Блаженний Піо Корона: Пастир душ, згідно з Христовим серцем

«Пастир душ, згідно з Христовим серцем, смиренний свідок Євангелія», – такими словами Папа Франциск відгукнувся про єпископа Сан-Мініато Піо Альберто Дель Корону, якого представник Святішого Отця кардинал Анджело Амато проголосив блаженним у суботу, 19 вересня 2015 року. Урочиста беатифікація, яку очолив Префект Конгрегації у справах святих, відбулася у згаданому містечку в центральноіталійському регіоні Тоскана.

«Білий єпископ», як його називали задля домініканської ряси, яка вчиняла його схожим до ангела, Піо Альберто Дель Корона очолював дієцезію Сан-Мініато від 1875 по 1906 рік. Здійснюючи пастирське служіння в нелегкому історичному періоді на зламі між ХІХ і ХХ сторіччями, він був вірним свідком Євангелія. Його життя було постійним посиланням на великодушну Божу любов, яка стала джерелом його випробуваних часом починань в дусі братерства і справедливості. Як зазначив кардинал Амато, «блаженний Піо Дель Корона був пастирем, який, за словами святого Григорія Великого, спілкувався з Богом, не забуваючи про людей, і спілкувався з людьми, не забуваючи про Бога».

Альберто Корона народився 5 липня 1837 року в сім’ї купців у Ліворно. Коли йому сповнилося 17 років, юнак остаточно утвердився у своєму чернечому покликанні та вступив до Ордену Проповідників, відомого як Отці Домініканці. В період навчання у нього визріло бажання посвятитися служінню бідним та вихованню у вірі дітей.

Ставши 1860 року священиком, о. Корона посвятився проповідуванню та сповіданню, а також почав здійснювати свої задуми у сфері виховання, заснувавши Згромадження Сестер Домініканок Святого Духа та молодіжний центр для вивчення Святого Письма й релігійного виховання. У 1874 році його призначено єпископом-коадютором дієцезії Сан-Мініато, куди він прибув після свячень, отриманих наступного року.

Кардинал Анджело Амато відзначив, що ревно виконуючи пастирські обов’язки, єпископ Піо відвідував парафії, сповідав та проповідував, присвячуючи особливу увагу подоланню поширеної серед людей звички лихословити. Одягненого в біле, його всюди приймали, як ангела, зрештою, «також і його проповіді здавалися словом з небес». Траплялося, що під час душпастирських візитів єпископ сповідав від четвертої години ранку до півночі, роблячи лише короткі перерви, щоб перепочити.

В дусі боротьби з атеїстичними ідеологіями та антихристиянськими рухами єпископ Піо Корона заснував «Товариство взаємодопомоги», щоб допомагати робітникам, які потрапили у скрутне становище, та католицьке жіноче товариство, яке займалося харитативною діяльністю. Важко захворівши 1906 року, він склав зречення зі свого єпископського служіння на руки Папи Пія Х, а на світанку 15 серпня 1912 року, в урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, заздалегідь передбачивши свій відхід, передав свою праведну душу в Божі руки.