«Бог закликає до справ благодійних по-іншому кожну окрему особу, і це не завжди зрозуміле для інших», ─ інтерв’ю з о. Юрієм Вишневським

З осені минулого року до благодійної акції «Різдвяна Свічка» Карітасу України долучились добровольці з Канади. Вони здійснили збір коштів для допомоги соціально незахищеним дітям в Україні завдяки розповсюдженню спеціальних різдвяних свічок.

Задля долучення саме українців до вирішення українських соціальних проблем протягом останніх 11 років Карітас України організовує акцію «Різдвяна свічка». Її метою є розповсюдження виготовлених руками неповносправної молоді різдвяних свічок і збір коштів для допомоги дітям і молоді, що перебувають у кризових умовах життя.

Кожного року тисячі таких дітей мають можливість долучатись до роботи навчальних груп і творчих гуртків в дитячих соціальних центрах Карітасу України, брати участь у проведенні літніх таборів і відвідувати екскурсії, організовувати особливі свята і бути отримувачами адресної допомоги. Завдяки цьому чимало дітей повернулося до життя у суспільстві і у недалекому майбутньому зможуть стати активними громадянами України.

З благословення Преосвященного Владики Кена Новаківського (Єпарх Нью-Вестмінстерський УГКЦ) цьогоріч Богдана Корень-Лупиніс, яка очолює роботу Української Школи Пресвятої Євхаристіі у Ванкувері, зініціювала реалізацію благодійної акції у Канаді. Спів-керівник та наставник Української Школи о. Юрій Вишневський допоміг їй у цьому.

– отче Юрію, чому Ви та Ваші парафіяни, колеги, друзі долучились до акції “Різдвяна Свічка” у Канаді? Що Вас мотивувало?

Коли минулого року ми вперше долучилися до акції “Різдвяна Свічка”, то мало хто в парафії та й назагал в єпархії знав, що подібна практика вже протягом багатьох років існує в Україні та інших країнах Європи (найвідоміші ─ 1 Millon Star, 1 Million Sterne, 10 Millions d’etoiles, Un million de stele). Незважаючи на короткі терміни підготовки до минулорічної акції, вона відбулась досить успішно і це не в останню чергу заохотило нас до того, щоби прийняти участь в акції і цього року. Думка про те, що наш внесок в “Різдвяну Свічку” справді комусь допоміг, не могла залишити нікого байдужим.

– Які благодійні проекти Ваша церковна громада вже реалізовувала або реалізовує?

Назагал по парафіях не існує якогось одного напрямку благодійності, тому дуже часто все залежить від потреб, що існують в певній місцевості. Наприклад, досить поширеною є практика збирання їжі для потребуючих в часі Різдвяних і Великодніх свят. Пізніше уся зібрана їжа звозиться до якогось централізованого місця, що тут називають “банком їжі”.

– А що вважаєте пріоритетним у благодійності вКанаді і наскільки ці пріоритети відрізняються від українських?

Незалежно від того, де ми живемо – в Україні чи в Канаді – пріоритети повинні залишатися однаковими: це допомога тим, хто її найбільше потребує.

На моє переконання, важливим моментом у пропагуванні благодійності, особливо серед християн, повинен бути наголос на тому, що ми не можемо бути вповні християнською спільнотою, якщо ми не допомагатимемо своїм ближнім і особливо тим, хто перебуває у кризових умовах життя. Іншими словами – виконувати на ділі гасло “Віра без діл мертва”. Служіння ближньому в окремий і чудовий спосіб виражає внутрішню природу Церкви та виявляє, наскільки живою є та чи інша парафія.

– О. Юрію, чим визначається, на Вашу думку, участь в благодійних справах: ментальністю, економічним становищем, добрим прикладом чи звичкою, власним досвідом перебування у складних життєвих обставинах, рівнем духовного розвитку?

Думаю, що всім, що Ви перерахували плюс ще щось, що промовить Бог до кожної окремої особи, і це не завжди буде зрозуміле для інших. Навколо нас існує стільки болю і страждання, що все це стає наче запрошенням творити добро та піклуватися про найменших світу цього.

Протягом останніх двох років по усіх наших парафіях ми читаємо та роздумуємо над Пастирським Листом Блаженнішого Святослава “Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом”. В одному з розділів, де йдеться саме про служіння ближньому є досить цікаві слова: “Лише тоді зможемо вважатися живими християнами, а наші парафії стануть місцем, де піклуються про сироту, заступаються за вдову, допомагають убогому і розділяють страждання із хворими”. Важливо, щоб ми хотіли бути тими “живими християнами”, а Бог вкаже нам в який саме спосіб нам цього досягнути!

повідомила Надія Чорна