Предстоятель зауважив, що минулі дні були позначені надзвичайно інтенсивними бойовими діями вздовж усієї лінії фронту. Через постійні обстріли розпочалася вимушена евакуація мешканців прикордонних сіл на Чернігівщині та Сумщині. Ворог безперервно, вдень і вночі, намагається нищити інфраструктуру наших міст, проте найбільшою трагедією цього тижня стала масована атака на Київ у ніч на 2 липня.

Глава Церкви висловив глибокі співчуття родинам усіх загиблих.

Саме тоді, коли наш народ переживав ці страшні злочини, у Марійському духовному центрі «Зарваниця» розпочав роботу Синод Єпископів УГКЦ, який проводить свою щорічну сесію. Головною темою цього Синоду є плекання покликань до священничого та монашого життя.

«Сучасна людина, — вважає духовний лідер, — нерідко почувається розгубленою, не знає, якою дорогою йти, втрачає сенс життя. Війна лише поглиблює цю невпевненість. Саме в таких обставинах Церква знову проголошує правду про Господа Бога, який кличе кожного з нас, звертається до нас і запрошує до життя в повноті. Він має для кожної людини план її спасіння та дорогу до особистого щастя. Від нас потрібно лише відгукнутися на це покликання».

Блаженніший Святослав пригадав, що цими днями наша Церква й український народ молитовно вшановують пам’ять жертв однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії — 22 червня 1941 року розпочався напад нацистської Німеччини на радянський союз, який завдав глибоких ран нашому народові.

«У тюрмах Західної України, — розповів духовний лідер, — радянські репресивні органи масово розстріляли понад 22 тисячі людей — представників української інтелігенції, громадських і релігійних діячів, священників та інших в’язнів. Однією з найтрагічніших сторінок тих подій стала Чортківсько-Уманська трагедія. У Чорткові російські комуністичні каральні органи розстріляли близько 900 в’язнів, а майже 1000 інших погнали пішою „дорогою смерті“ до Умані — майже 400 кілометрів. Люди йшли без одягу й взуття, виснажені й закатовані. Близько 200 осіб було розстріляно дорогою, а тих, хто дійшов до Умані, знищили на подвір’ї уманської тюрми НКВС».

«Ми пам’ятаємо, щоб запобігти повторенню трагедій. Ми молимося і свідчимо світові про ці злочини, щоб правда була почута і щоб жоден народ більше не пережив подібного лиха», — наголосив Блаженніший Святослав.

Джерело: ugcc.ua

Христос приходить, щоби визволити людину

У проповіді Блаженніший Святослав, роздумуючи над євангельською розповіддю про зцілення біснуватих у Гадаринському краї (Мт. 8,28–9,1), наголосив, що Бог відкривається людині передусім як Визволитель.

«Ми з вами, слухаючи це Євангеліє, сьогодні покликані впізнати в Ісусі Христі джерело нашої власної свободи, власної гідності, а відтак того Бога, який першим спішить на допомогу і спасіння, на визволення людини», — сказав Предстоятель.

Пояснюючи зміст євангельського уривка, Глава УГКЦ звернувся до тлумачень Отців Церкви. Зокрема, святий Іван Золотоустий пояснює, що біснуваті, які жили серед гробів, — це образ людини, прив’язаної до духовної смерті, яка перебуває у страху та закриває іншим дорогу до Бога. Натомість святий Максим Ісповідник називає Гадаринський край дзеркалом людської душі, а двох біснуватих — образом людського розуму й волі, які, віддалившись від Бога, потрапляють у рабство зла.

За словами Блаженнішого Святослава, справжня свобода народжується лише тоді, коли людина добровільно обирає добро і живе в любові. Водночас він наголосив, що Христос приходить навіть туди, де панує гріх і духовне рабство, щоб повернути людині її гідність.

