського міста Турину, де знаходиться одна із найцінніших реліквій християнського світу – плащаниця Ісуса Христа, на якій залишились відбитки Його найсвятішого тіла. Метою цього паломництва стало бажання Святішого Отця поклонитись цій святій реліквії, віддати шану Тому, хто на ній зображений, та зустрітись із місцевими вірними, спільно помолитись та підбадьорити їх у їхньому християнському житті, а також відзначити 200 річницю від дня народження святого Джованні Боско.

Вранці, на одній із центральний площ міста, Святіший Отець очолив Святу Месу, на яку зібрались вірні з Турину та побожні паломники із довколишніх регіонів, під час якої, у проповіді, він звернув увагу на глибокий зміст літургійних текстів, якими вірні молились під час Богослужіння та у яких просили: «Отче, подай Твоєму народові завжди жити у почитанні та любові до Твого святого імені, бо ж Ти ніколи не позбавляєш Твоєї благодаті тих, яких Ти поставив на скелі Твоєї любові». Єпископ Риму вказав на те, що читання дня прагнуть показати нам, якою є Божа любов до нас, що вона, перш усього, є вірною, надійною, що вона здатна усе відновити.

Проповідник наголосив, що вірність Божої любові полягає у тому, що вона ніколи не розчаровує і її ніколи не бракує. Ісус Христос втілює цю любов і стає її свідком. Господь ніколи не втомлюється нас любити, нас терпіти, нам прощати і, таким чином, Він супроводжує нас протягом усього нашого земного шляху, згідно із обітницею, яку дав Своїм учням: «Я з вами аж до кінця світу» (Мт. 28, 20). З любові Він став людиною, з любові Він помер і воскрес, з любові Він завжди поруч із нами, у радісних та щасливих моментах нашого життя, але також і в хвилинах смутку та в труднощах. Папа наголосив, що Ісус любить нас усіх, любить безмежно та безмірно. Він любить кожного із нас так сильно, що кожен може сказати: «Він за мене віддав Своє життя». Вірність Ісуса не відступає навіть перед нашою невірністю.

Другий аспект любові, на який звернув увагу проповідник, – це її відновлююча сила, адже любов здатна все відновити, творити нові речі. Визнання своїх обмежень та слабкостей є дверима до Божого прощення, до Його любові, яка може докорінно змінити і відновити особу. Спасіння входить у серце людини лише тоді, коли людина відкриває своє серце на правду і визнає свої помилки, свої гріхи. Знаком, який вказує, що ми стали іншими, що нас відновила Христова любов, є вміння скинути із себе стару одежу образ, злопам’ятності та ворожнечі та одягнути чисту туніку лагідності, доброзичливості, служіння іншим, миру серця, що властива Божим дітям.

Але Божа любов є також надійною, стабільною. У цьому можемо пересвідчитись із розповіді євангельського уривка, де Спаситель втихомирює бурю та заспокоює вітер і розбурхане море. Учні боялись, бо думали, що не виживуть під час такого шторму, але Господь відкриває їхні серця на мужність віри. На крик людини: «Боже, я вже більше не маю сили, я більше не витримаю», – Господь виходить їм назустріч та пропонує Свою любов, за яку кожен може вхопитись, мов за надійну руку порятунку. Папа заохотив ніколи не сумніватись, що Бог є завжди поруч і простягає нам Свою руку допомоги та відкриває для нас Своє серце.

Далі Святіший Отець запропонував призадуматись над тим, як кожен із нас переживає цю вірну Божу любов: чи ми, бува, не забуваємо про Його безмежну любов, яку Він виявив до нас, чи, може, дозволяємо страхові паралізувати нас та спонукати до пошуку безпеки та гарантій у речах, які переминають? Чи ми віримо, що Христова любов є вірною? Чи ми віримо, що вона здатна перемінити та відновити і що вона є надійною та стабільною?

На закінчення Вселенський Архиєрей наголосив: «Як тоді, на галилейському озері, так і сьогодні на морі нашого життя, Ісус є Тим, Який перемагає сили зла і погрози відчаю. Мир, який Він нам дарує, є для усіх; також і для тих багатьох братів та сестер, які втікають від війни та переслідувань, шукаючи миру та свободи».