КАІ: Чи можна вважати Біблію, передану дитині, ключем до розуміння сучасного світу?

Петро Слабек: Я думаю, що так. Біблія – це не просто релігійний текст, а фундамент нашої цивілізації та багатовікова традиція, яка досі присутня в нашій культурі. Читання Біблії не виключає критичного мислення; насправді, воно заохочує його, щоб віра могла бути раціональною. Воно дає відчуття безпеки. Це шлях, який вчить, що віра не суперечить науці – наука описує, як влаштований світ, а Біблія пояснює, хто його створив і чому. Святе Письмо – це не опис створення світу чи підручник, що пояснює закони фізики. На кожній сторінці Біблії ми знаходимо послання про спасіння та наші стосунки з Богом. Це свідчення Його любові та турботи. Бог на сторінках Святого Письма впорядковує хаос і надає сенсу людському життю.

Подарувати Біблію за нагоди Першого Причастя – це можливість зміцнити зв’язок з Богом та особисту зустріч з Ісусом, присутнім не лише в Євхаристії, але й у зворушливих сценах Євангелій.

Чому Біблію називають «Книгою книг», і що відомо про історію її створення?

Неодноразово і постійно наголошується універсальність та важливість цих текстів. Вивчення процесу створення цієї багатої колекції книг дозволяє оцінити їхню глибину. Це захоплива історія, написана трьома мовами: гебрейською – мовою стародавніх ізраїльтян; арамейською – мовою, якою Ісус розмовляв щодня; та грецькою – яка на той час слугувала сучасною англійською. Така перспектива дає дітям відчуття безперервності мудрості через покоління.

Автори Біблії дивилися на світ власними очима, не знаючи про теорію Великого вибуху. Вони бачили землю на стовпах і сонце, що рухається по небу. Для стародавніх євреїв світ був схожий на триповерховий будинок: верх – місце Бога за небом; центр – плоский диск землі; і низ – таємниче царство тіней – Шеол.

Усвідомлення цього образу допомагає дитині зрозуміти, що Бог – це той, хто панує над «первісними водами» та морськими чудовиськами – символами хаосу – щоб ми могли почуватися в безпеці.

Як біблійні автори сприймають час і людство?

Фундаментально (за винятком книги Еклезіаста), час не є замкнутим циклом, як у колі. Переважає лінійне розуміння часу. Він має свій початок у творінні, а кінець і мету – у Господньому дні. Це спричиняє, що кожна хвилина життя має сенс. Ми також розрізняємо звичайний час від «святого часу», протягом якого ми можемо святкувати взаємні стосунки та присутність Бога.

Святе Письмо вказує на велику гідність людства, створеного «на образ і подобу Божу». У біблійних текстах людина – це єдність духу і тіла, а емоції мають своє специфічне місце: серце є центром прийняття рішень і совісті, нирки – місце найглибших пристрастей, а утроба – місце, де перебуває милосердя – таке ж ніжне, як любов матері до своєї дитини.

Для біблійних авторів кров була символом самого життя. Тому, даючи нам свою Кров у Причасті, Ісус дає нам своє життя. Це потужне послання надії – ми носимо в собі «Божу любов», здатність любити та творити добро.

Як можемо використовувати цю «Божу бібліотеку» на практиці?

Особисто я вважаю, що ключем є належна «інструкція користувача». Біблію не читають як звичайну книгу; радше ми шукаємо її послання, дивлячись глибше. Варто дотримуватися триетапного методу: прочитайте текст, щоб зрозуміти, наприклад, біблійну розповідь; якщо щось незрозуміло, шукайте інформацію у виносках або коментарях; і, нарешті, запитайте себе: Що Господь Ісус намагається сказати мені сьогодні – у місці, де я живу?

Також важливо пов’язати точки між Старим і Новим Завітами. Наприклад, Вихід з Єгипту передвіщає, як Ісус звільняє нас від гріха. Читання таким чином залишає дитині послання довіри, що вона є частиною однієї великої історії спасіння.

За матеріалами: КАІ

Гостинність Авраама.

Біблійна гостинність на Близькому Сході.