«Навіть там, де панує тиранія рабства гріха і злого духа, в Ісусі Христі наступає простір гідності і свободи», — закцентував Патріарх.https://www.youtube.com/embed/_nMCTeRWMXI?rel=0&showinfo=0

Пам’ять, яка має стати пересторогою

Згадуючи роковини Чортківсько-Уманської трагедії, Отець і Глава УГКЦ зазначив, що пам’ять про цей злочин має бути не лише історичним спомином, а й молитвою та застереженням для майбутніх поколінь.

Предстоятель нагадав, що наприкінці червня — на початку липня 1941 року в тюрмах Західної України радянська влада вбила приблизно 22 тисячі українців. Одним із найбільших місць масових убивств став Чортків, де було закатовано до 800 осіб. Ще 945 в’язнів погнали «маршем смерті» з Чорткова через Кам’янець-Подільський і Жмеринку до Умані: дорогою застрелили 123 особи, а решту розстріляли біля будівлі тодішнього НКВС в Умані.

«Сьогодні тут, у Чорткові, ми наче чуємо крик і плач тих людей: „Боже, Ти моя допомога, Господи, не забарися, прийди мені на поміч, Ти мій визволитель“», — сказав Блаженніший Святослав.

Він наголосив, що пам’ять про невинно убієнних має перетворитися на молитву, яка звільняє від влади зла, а також стати запобіжником від повторення подібних злочинів.

«Ми сьогодні пам’ятаємо про ці події, найперше, для того, щоб запобігати, щоб такого типу злочини ніколи не повторювалися в майбутньому. Наша пам’ять має бути пересторогою і запобіжником для людства нашого часу», — наголосив Глава Церкви.

Блаженніший Святослав також провів паралель між злочинами радянського тоталітарного режиму та сучасною російською агресією проти України. Він зауважив, що після звільнення українських міст і сіл світ знову бачить катівні, місця масових поховань і свідчення тортур.

«Ми сьогодні віримо в те, що наш Христос є нашим Визволителем. Він — джерело перемоги України. Він Той, що звільняє від злого. Він Той, що є нашою впевненою опорою, помічником і надією», — зауважив Предстоятель.

Після Літургії Блаженніший Святослав подякував родичам невинно убієнних за участь у спільній молитві та зазначив, що радянська влада тоді знищила «цвіт нашого народу» — священників, лікарів, адвокатів, учителів, громадських діячів і членів визвольних організацій. Він висловив переконання, що Господь Бог воздасть сторицею за все віддане на служіння народові, Церкві й державі.

Відтак учасники пам’ятних заходів вирушили Ходою пам’яті та шани до скверу Скорботи та надії. Там Блаженніший Святослав очолив панахиду за жертвами Чортківсько-Уманської трагедії.

«Дух свободи неможливо вбити»

Після панахиди Блаженніший Святослав наголосив, що зло завжди поневолює, а правда визволяє.

Пригадавши слова блаженнішого Любомира Гузара, сказані під час Революції Гідності, Предстоятель зазначив: «Тирани цього світу більше бояться вільних людей, аніж голодних бунтів. Бо голодних можна нагодувати, а вільних — тільки вбити».

За словами Глави УГКЦ, саме страх перед вільними людьми став причиною жорстокої розправи над українською інтелігенцією, духовенством, лікарями, адвокатами та молоддю, які були безборонними, але були носіями духу свободи.

«Їх боялися як носіїв вільного духу і самого прагнення свободи. Тому так жорстоко з ними розправилися. Але духу свободи не можна вбити», — наголосив він.

Предстоятель наголосив, що Господь є Богом гідності та свободи, а пам’ять про невинно убієнних має стати законом сьогоднішнього життя українців.

«Пам’ять про тих синів і дочок України, яких тоді так жорстоко позбавили життя, має кликати, стукати до наших сердець сьогодні. Бо дуже багато кому сам факт існування вільної України виглядає загрозою. Наша країна, яка нічого іншого, крім свободи і гідності, не хоче, є нині викликом для тиранів третього тисячоліття», — сказав Блаженніший Святослав.

Він наголосив, що духовна боротьба триває й сьогодні, однак зло ніколи не має останнього слова.

