Промова Апостольского Нунція в Україні Томаса Галліксона у Тиврові

25-го липня на Патрональне Свято Тиврівської Богородиці – Його Преосвященство виступив із промовою:

Слава Ісусу Христу!

Бог милосердний хай благословить нас.

Один з найбільших викликів у житті кожного християнина – це зрозуміти і прийняти невимовну Божу любов до кожного з нас особисто. Грішники, великі чи малі, якими ми є, навіть якби ми були невинними, це аспект найбільш трагічний, як результат первородного гріха, що можемо відчути в нашому земному житті. Первинною людською трагедією є те, що ми не даємося переконатися аж до кінця щодо цієї любові Бога Отця, об’явленої в Синові, Ісусі Христі, нашому Спасителі і Братові у тілі, через благодать Святого Духа, вилитої щедро на нас через води хрещення і через сакраментальне життя у Церкві, нашій Матері. Кажучи іншими словами, мабуть найбільшою вадою нашої віри є недовіра до Божої любові, брак достатньої надії на Нього.

Тут, в Тиврові, знаки нового життя в старих будинках, які сьогодні благословляємо, являються частиною великої тайни Церкви, свідка Божої любові до свого народу. Тут, у Тиврові, після років запустіння і знищення, повертається життя до показного комплексу цієї парафії, побудованого в минулих часах з великою надією, з великою вірою, з великою любов’ю, і присвяченого Божій Матері. Сьогодні святкуємо тут Пресвяту Діву Марію як захисницю і покровительку Тиврова. Нове життя парафії, яка тепер приймає також душпастирство молоді, разом з побожною роботою збереження і поширення пам’яті про тих, хто пожертвував своє життя за віру як відповідь на Божу любов у Христі – все це свідчить про надію, що є в нас. Нехай Пресвята Богородиця надихає нас з надією на перемогу свого Сина над гріхом і над смертю!

Саме Діва Марія, що стоїть тепер біля нас, була разом з нашими предками, там саме, де був Ісус на вершині Своєї місії спасіння світу. Ми тільки-но чули це в словах Євангелії від святого Йоана:

А при хресті Ісусовім стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус Матір і біля Неї учня, що стояв, – а його ж любив Він, – мовить до Матері: «Жінко, ось син Твій». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя». І від тієї хвилі учень узяв її до себе.

На наказ і запрошення Ісуса з висоти хреста, святий Йоан взяв Марію до свого дому, ніби Вона була його матір’ю. Тут, у підніжжя хреста, ми запрошені зробити так само, тобто взяти Марію до свого дому, носити Марію завжди близько нашого серця. З близькою Марією маємо ту впевненість, яка веде нас у цьому світі, аж доки не повернеться у Своїй славі, наприкінці часів, улюблений Син Божий. Не кажу, що Марія – це дорога до Неба, але Вона несе нас у Своїх обіймах, як наша Матір, з наказу Ісуса Вона збільшує і зміцнює нашу довіру до Господнього слова.

Не треба це повторювати Місіонерам Облатам Непорочної Марії, вони це вже знають; це їхнє життя, їхній апостолят, їхня харизма – нести Марію, як Матір, отриману під Хрестом, дорогами цього світу. Нехай вони виконують це якнайкраще для всіх нас і для спасіння світу! Нехай через заступництво Матері Бога і нашої Матері всі пізнають, яка велика Божа любов, особливо тому, що Він довірив нам Свою Матір.

Іноді в житті ми почуваємося незначними, можливо одинокими і часто безпорадними перед іншими силами, які, здається, керують цим світом. Якщо я хотів би залишити сьогодні вам якесь послання, то воно наступне: ми неправі, якщо так думаємо, ми помиляємося, коли вважаємо себе вже втраченими у цьому світі. Наше життя укрите в Ісусі, так, але власне там знаходиться його справжнє значення. Немає нічого важливішого у цьому світі, як бути коханим тепер і на завжди, бути коханим самим Царем слави, Ісусом Христом.

Це зовсім не справа оптимізму чи підтримування позитивного налаштування до життя. Християнське життя вимагає, щоб ми повірили у Божу любов, бо це єдина річ, що дійсно має значення, як для дитини дуже важливо бути в обіймах матері. В міру того, як ростемо, як пізнаємо життя вже дорослими, усвідомлюємо, що вартість матеріальних речей, престижу чи людської пошани – це все речі, що проминають, які треба переоцінювати з поваги до тієї єдиної речі, яка нас потішає і нас спасає: єдність з Богом в Ісусі Христі, запевнена близькістю Божої Матері.

Нехай Тиврівська Богородиця буде завжди вам близькою! У ваших серцях і у ваших домівках, як запорука потужної присутності Її Сина, котрий тримає світ!

Текст промови – Deo Volente Ukrainian.