Отець Тарас Барщевський окреслив проблеми донесення Слова Божого до вірних

На Патріаршому Соборі о. Тарас Барщевський у своїй доповіді «Проголошення Божого Слова» озвучив пропозиції від єпархіальних соборів щодо першого пункту «Слово Боже і катехизазація» Пастирського послання Блаженнішого Святослава «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом».

У першому пункті доповідач наголосив, що, крім парохів, до проголошення Божого Слова повинні долучитися катехити, семінаристи, богопосвячені особи, миряни, які мають тісно співпрацювати між собою.

Друге – адресатами проповіді є практично всі: діти, молодь, дорослі. Більший наголос поставлено на роботі із сім’ями. Говориться також про проповідь Божого Слова у навчальних закладах, підкреслюється важливість катехизації і для біблійних гуртків, молитовних спільнот…

Третє – засобами проповідування Божого Слова, окрім проповіді та властивої катехизації, можуть бути також реколекції і прощі. Важливо використовувати різні сучасні ресурси комунікації: газети, радіо, телебачення, інтернет. Одне слово, саме проповідування повинно виходити за стіни храмів.

Четверте – велику увагу присвячено потребам освіти: від простих інформаційних курсів про Святе Письмо до його поглиблення і довгострокових програм вивчення: від вишколу провідників біблійних гуртків до методики катехизації в семінаріях, а також семінарів для священиків, пов’язаних із проповідництвом і проголошенням євангельської Благовісті.

Отець Тарас відзначив два важливі середовища, в яких в основному звучить Боже Слово – Літургія і богослов’я. «Наша Літургія, – каже він, – насичена біблійними текстами. Нема жодного богослужіння (чину) – і думаю, не може бути, без текстів Святого Письма. Зрештою, як уже було сказано, Літургія є місцем звершення Божого Слова і найкращим середовищем проголошення Слова Божого в контексті літургійної дії. Перше – на кількох єпархіальних соборах часто звучали пропозиції додати до Божественної Літургії читання Старого Завіту і щоб впровадити хоча б дворічний чи трирічний цикл читання недільного Євангелія та Апостола. На другому місці – одне спостереження. Дуже часто ми і далі продовжуємо свідомо й систематично скорочувати Святе Письмо: це часте і, думаю, також розповсюджене явище, брати тільки одне Євангеліє чи Апостола, незважаючи на передбачені уставом два. Так само ми стали свідками опущення не тільки на практиці, але вже і напівофіційно численних псалмів».

Третя проблема, за словами доповідача, мова наших богослужінь, а зокрема мова біблійних перекладів. Переклади біблійних текстів для літургійного вжитку, окрім гарної мови, повинні бути не тільки зрозумілі сьогоднішній людині, а й сприйнятливі на слух…

На жаль, вважає о. Тарас Барщевський, в українській мові не існує жодного біблійного перекладу, зробленого чи пристосованого до вимог літургійного вжитку. І, за його словами, не існує ще свідомості про важливість і конечність такого перекладу. Яке може бути проголошення Божого Слова, якщо це Слово не зрозуміле і замість того, щоб запалити серця любов’ю до Бога і ближніх, переклади ріжуть вухо і обтяжують голову незрозумілими словами і карколомними реченнями?!