«Ми знаємо, що ніколи ані рабство диявола, ані неправда, ані поневолення не мають останнього слова в житті людини. Останнє слово завжди за Богом, за правдою. Останнє слово за життям», — зазначив Предстоятель.

На завершення він закликав молитися за всіх борців за волю України — як тих, хто в 1940-х роках виборював українську державність, так і тих, хто захищає її сьогодні.

Довідка

Чортківсько-Уманська трагедія — один із наймасштабніших злочинів радянського тоталітарного режиму, скоєний органами НКВС під час відступу радянської влади із Західної України влітку 1941 року. Наприкінці червня — на початку липня в тюрмах Західної України було знищено тисячі українських політв’язнів, представників інтелігенції, духовенства та громадських діячів.

У Чорткові було закатовано до 800 осіб. Ще 945 в’язнів радянська влада погнала «маршем смерті» через Кам’янець-Подільський і Жмеринку до Умані. Дорогою було вбито 123 особи, а більшість тих, хто вижив, розстріляли біля будівлі Уманського НКВС. Загалом, упродовж двох тижнів у тюрмах Західної України жертвами масових убивств стало приблизно 22 тисячі людей.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Предстоятель висловив глибоку вдячність українським захисникам, які мужньо боронять нашу Батьківщину.

Ворог, за його словами, дедалі більше втрачає тактичну ініціативу, а наші воїни не лише стримують його наступ, а й успішно звільняють українську землю, однак болючі звістки надходять із Херсона, Нікополя й інших міст, де російські дрони цілеспрямовано атакують цивільний транспорт…

Попри темряву війни, цей тиждень приніс і світлі духовні події.

Блаженніший Святослав як духовну подію відзначив святкування 100-річчя інтронізації чудотворної ікони Матері Божої в Мукачевому. Цю святиню, яку подарував папа Пій XI у 1926 році, було передано до мукачівського монастиря отців василіан на прохання закарпатських українців: «Ікона, що походить із Константинополя та, ймовірно, є свідком його падіння, стала дорогоцінною духовною спадщиною нашого народу. Святкування цієї визначної річниці стало життєдайним не тільки для Закарпаття, а для всієї України».

Ще однією радістю цього тижня стало повернення з російського полону 160 українських захисників: «Сьогодні родини змогли нарешті обійняти своїх чоловіків, батьків і синів. Щиро дякуємо всім, хто доклав зусиль до їхнього повернення».

Також тиждень, що минає, в Україні Католицька Церква обох обрядів — латинського і візантійського — пережила під знаком 25-ї річниці від дня візиту до України святого папи Івана Павла ІІ.

Святкування розпочалися минулої неділі в Києві, у костелі Святого Олександра, а завершилися у Львові, на Сихові, Божественною Літургією у візантійському обряді на тому ж місці, де 25 років тому Іван Павло ІІ зустрічався з українською молоддю.

«Усе те, що сьогодні є європейською рисою нашого церковного й суспільного буття, свого часу подарував нам святий Іван Павло ІІ. Саме тому ми називаємо його папою українського суверенітету, — папою, який поставив у центр суспільної уваги гідність людської особи. Усі українці, незалежно від конфесійної належності чи релігійних переконань, вважають Івана Павла ІІ великим гуманістом на зламі тисячоліть», — сказав духовний лідер українців.

Глава УГКЦ наголосив: «Його голос і сьогодні покликаний будувати нас, а найважливіше — оздоровлювати наші історичні рани. Особливо тепер, коли українсько-польські відносини знову переживають непростий період, постать Івана Павла ІІ, який подарував нам не тільки дух і думку, а й формулу польсько-українського примирення — „прощаємо і просимо прощення“, звучить як ніколи актуально».

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Предстоятель нагадав, що ця нагорода має глибоке історичне коріння, пов’язане з постаттю святого папи Івана Павла ІІ і беатифікацією мучеників Української Греко-Католицької Церкви.