Сміх Сари і обітниця Бога.

Заступництво Авраама.

Історія
Між X і XIII століттями у Великій Лаврі на Афоні, Греція, монахи використовували старі рукописи як матеріал для палітурки нових книг та як титульні аркуші для інших текстів. Це було пов’язано з тим, що пергамент був дуже дорогим і цінним матеріалом на той час. Старі аркуші рукописів зішкрібали та повторно покривали чорнилом або розрізали на шматки та використовували як наповнювач для зміцнення палітурки інших документів. Саме це сталося з Кодексом H – надзвичайно цінною копією Послань Святого Павла VI століття, одного з найстаріших видань Нового Завіту. Протягом століть збережені фрагменти Кодексу H були розпорошені. Лише завдяки передбачливості французького монаха XVIII століття втрачені сторінки були знайдені в бібліотеках Італії, Греції, Франції, України і навіть Росії. Завдяки передовим технологіям їх тепер вдалося знайти та зібрати докупи.

Відкриття
Хоча загальний зміст Кодексу H, що містить копію Послань Святого Павла, був широко відомий, макет його та точний зміст здавалися безповоротно втраченими.

Команда вчених з Університету Глазго прийняла виклик, знайшла та розшифрувала втрачені сторінки. Міжнародну команду, яка відновила те, що здавалося безповоротно втраченим, очолював професор теології та біблійної критики Гаррік Аллен. Інструментом, який дозволив їм ідентифікувати 1500-річні сліди чорнила, практично невидимі неозброєним оком, була мультиспектральна візуалізація.

Технології
«Ключовий прорив випливав з важливої ​​інформації: ми знали, що рукопис був перефарбований. Хімічні речовини в новому чорнилі викликали «дзеркальний ефект» на сусідніх сторінках, залишаючи «сліди-привиди» оригінального тексту, які сьогодні можна виявити за допомогою сучасних технологій», – пояснив професор Аллен, якого цитує Університет Глазго. Використовуючи техніку, яка називається мультиспектральною візуалізацією, дослідники змогли відновити тексти, які фізично більше не існують. «Це дозволило їм відновити кілька сторінок інформації з кожного збереженого аркуша», – додав експерт. Щоб забезпечити історичну точність, команда також використовувала радіовуглецевий аналіз, проведений у Парижі, який підтвердив, що пергамент датується VI століттям.

Текст
Хоча текст Послань Павла широко відомий, версія, виявлена ​​за допомогою мультиспектральної візуалізації, має іншу структуру, ніж сучасні версії. Іншими словами, відкриття не додає нічого нового до самого тексту, але документує зовсім інший поділ тексту, що складається із системи прологів, списків розділів (які вважаються найдавнішими відомими списками для послань Павла) та маркерів цитування, що дозволяло читачеві орієнтуватися до появи номерів сторінок або змістів. Крім того, наявність виправлень та анотацій демонструє, як ченці Великої Лаври взаємодіяли з рукописами, змінюючи їх із часом, а не обмежуючись копіюванням рукопису. Відкриття також документує середньовічну практику повторного використання пошкоджених рукописів.

Докази
Хоча відновлені тексти містять уже відомі фрагменти послань Павла, це відкриття дає нові підказки про те, як Новий Завіт передавався та розумівся в давнину. Як зазначає професор Аллен: «Враховуючи, що Кодекс H є таким важливим свідченням для розуміння Святого Письма, відкриття такої великої кількості нових доказів щодо його первісної форми є просто новаторським». Як наголошує Університет Глазго, це відкриття дозволяє не лише відновити фрагмент стародавнього рукопису, але й краще зрозуміти живу історію передачі Біблії протягом століть.

Проєкт став можливим завдяки фінансуванню Фонду релігії Темплтона та Ради з досліджень мистецтв та гуманітарних наук у Великій Британії у співпраці з Великою Лаврою, зазначає КАІ.

Обрізання – знак завіту.

Символіка обрізання.

Обрізання в Старому Завіті.

Обрізання серця.

Авраам – батько многоти народів.

Аврам послухав Сараї.

Чим Сараї нагадує Єву.

