Єпископ помічник Радослав Змітрович: «Україні більш загрожує ідеологія гендеру, ніж повернення комунізму»

Ми не можемо розділяти наше прагнення миру від того, що потрібно навернутися, щось поміняти. Наприклад, якщо має бути мир, має бути спокій. Що цей мир має означати? Що будемо кожного дня в наші Україні дозволяти вбивство тисяч маленьких людських істот через аборти? Чи такий мир може існувати? […] Причиною цієї війни є зло, яким є війна проти життя. Не тільки Путін – агресор. Віра нам допомагає зрозуміти, що і наші гріхи є причиною цієї війни. Потрібно і нашого навернення. Як може бути Боже благословення на нашій землі, якщо ми мовчимо про ці речі. Не те, щоб засуджувати жінок, які це роблять. Насправді, вони – перші жертви цього. І потрібно все робити, щоб їм допомогти. […]

Дуже сумним є те, що не прийняті пропозиції Ради церков до Конституції. Це – приклад того, що Папа Франциск називає ідеологічною колонізацією. Мені здається, що є сили, не в самій Україні, які приходять ззовні, з-за кордону, які хочуть колонізувати Україну. І зрозуміло, що вони використовують людську слабкість, непоінформованість багатьох наших депутатів, нерозуміння ними того, що є дійсно добре. Думаю, що багато депутатів не є до кінця свідомими, які можуть бути наслідки цієї ідеологічної колонізації, яку хтось там пропонує і впроваджує до Конституції. Бо не тільки те, що не були прийняті пропозиції Ради церков, але також уже є якісь пропозиції змін до Конституції в гіршу сторону. З останнього варіанту, який я читав, вилучено слова, що шлюб – це союз чоловіка і жінки. Це було в Конституції. […] Ми розуміємо про що йдеться, чому так міняють це без обговорення. Це дуже сумно. І потрібно про це говорити, переконувати, пояснювати, щоб Україна не боялася бути Україною. Не боялася бути собою, відкрити свої християнські коріння. Тому що так ми виграємо стовідсотково. Непотрібно дивитися на Європу, тому що Європа сьогодні йде в дуже неправильному напрямку.

Є багато доброго в Європі, можна багато навчитися і багато взяти від Європи. Але Європа, на жаль, відрізалася від своєї ідентичності. […] Можливо, буде якесь пробудження, але напрямок Європи є дуже поганий. Це безбожництво, життя радикально без Бога. Хоча ще в Європі працює багато тих цінностей, які європейці відкривали впродовж століть: праця, культура і багато добрих речей, прекрасних речей, що ще існують, і люди відчувають це. Але напрямок є дуже помилковий. […]

Мені здається, що мало говориться про це. Багато говориться про економіку – економіка, економіка… А зміни роблять у таємниці, не оголошують про це. Про зміни, які впроваджують в Конституцію стосовно моральних питань: розуміння того, ким є людина, що таке подружжя і так далі. […]

Мені важко давати оцінку того, що відбувається в Росії, це повернення до комунізму чи до тоталітаризму, до тих комуністичних форм – піонери і так далі. Мені здається сумним, що так є. Людина шукає своєї ідентичності, і якщо вона не знаходить її як дитя Боже, то буде шукати чогось іншого. Але я би хотів звернути увагу на те, що існує більш небезпечне відродження комуністичної ідеології, аніж це. […] Це є ідеологія гендеризму. Гендер має стовідсотково марксистське коріння у своєму розумінні людини. І це є небезпека, тому що багато людей цього не розуміє. І це важливо показувати. Показувати, що так, як комунізм давав дешеву обіцянку – збудувати справедливе і щасливе суспільство, відкинувши природу і Бога, і в кінці – велика невдача і страждання мільйонів людей, які і багато того негативного, що ми досвідчуємо в сфері щоденного життя, а що є спадщиною цієї комуністичної ідеології. Це дуже глибоко заторкувало людину. А тепер з’являється щось, що ще більш глибоко хоче обманути людину, захопити її. Це – гендерна ідеологія.

Наприклад, Маркс вважав, що людина не є людиною по своїй природі. Він вважав що людина стає собою через працю. Капіталіст забирає плід праці, тому потрібно забрати капіталістів, щоб робітник був власником своєї праці. Бо саме через це він може відкривати свою ідентичність, бути собою.

Гендерна ідеологія – це черговий крок у розвитку марксистської думки. Не тільки людина не має своєї природи і стає собою через працю, але також вона створює свою стать, свою ідентичність. Не існує Бог, Який дав мені мою природу, що створив мене на Свій образ і подобу, що я створений для любові. Ні, абсолютно. Я сам для себе творець усього, ким я є. І цілком зрозуміло, що наслідки цієї ідеології будуть ще більш жахливі, як ідеології комуністичної. Ми бачимо створення диктатури на наших очах, вона вже створюється в деяких країнах. Деякі речі вже не можеш сказати, навіть у нашій Україні. Ще за влади Януковича це впроваджували в наших школах. Можна здогадуватися, що добре за це платили міжнародні організації. Але це також продовжується і зараз. […]

Не переживайте, що там відновлюють піонерів. Це сумно […] не можна закривати очі на те, що зараз у новому одязі приходить та сама ідеологія. Ще гірша, більш глибока, яка більш глибоко заторкує людину. Папа Бенедикт ХVІ у своїй останній промові до працівників Курії говорив про це, цитуючи головного равина Франції, який у своїй книжці на цю тему показав, що це не тільки неправильне використання людської свободи, […] це атака на саму тотожність того, чим є людина. Це означає, що людина є чоловіком і жінкою? Це означає, що людина створена для любові. Бо факт, що я є чоловіком, а інша особа – жінкою, мене відкриває на неї. Це є правда про людину, що ми створені для любові – давати життя і кохати один одного. І це виражається в нашій статі.

А якщо не існує чогось такого як стать, що існує багато гендерів, що хтось сьогодні є таким, а на другий день іншим. Можеш міняти гендери, створювати сам себе, то не існують уже стосунки між особами, як стосунки любові, як подружжя, як зв’язок назавжди. Це вже тоді не існує. Другий існує тільки як предмет приємності, щоб бути з ним якийсь час, а потім… Це є дуже небезпечне. І бачимо, як це розповсюджується по світі і в Україні. Це є те, про що часто говорить Папа Франциск. Це – колонізація ідеологічна, яку хочуть впроваджувати в нашу Конституцію і нищити Україну. […]

Якщо не будемо створювати середовища віри – спільноти, де наші люди отримуватимуть допомогу, підтримку, то як вони будуть спроможні не піддатися менталітетові цього світу? […] Це величезна праця. Праця священиків, мирян, сестер – зустрічатися регулярно, читати слово Боже, молитися. З цього народжується людина, яка здатна потім входити теж і в політику, щоб перемінювати цей світ […]. Я вірю в те, що багато з учасників помаранчевої революції, майдану, мали щирі бажання, щоб було краще. Але потім вони виявились часто неспроможними. […] Якщо смерть не буде переможена через присутність Святого Духа, Божої любові в нас, то егоїзм завжди перемагатиме.

розшифровано за матеріалами Радіо Марія