«Мабуть, усі ми пригадуємо ту унікальну мить, коли святий папа Іван Павло ІІ 25 років тому підніс до слави святих мучеників нашої Церкви, які постраждали в час комуністичних переслідувань. Відтоді блаженний священномученик Омелян Ковч став покровителем нашого духовенства», — зазначив він.

За словами Глави Церкви, саме ця постать стала підставою для встановлення нової церковної відзнаки для священників.

«Рішенням Синоду Єпископів УГКЦ був встановлений орден як найвища нагорода для священників, які у своєму служінні уподібнюються до цього мученика. Сьогодні ми вперше маємо честь вручити цю відзнаку. Я називаю їх бердянськими страстотерпцями», — сказав Блаженніший Святослав.

Після вручення нагороди о. Богдан Гелета наголосив, що сприймає її передовсім як відповідальність і продовження служіння людям.

«Я не є достойним цієї відзнаки і знаю багатьох достойніших. Це ті, хто щоденно свідчить правду і віддає за неї своє життя: діти, які не дочекалися батьків, дружини, які втратили чоловіків, матері, що втратили дітей. Вони вже склали найвищу жертву і продовжують її складати. Ця нагорода — їхня. А я лише знаряддя в руках Божих. Продовжуючи цей шлях боротьби, ми не будемо сумніватися в тому, що Господь уже зробив і продовжує робити для нас», — сказав священник.

Орден Блаженного священномученика Омеляна Ковча для о. Івана Левицького отримав протоігумен Львівської провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя о. Володимир Борейко.

Із початком повномасштабного вторгнення росії священники свідомо залишилися в окупованому Бердянську поруч зі своїми вірними. Вони продовжували служити як греко-католицькій, так і римо-католицькій громадам, допомагали місцевим жителям і приймали людей, які рятувалися з Маріуполя.

16 листопада 2022 року отців заарештували. Відтоді вони перебували в російському полоні майже 19 місяців — до 28 червня 2024 року.

Зустріч ієромонахів після обміну

Попри ув’язнення, священники не припинили душпастирського служіння. В інтерв’ю «Суспільному» о. Богдан Гелета розповів, що у слідчому ізоляторі йому неодноразово пропонували співпрацювати із ФСБ.

«Я вже маю співпрацю — з Господом Богом», — відповів о. Богдан Гелета.

І хоч у полоні росіяни забороняли молитву, а Українську Греко-Католицьку Церкву називали «сектантською», о. Богдан не побоявся звернутися до старости казарми із проханням дозволити короткі спільні молитви. Відтак полонені щодня мали до 10 хвилин, щоби проказати «Отче наш» і «Богородице Діво». Під час прогулянок священники також сповідали, підтримували ув’язнених і молилися разом із ними.

«Люди розповідали, як їх брали в полон, казали про тортури, що пережили, про свої сімейні трагедії. У цих розмовах я не на все міг відповісти, але говорив: „Давай помолимося“», — згадував о. Богдан.

Отці Іван Левицький і Богдан Гелета в російському ув’язненні

«Хай милосердний Господь за молитвами блаженного священномученика Омеляна Ковча сторицею винагородить Вас за всі Ваші старання та подасть Вам свої ласки для подальшого служіння. Благословення Господнє на вас!» — йдеться у грамотах, Глави УГКЦ.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Архиєрейську Божественну Літургію Предстоятель УГКЦ очолив на площі перед храмом Різдва Пресвятої Богородиці у Львові. Саме тут 25 років тому святий папа Іван Павло ІІ зустрівся з українською молоддю під час свого Апостольського візиту до України.

Із Блаженнішим Святославом співслужили: Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, єпископи Української Греко-Католицької та Римо-Католицької Церков, а також численне духовенство з різних єпархій України та з-за кордону. У Богослужінні взяли участь монашество й вірні.

Роздумуючи над євангельським читанням про віру римського сотника, Предстоятель зазначив, що сотник відчинив Христові двері свого дому через віру. Він визнав Ісуса своїм Господом, усвідомив власну негідність і повірив, що достатньо лише Божого слова, адже в Богові слово, воля та дія нероздільні.

