«Святі – це ті, які могли любити навіть тоді, коли їх нищили», – Владика Богдан Манишин

28 червня 2015 року, Преосвященний Владика Богдан Манишин, Єпископ-помічник Стрийської єпархії, відвідав парафію Всіх Святих Українського Народу, що у Стрию, де очолив Божественну Літургію з нагоди храмового празника та виголосив проповідь.

Звертаючись до присутніх зі словом навчання, Архиєрей роздумував над святістю, яка завжди є мучеництвом, незалежно від того чи людина засвідчила вірність Богові своєю кров′ю, чи переживала спокуси, терпіння, несприйняття у своєму щоденному житті, угодному Господеві: «Нема таких святих, які би не були мучениками. Святий Амвросій говорить, що є два роди мучеництва: мучеництво крові і мучеництво сумління. Мучеництво крові – це ті, що у видимий спосіб віддали життя за Христа, мучеництво сумління – це мудрість хреста, якої вже 2000 років шукають відважні».

Владика Богдан зауважив, що мучеництво сумління має можливість досвідчувати кожен християнин у щоденному житті і дуже важливим є його розпізнати: «Мучеництво сумління можемо зустріти всюди, але наше завдання – його розпізнати. Це коли йдеш з Богом і на цій дорозі не цвітуть троянди. Коли твориш добро і отримуєш зло у відповідь. Це боротьба зі спокусами. Це коли знаєш, що цілий світ навколо дає і бере хабарі, а ти хочеш жити по іншому. Це жертвувати свій час і робити щось як волонтер, не чекаючи жодної нагороди…».

Святістю є – ризикувати життям, обороняючи країну, зазначив Єпископ, і в цій жертві беруть участь також рідні бійців: «Святими є не тільки ті, які зараз боронять наш край на лінії фронту, але й ті, які їх чекають. Це матері, які їх відпускали, для яких мобілізація сина стала черговим хрестом, під яким треба чекати. Дружини, що неодноразово слухали у телефонну трубку слова прощання під час оточення, а пізніше не тямились з радості, що чоловік вижив. Це мучеництво, коли терпиш від інших докір, що “твій не міг відкупитися”. Мучеництво, коли дитина не бачить свого батька».

Мучеництвом, за словами владики Богдана, є також – критикувати без осудження, брати живу участь у житті Церкви, держави: «Мученики не спішили “кидати каміння”. Дуже легко судити державну владу, легко осуджувати Церкву, які-небудь інші структури, осуджувати один одного. Однак критика на взір святих – це створити щось нове і запропонувати його як віднову. Святий Франциск критикував Церкву не через осудження, а створив спільноту, яка змогла Її реформувати зі середини. Ми зараз живемо у скрутні часи, коли у країні постало беззаконня, коли не тільки любов, а й можливості багатьох охололи, але ми зобов′язані шукати вихід, сказати Господу: “Тепер твій час, Ти тепер дій”».

Наостанок, Архиєрей наголосив на тому, що спільною ознакою всіх святих, зокрема і святих українського народу, є любов, яку вони по собі залишили для наступних поколінь: «Всі святі залишали по собі любов. Це ті, які могли любити навіть тоді, коли їх нищили. І ця любов не зникає – нашою місією є її плекати, нашим покликанням – передати її іншим, бо вона перейшла до нас».