Народження Ізмаїла.

Ізмаїл і Агар в катехезі Апостола Павла.

Втеча Агар.

«Звідки йдеш і куди прямуєш»?

Бог дає нам право голосу.

Слово malak – «ангел».

Уперше з 1968 року оригінальний пергаментний рукопис віком понад 2100 років був повністю представлений 24 лютого. За наказом військових сил цивільної оборони музей залишатиметься закритим до подальшого повідомлення.

Спеціальна виставка була організована з нагоди 60-річчя Музею Ізраїлю. Серед найцінніших експонатів – сувій, який, як вважається, був захований у печерах Кумрану поблизу Мертвого моря під час Першої єврейської війни в першому столітті нашої ери та був знову знайдений лише в 1947 році. Він містить текст пророка Ісаї на пергаментних аркушах довжиною 7,3 метра, зазначає pch24.pl.

До найвідоміших цитат належать слова з 2 глави, 4-го вірша: «Вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи. Народ на народ не буде меча підіймати, і не вчитимуться більше воювати».

125 мов і їхня кількість зростає

Ще у вересні 2025 року серіал був доступний 86 мовами. П’ятий сезон під назвою «Обраний: Тайна Вечеря» мав субтитри 50 мовами та дубляж 36.

Сьогодні ми говоримо про 125 перекладів, що робить його найбільш перекладеним серіалом в історії телебачення. Саме цей масштаб доступності приніс йому офіційне визнання від Книги рекордів Гіннеса як найбільш багатомовний сезон серіалу.

Проєкт розробляє некомерційна організація «Come and See», метою якої є охопити історією Ісуса якомога ширшу аудиторію. Їхні амбіції величезні: до кінця запланованого сьомого сезону вони прагнуть охопити 600 мов.

Глядачі спільно творять серіал

Творець серіалу Даллас Дженкінс обрав модель краудфандингу. Перші епізоди були створені завдяки підтримці аудиторії – поза межами великих голлівудських студій.

«Обраний» – це перший багатосезонний серіал, який розповідає історію Ісуса з точки зору тих, хто Його знав. Серіал вирізняється своїм реалістичним, емоційним підходом до Євангелія – зображуючи взаємини, напруженість та повсякденне життя учнів.

Тайна Вечеря і те, що буде далі

Сюжет п’ятого сезону зосереджений на подіях Тайної Вечері. Ісуса заарештовують після зради Юди, і напруженість сягає кульмінації. Це переломний момент – як в історії спасіння, так і в самій розповіді серіалу.

Цей сезон може стати ідеальною підготовкою до Великодня під час цьогорічного Великого Посту!

За матеріалами Aleteia.

Папа мав можливість оглянути два томи Біблії д’Есте в Апостольському палаці перед їхнім поверненням до Модени, де вони зазвичай зберігаються. Біблія, створена в XV столітті на прохання герцога Модени, Реджо та Феррарі Борсо д’Есте, повернулася до Ватикану через 555 років, хоча й на дуже короткий час. Це цінне видання вперше було доставлене до Базиліки Святого Петра в 1471 році, коли Павло II дарував Борсо д’Есте титул герцога.

На знак подяки Леву XIV за візит до Сенату Італійської Республіки, який відбувся 18 грудня 2025 року з нагоди закриття ювілейної виставки цієї унікальної Біблії, Глава Сенату Ігнаціо Ла Русса – разом із Генеральним секретарем Федеріко Тальятелле та директором Галереї Естенсі Алессандрою Неккі – хотів повернути цей шедевр до Ватикану, перш ніж він повернеться на місце свого зберігання.

Після Павла II, Пія IX та Івана Павла II, Лев XIV став четвертим Папою в історії, який торкнувся оригіналу Біблії д’Есте, але першим, хто оглянув її у Ватикані після понад пів тисячоліття.

«Найкрасивіша книга у світі» багато прикрашена ілюстраціями, які вважаються шедеврами мініатюрного мистецтва. Вона була створена між 1455 і 1461 роками з використанням дорогоцінних та рідкісних матеріалів, зокрема лазариту, який походить з Афганістану, зазначає Vatican News.