«Сотник визнає свою негідність. Каже: „Я не достойний, щоб Ти прийшов під мою покрівлю“. Він просить про слово: „Скажи тільки слово — і видужає слуга мій“ (Мт. 8, 5–13). Він повірив не в магію звуку, а в ту силу, яка виходить від Бога. Коли Боже слово має прочинені двері, через які може ввійти до людини, тоді це слово стає подією».

Блаженніший Святослав наголосив, що 25-та річниця візиту святого папи Івана Павла ІІ є нагодою знову почути його послання до України.

«Він до нас приїхав як наступник апостола Петра, який привіз силу цього слова. Пригадаймо, що гаслом цього візиту були слова Христа: „Я є дорога, істина і життя“ (Ів. 14, 6). Сьогоднішня подія — це унікальна нагода ще раз прислухатися й почути Боже слово, яке привіз нам святий папа Іван Павло ІІ».

Проповідник також звернув увагу на звернення Святішого Отця до української молоді, яке, за його словами, не втратило актуальності.

«Тут, на Сихові, ми маємо можливість почути слово, яке Папа промовив до української молоді. Молодь не просто слухала — вона почула це слово. Слово Боже, виголошене устами Святішого Отця, крізь відкриті двері віри, серце нашої молоді назавжди нас змінило. Він тоді нам сказав: „Вважайте, бо свобода може бути вимогливішою, ніж рабство. Свобода має свої правила, свобода має свої закони, свобода має свій дороговказ, який вам вкаже дорогу до істинної свободи. І цією дорогою є 10 Божих заповідей“. Він закликав: „Не задовольняйтеся посередністю. Україна буде такою, якою ви її зробите“. Ми бачимо, що це слово стало подією. Наша молодь змінила Україну».

На завершення Глава УГКЦ закликав вірних молитися за Україну, згадуючи пророчі слова Понтифіка: «Сьогодні ми просимо за молитвами святого папи Івана Павла ІІ: Господи, пошли сьогодні Твоє слово до України. Пригадуєте, коли він відлітав зі Львова, подякував Україні дуже пророчими словами: „Дякую тобі, Україно, що ти захистила Європу від загарбницьких орд“. Можливо, тоді ні він, ні ми не розуміли, що це — пророцтво про майбутнє. Сьогодні Україна вкотре захищає Європу і світ від загарбницької орди вже у третьому тисячолітті. Ми сьогодні, навчені прикладом віруючого сотника, покріплені словом папи Івана Павла ІІ, просимо: Господи, скажи тільки Слово. Зціли наші рани. Підійми руки всіх тих, у кого вони опустилися. Наповни Твоєю всепереможною силою наше військо, наших дівчат і хлопців на фронті. Господи, як тоді це слово стало подією в ті євангельські часи, так зроби цю подію реальною між нами і сьогодні».

На значенні візиту папи Івана Павла ІІ і духовній тяглості цієї події наголосив архиєпископ Вісвальдас Кульбокас: «Коли 25 років тому святий Іван Павло ІІ приїжджав, він був серед нас як жива людина. Тепер він святий. За ці 25 років його молитва не зникла, а зросла, бо це сопричастя святих. Він молиться за нас. І сьогоднішнє Євангеліє про сотника нагадує: наша молитва має силу не від нас, а від Христа, до якого ми звертаємося».

Голова Конференції Римсько-католицьких єпископів України владика Віталій Скомаровський додав, що українці йдуть слідами святого Івана Павла ІІ. «Ми можемо його наслідувати, бо Папа уже прославлений у святості. Тут, на Сихові, він звертався до молоді словами: „Господи, куди нам йти? Ти маєш слова життя вічного“. І ця молитва сьогодні є нашим спільним визнанням, що ми приходимо до Господа, аби почути Його слово, — слово життя вічного», — зазначив він.

