Аборт після зґвалтування

ПИТАННЯ: Я поділяю думку Церкви про неприпустимість абортів, але дуже важко зрозуміти цю заборону у випадку зґвалтування…

ВІДПОВІДЬ: Коли ми говоримо про аборт, ми завжди ведемо мову про долю конкретної людини, в даному випадку ще не народженої, беззахисної. Згідно з вченням Церкви, ніхто з нас не є господарем життя, а значить, в жодному випадку не припустимо навмисне знищувати зачату людину.

Вагітність внаслідок насильства − небажана, як не був бажаним і акт, який привів до зачаття. Проте нова людина вже існує, і ніхто не вправі вирішувати, жити їй чи ні. Ми покликані приймати її та ставитися до неї з такою ж повагою, як і до будь-якої іншої людини.

Коли ми говоримо про «прийняття» цієї дитини жінкою, потерпілої від сексуального насильства, ми не маємо на увазі, що її слід примушувати виховувати цю дитину. Якщо вона не бажає цього, вона може віддати її тим, хто буде дбати про неї з любов’ю.

Вся громада, все суспільство повинно допомогти майбутній матері під час вагітності, щоб довести її до кінця якомога спокійніше. Забезпечити їй турботу, людську увагу, матеріальну підтримку, психологічну допомогу і, звичайно, медичну. Жінка, яка стала жертвою насильства, несе в собі глибоку психологічну травму. І аборт жодною мірою цю травму не полегшує, а тільки посилює: це не голослівне твердження, а дані статистики. В італійському спеціалізованому журналі «Медицина і моральність» були опубліковані результати опитування 192 жінок, що завагітніли в результаті зґвалтування. Далеко не більшість вирішили перервати небажану вагітність: аборт зробили 56 з них. Але з цих 56 тільки одна заявила, що вона не шкодує про вчинений аборт. У решти до отриманої травми додалося глибоке почуття провини перед дитиною. 133 опитаних народили дитину, у трьох стався викидень. 80 відсотків, які народили, заявили, що вони задоволені своїм рішенням зберегти життя дитині.

Наведені дані свідчать, що аборт після зґвалтування − це вибір, який найчастіше робить не саме жертва, а її оточення: починаючи від лікарів і психологів і закінчуючи громадською думкою та стереотипами, згідно з якими більшість жінок, що зазнали насильство, хочуть зробити аборт або, народивши, пошкодують про це.

Подібні стереотипи ведуть до того, що жінка залишається самотньою і позбавленою підтримки. Вона може впасти у відчай, а якщо зустріне на своєму шляху лікаря, який порадить зробити аборт, або оточуючі будуть її до цього підштовхувати, − то жінка не зможе протистояти. Воістину важко зрозуміти таку різницю у ставленні до вагітної жінки: якщо дитина бажана, зачата в любові, то вона і її дитина оточені турботою і любов’ю, а якщо жінка травмована і потребує особливої підтримки, − то часто вона та її дитина позбавлені цієї підтримки. Насправді саме в таких ситуаціях жінка потребує ще більше любові й турботи оточуючих. І її дитина потребує такої ж любові, як і всі інші діти.

За матеріалами http://ru.radiovaticana.va