Важкі питання. Чи шкідлива стриманість?

ПИТАННЯ: Чи шкідлива стриманість для здоров’я? Що думає з цього приводу Католицька Церква? Чи не буде страждати людина хворобами, якщо не буде користуватися всім, чим нагородила її природа?

ВІДПОВІДЬ: Чи може бути шкідливою для здоров’я чеснота, не раз згадувана в Євангелії? Не існує жодних даних про те, що люди, що живуть в стриманості, страждають захворюваннями більше, ніж ті, які ведуть активне сексуальне життя. Про це свідчить, зокрема, величезна кількість людей, які присвятили себе Богові і живуть в безшлюбності.

На відміну від тварини, людина може керувати своїм сексуальним потягом. У тварин сексуальна активність пов’язана виключно з інстинктом. У деякі періоди вона практично відсутня, в інші – вона нестримна. У людини ж сексуальний потяг не поневолений інстинктом і підкоряється розуму. Тому людина може тривалий час або навіть все життя утримуватися без будь-яких наслідків для свого організму.

Іноді підпорядкування сексуального імпульсу розуму вимагає певних усвідомлених зусиль. Якщо людина відкидає той факт, що її імпульси знаходяться не у владі інстинктів, а у владі розуму, то вона, ймовірно, буде сприймати стриманість як щось протиприродне. У таких випадках не виключено, що ця залежність від своїх інстинктів відіб’ється на душевному стані людини і, як наслідок, на її здоров’ї.

Для людини сексуальне єднання означає не результат інстинкту, але повну самовіддачу конкретній і єдиній людині, дар взаємної любові. Тому тимчасове або постійне утримання тих людей, які не пов’язані узами шлюбу, цілком природне і є частиною Божественного задуму про людину. У шлюбі також передбачені більш-менш тривалі періоди стриманості як невід’ємна частина історії кохання, що зв’язує подружню пару.

Для людини, яка обрала безшлюбність заради Царства Небесного або принесла монашу обітницю, цнотливість рівноцінна повному утриманню. Молоді люди, що готуються одружитися, покликані до стриманості до вчинення цього Таїнства. «Наречений і наречена покликані жити в цнотливому утриманні, – свідчить Катехизм Католицької Церкви (2350). – Це випробування, завдяки якому вони пізнають взаємну повагу і вчаться взаємної вірності і надії отримати один одного як дар від Бога. Вони повинні відкласти до одруження ті вирази ніжності, які специфічно притаманні подружній любові. Вони повинні взаємно допомагати один одному зростати в цнотливості».

Не тільки християнин, але і кожна людина покликана зберігати чистоту до шлюбу, в силу самого сенсу, самої природи сексуального акту. Якщо він є справжнім, тобто виражає всецілу віддачу себе іншій людині, то ця тілесна віддача може здійснитися тільки після того, як сталася взаємна віддача один одному за допомогою шлюбної згоди.

У апостольському повчанні «Familiaris consortio» Папа Іван Павло II пише: «Досконалий тілесний дар став би обманом, не будь він знаком і наслідком повної особистісної самовіддачі, тобто тієї самовіддачі, в якій присутня вся особистість, також і в часовому вимірі» (FC 11).

Будь-яка людина, яка не перебуває у шлюбі, покликана до абсолютної стриманості. Вступ в інтимні стосунки з людиною, яка не є подругом, завжди буде гріхом проти заповіді «Не чини перелюбу».

У християнському шлюбі цнотливість – до якої покликані і подружжя – не є синонімом стриманості, але в деяких випадках стриманість стає проявом цнотливості. Наприклад, природні методи планування сім’ї – єдині прийнятні для християн – передбачають більш-менш тривалі періоди стриманості, коли подружжя, бажаючи відповідально підійти до народження дітей, відкладають зачаття, утримуючись в сприятливі для зачаття дні. Є й ситуації, коли подружжя з вагомих причин змушені повністю відмовитися від дітонародження, наприклад, через серйозну хворобу: тоді вони теж повинні утримуватися. У будь-якої подружньої пари, яку надихає справжня любов, існують періоди стриманості – більш-менш тривалі. Ці періоди стають благодатним моментом для взаємного зростання в любові-самовіддачі, у повазі і чуйності один до одного.

Варто відзначити, що іноді саме відмова від стриманості і гонитва за стереотипами призводить до проблем зі здоров’ям. Наприклад, сексуальне життя поза шлюбом, як правило, супроводжується тим, що по-справжньому «суперечить природі», тобто використанням протизаплідних засобів, у тому числі абортивних.

У цих випадках людина точно «не користується тим, чим нагородила її природа», а завдає їй тяжку образу. Нестриманість часто веде до різних захворювань, що передаються статевим шляхом.