Владика Михайло Квятковський, голова Патріаршої катехитичної комісії зазначив, що цього дня до Львова на Всеукраїнську прощу катехитів прибули катехити УГКЦ із різних куточків України. Від імені Патріаршої катехитичної комісії він подарував Патріархові українське видання Єрусалимської Біблії великого формату.

«Ваше Блаженство, Ви вже особисто провадили офіційну презентацію цієї Біблії в Києві, але сьогодні маємо нагоду вручити Вам її нове видання великого формату, яке щойно надійшло із друкарні. Прийміть його як запевнення наших катехитів у готовності й надалі виконувати свою місію, а також як смиренне прохання про Вашу постійну молитву за них і успіх катехитичного служіння в усій нашій Церкві», — сказав владика Михайло.

Після Богослужіння Блаженніший Святослав вручив перші ордени Блаженного священномученика Омеляна Ковча ієромонахам Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористам) — о. Іванові Левицькому та о. Богданові Гелеті за гідний приклад ревного священничого служіння, вірність монашим обітам і незламність у вірі під час важких випробувань у російському полоні.

На завершення прозвучала молитва за Україну, після чого відбулося вшанування ікони святого Івана Павла ІІ, мощей блаженного Григорія Лакоти та преподобної Йосафати Гордашевської.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Патріарха привітали молодь і парох храму о. Іван Колтун. Він наголосив, що цей рік є особливим для Страдецької гори: 150 років тому народився блаженної пам’яті о. Микола Конрад, 120 років тому — блаженний Володимир Прийма, а 85 років тому вони обоє загинули мученицькою смертю біля підніжжя Страдецької гори від рук НКВСівців, коли поверталися від хворої жінки, яка потребувала Сповіді.

За словами душпастиря, після проголошення їх мучениками УГКЦ Папою Іваном Павлом ІІ, вже 20 років до Страдча відбуваються піші прощі в памʼять про священника та дяка. Також він нагадав, що цього дня 32 роки тому Блаженніший Святослав отримав священничі свячення з рук блаженної пам’яті кардинала Мирослава Івана Любачівського.

«Але сьогоднішній день — не про дати і не про числа. Він про служіння: служіння Богові, святій Церкві, народові й Україні. Ми радіємо, що Ви, Блаженніший, очолите сьогодні Святу Літургію у співслужінні наших єпископів, священників, монахів та вірних. Бо на цьому богослужінні ми будемо споглядати й переживати найбільше служіння Бога до людини. Сьогодні Господь буде годувати нас Своїм Тілом і Своєю Кров’ю. Тому ласкаво просимо, Ваше Блаженство, до служіння», — сказав о. Іван Колтун.

Троє священників отримали митри з рук Глави УГКЦ

Архиєрейська Божественна Літургія відбулася на молитовному полі біля підніжжя Страдецької гори. Разом із Главою УГКЦ співслужили єпископи та численне духовенство Львівської архиєпархії.

Під час богослужіння було зачитано декрети Глави Церкви про іменування митрофорними протоієреями о. Романа Шафрана, пароха храму Святої Анни у Львові та голови Трибуналу Верховного Архиєпископа УГКЦ, о. Івана Колтуна, пароха храму Успіння Пресвятої Богородиці у Страдчі, а також капелана о. Володимира Шидловського, пароха храму Покрову Пресвятої Богородиці в Яворові та адміністратора храму Зачаття Івана Хрестителя у с. Передвір’я.

«Милосердя хочу, а не жертви»

У проповіді Блаженніший Святослав звернув увагу на євангельський уривок про Христа й учнів, які зривали колосся в суботу, наголосивши, що Господь відкриває глибший зміст Закону — спасіння та животворення людини.

«Ми чули з вами дуже особливе євангельське читання, яке нечасто зустрічаємо в контексті різних наших свят. Але цю подію так люблять наші селяни. Мабуть, у багатьох галицьких селянських хатах ми бачили той славний образ Ісуса Христа, Який проходить через наші українські лани разом зі Своїми апостолами. Але, можливо, бачачи цей образ, ми до кінця не розуміли всієї глибини змісту, який нам передала наша рідна церковна традиція. І ось сьогодні, слухаючи це слово, ми починаємо наново його для себе відкривати й розуміти».

