Нігерія: християни готові створити ополчення для захисту від «Боко харам»

Численні нігерійські християни виступили за створення ополчення, яке захистить їх від атак джихадистів з «Боко харам» – філії угруповання «Ісламської держави». Ряд християнських лідерів стримано поставилися до цієї ініціативи, побоюючись, що християни можуть самі стати «агресорами».

В інтерв’ю американському католицькому сайту Crux молодий нігерійський адвокат Дайлоп Саломон розповів, що за останні три роки він втратив більше 140 близьких і далеких родичів, а також багатьох друзів. Всі вони стали жертвами джихадистів. Жодного разу акти насильства з боку «Боко харам» не були спровоковані християнами, стверджує юрист: «Ми жодного разу не нападали на них».

За даними правозахисної християнської організації «відкритих дверей», тільки протягом 2014 року в Нігерії були вбиті 2484 християнина – у тому числі жінки і діти, тобто по сім чоловік на день. Таким чином, середня кількість жертв серед християнського населення цієї африканської країни – найвища у світі. Вона вища, ніж в Іраку, Сирії або Північній Кореї.

Іноді християни, котрі піддаються нападам ісламських екстремістів, створюють загони самооборони, проте цей рух не має систематичного характеру ні в Нігерії, ні в інших країнах світу. Найчастіше важливу роль тут відіграє позиція церковних лідерів, які відмовляють свою паству від насильницьких методів опору.

За свідченням нігерійця Муси Ауду Бадунга, мусульманина, який навернувся в християнство у віці 10 років, тому що йому було «соромно за звірства, чинені в ім’я ісламу», християни, як правило, не надають активного опору. «Місіонери навчили нас, що коли ворог б’є тебе по одній щоці, ти повинен підставити іншу, – говорить він. – Христос вчить миру, і тому ми не воюємо з нашими ближніми».

У той же час Муса Ауду Бадунг задається питанням, до яких пір можна терпіти. Знаючи, що багато його родичів та близьких були спалені живцем у церквах або публічно обезголовлені, він вигукує: «Адже ж є міжнародний договір, який дозволяє людям брати в руки зброю, щоб захищатися».

Зі свого боку, протестантський пастор Якубу Пам вважає, що головне – не озброїтися проти агресорів, а дати молоді перспективи на майбутнє. Сам він протягом семи років створює дрібні підприємства та освітні центри, вступивши в які, нігерійські юнаки будуть не настільки уразливі для джихадистських вербувальників.

За словами католицького єпископа міста Джос Ігнатія Каігами, головне питання – це межі самооборони. «Коли людей так довго провокують, здійснюючи напади, вбивства і руйнування, коли вони відчувають себе притиснутими до стіни, їх відповідь часто виходить за рамки допустимого». Єпископ Каігама каже, що сам він ніколи не підтримував ідею створення християнських збройних сил. Коли конфлікт закінчиться – незалежно від того, яка сторона переможе, зброя залишиться в руках населення, діти навчаться вбивати, і вони будуть це робити з найменшого приводу, побоюється єпископ.

Роздачі зброї населенню побоюється також інший католицький єрарх – єпископ міста Сокото Метью Куках. Він переконаний, що захист людей – це прерогатива держави.

А ось католицький священик Пітер Оморі, у парафії якого в результаті обстрілу джихадистів 14 людей загинули прямо під час меси, каже, що хоча він і не закликає своїх прихожан озброюватися, він не буде відмовляти їх взяти в руки зброю. «Бойовики «Боко харам» відняли стільки життів, що життя вже нічого не коштує для них, – заявляє о. Оморі. – Чи можна не діяти, чекаючи, поки уб’ють або пограбують?»

Такої ж думки дотримується п’ятидесятник з півночі Нігерії Самсон Цок, у якого ісламісти вбили дядька і близького друга. «Ізраїль сформувався як держава в ході війни, і він живий завдяки війні, – говорить він. – Я думаю, що світ неможливий без війни». Коли це необхідно, християни мають право на самооборону – особливо в тих випадках, коли уряд не діє, переконаний Цок.