Папа: Вчімося дивитися на інших таким поглядом, яким Ісус дивиться на нас

«Дозвольмо Господу Богу поглянути на нас і навчімося дивитися на ближніх так, як Він дивиться на нас», – такий заклик пролунав з уст Святішого Отця Франциска у проповіді, яку він виголосив під час Святої Меси у східнокубинському місті Ольґін, відвідуючи у понеділок, 21 вересня 2015 р., коли Церква латинського обряду вшановувала пам’ять святого апостола Матея.

Саме євангельська розповідь про покликання митаря Леві, який ставши учнем, сам описав цю подію у своїй Євангелії, була темою проповіді Папи. Одного дня, коли майбутній апостол сидів при брамі збираючи мито, тією дорогою проходив Ісус, Який поглянув на нього і сказав: «Іди за мною». Той підвівся, залишив все та пішов за Христом.

«Яку ж силу любові мав Ісусів погляд, щоб зрушити Матея з місця! Яку ж силу повинні були мати ці очі, щоб підвести його!», – підкреслив проповідник, пригадавши, що в той час митарів зневажали, адже вони збирали податки з євреїв на користь римлян, а тому вважалися зрадниками і грішниками. А Ісус «зупинився, не пройшов поспішно мимо нього, а без поспіху, спокійно на нього поглянув. Поглянув очима милосердя, як ніхто перед тим на нього не дивився». І саме цей погляд, за словами Папи, «відкрив його серце, визволив, зцілив його, даючи надію на нове життя».

«Це особиста історія кожного з нас; як численні інші люди, також кожен з нас може сказати: і я є грішником, на якому Ісус зупиняє свій погляд» – вів далі Наступник святого Петра, заохотивши слухачів, повернувшись до своїх домівок, з вдячністю і радістю пригадати собі про ту мить, коли милосердний Божий погляд зупинився на їхньому житті. «Його любов, – додав він, – випереджує нас, його погляд наперед передбачає наші потреби. Він вміє дивитися далі, ніж зовнішнє, заглянути за межі гріха, поразки чи ницості». Те, що Господь Бог бачить у нас насамперед, це гідність Його дітей, «іноді забруднена гріхом, але завжди присутня в глибині нашої душі».

Пригадавши, що після того, як Господь «поглянув з милосердям» на Матея, він сказав: «Іди за мною», Святіший Отець зауважив, що «після погляду слідує слово, за любов’ю – місія». Метей вже не такий, як був раніше, ця зустріч його перемінила: раніше він сидів і чекав, щоб вимагати від інших, тепер Ісус спонукає його віддатися на служіння іншим. Отож, співгромадяни вже не є тими, «з кого треба видобути користь», але тими, «кому слід послужити». Бо Ісусова любов «виліковує нашу короткозорість, стимулюючи до глибшого погляду, не зупиняючись на тому, що зовнішнє чи політкоректне».

«Ісус йде попереду, випереджує нас, прокладає шлях та запрошує нас іти за Ним. Запрошує іти поволі, долаючи пересуди, спротив зміні ближнього і нас самих. Щодня випробовує нас запитанням: Чи віруєш? Чи віриш, що можливою є переміна визискувача у служителя? Як вважаєш, чи зрадник може стати другом? Думаєш, що можливо, аби син теслі був Божим Сином? Його погляд перемінює наш погляд, Його серце перемінює наше серце», – сказав Папа закликавши:

«Дозвольмо Господеві споглядати на нас на молитві, в Пресвятій Євхаристії, у Сповіді, в наших ближніх, особливо тих, які почуваються покинутими, найсамотнішими. І вчімося дивитися так, як Він дивиться на нас. Ділімося Його лагідністю і Його милосердям з хворими, ув’язненими, похилими віком та родинами, які переживають труднощі. Ми знову покликані навчитися від Ісуса завжди бачити те, що є найсправжнішого в кожній особі – тобто, образ Його Отця».