Папа до кубинської молоді: Не бійтеся мріяти, вчиніть плідною надію

«Молода людина, яка не здатна мріяти, замкнена у собі», – сказав Папа Франциск, зустрічаючись з кубинською молоддю у неділю, 20 вересня 2015 р., ввечері, закликавши юнаків і дівчат мріяти про великі речі. Вислухавши свідчення юнака, який сказав, що мріє про кращу Кубу, Святіший Отець і цього разу відмовся від заздалегідь приготованої промови, а промовляючи експромтом, закликав молодь мріяти про те, «що з вами світ може бути інакшим. Якщо вкладатимете в це все найкраще, з того що маєте і що вмієте, допоможете світові бути іншим».

Далі Наступник святого Петра присвятив кілька слів умінню приймати тих, які думають інакше, ніж ми. Він зазначив, що ми іноді маємо схильність закритися у власному «маленькому світі» якихось ідеологій, чи навіть релігії, адже коли релігія стає замкненістю у собі, то «втрачає свою найкращу частку», якою є «покланятися Богові та вірити в Нього». Потрібні, натомість, «відкриті серця та уми».

«Якщо ви думаєте по-іншому, ніж я, чому б нам не поговорити? Чому ми завжди зосереджуємо погляд на тому, що нас розділяє, на відмінностях, і не бачимо того, що в нас є спільного?» – запитував Папа, вказавши на важливість «суспільної дружби», яка означає шукати спільне добро. І, навпаки, «соціальна неприязнь несе знищення. Неприязню нищаться сім’ї, країни, світ». А найбільшим її проявом є війна, і сьогодні ми бачимо, «як світ нищиться війнами». Підкресливши, що «там, де поділи, там – смерть», Глава Католицької Церкви закликав молодь «бути здатними творити суспільну дружбу».

Відповідаючи на слова юнака, який говорив про надію, Святіший Отець зазначив, що «молодь – це надія народу». Але надія – не те саме, що оптимізм. Надія здатна «переносити страждання задля досягнення мети». «Чи здатні ви пожертвувати собою задля майбутнього, чи лише бажаєте жити теперішнім, а ті, які прийдуть після нас, нехай самі дають собі раду?» – запитав Папа юнаків і дівчат, додавши, що надія також є плідною, вона приносить життя.

Тими, ж які вбивають надію, Наступник святого Петра назвав тих, які не хвилюються тим, що молодь не має праці, а тому позбавлена майбутнього та викидається, немов непотріб. «Всі ми добре знаємо, – сказав він, що сьогодні в цій імперії гроша, молодь відкидається, немов непотріб, а скількох вбивають ще перед народженням, викидається похилих віком, які вже нічого не виробляють. Ця псевдокультура відходів позбавляє надії. Натомість, надія, яка вміє страждати, є плідною».

«Шлях надії – нелегкий, – підсумував Папа, – і його неможливо пройти самотньо. Як каже одне африканське прислів’я: якщо хочеш іти швидко, то йти сам, але якщо хочеш дійти далеко, то слід йти разом».