За словами Патріарха, Ісус не просто проходив із учнями через лани, Він переживав разом із ними голод: «Щоб втамувати цей голод, вони зривали колоски. Але збоку законовчителі підглядали й почали звинувачувати, кажучи Христові: „Чому Твої учні роблять те, чого не личить робити в суботу?“» (Мт. 12, 1–8). Христос чисто в єврейському стилі відповідає питанням на питання: „Чи ж ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів із своїми воїнами?“ Христос пригадує дуже особливу подію з історії Давида, коли він змушений був утікати від царя Саула і знайшов прихисток у Божому домі. Не було інших харчів, якими священник міг нагодувати Давида, окрім хлібів предложення».

Блаженніший Святослав пояснив, що той хліб був символом життя 12-ти колін Ізраїля: «Згідно Закону Моїсея, постійно у святині мали бути 12 хлібів, які звалися хлібами предложення. Цей хліб був символом життя. Його зміст полягав у тому, що це не лише дар Богові, а й знак того, що Він є Господарем життя народу».

Роздумуючи над словами пророка Осії, Блаженніший Святослав пояснив, що основою справжнього богопочитання є милосердя, яке народжується з досвіду Божої любові.

«Христос каже: „Якби ви розуміли слова пророка Осії: „Милосердя хочу, а не жертви. Богопізнання є вище за всепалення“ (Ос. 6, 6). Бог милосердиться над людиною — і це є змістом усякого культу. Милосердя Боже до людини спонукає людину так само бути милосердною. Усі жертви, які людина приносить Богові, мають лише одну-єдину причину — бути учасником спасаючої, животворчої Божої дії щодо людини. Богопізнання означає досвід Бога, Який є моїм джерелом життя. І тоді все те, що я роблю, все, що я приношу Богові, є лише різного роду милосердям“.

Покликання мирян: бути носіями Божої присутності у світі

Патріарх також звернувся до мирян, наголосивши на їхньому покликанні свідчити про Христа у щоденному житті.

«„Милосердя хочу, а не жертви“, — наголосив проповідник. — Ці слова звучать, як Боже слово скеровано до наших мирян. Бо сьогодні ми святкуємо День мирянина у нашій церкві. Це Боже слово каже нам, що віруюча людина, мирянин, є храмом Святого Духа. Своєю присутністю у світі, серед щоденної праці, на полі, у майстерні, навіть у політичній діяльності мирянин покликаний бути носієм Божої присутності. Наші миряни покликані донести цю освячуючу силу Божу туди, куди сьогодні Господь нас посилає. Наші віруючі воїни покликані діяльно об’явити спасаючого Христа навіть там, де ворог сьогодні сіє стільки смерті.»

На завершення проповіді Блаженніший Святослав закликав паломників довірити своє життя Христові та особливо молитися за Україну, її захисників і полеглих Героїв.

«Той небесний хліб, який є хлібом предложення на небесах, зараз, дорогі в Христі, зійде з небес до нас. Він подасть нам Себе у Таїнстві Євхаристії. Сьогодні в цій прощі мені і тобі каже Господь: „Я є господарем твого життя. Не бійся нікого, хто його забирає, бо Я є Той, Хто тебе животворить. Я є господарем усіх днів твого життя, не тільки дня святкового, суботнього. Я разом із тобою крокую ланами, горами й долинами України. Я є джерелом твого життя, твоєї сили і твоєї перемоги“, — наголосив Глава Церкви.

З нагоди річниці свячень Блаженнішого Святослава привітав митрополит Львівської архиєпархії Ігор Возьняк.

«Ваше Блаженство, прийміть подяку від всього зібраного тут народу. Ви вітали всіх, а тепер ми вітаємо вас. Я дякую за те, що Ви є близько з людьми, і люди також завжди є близько Вас. Тому прийміть від нас вітання і щиру молитву. Нехай Господь благословить вас добротою серця і добрим здоров’ям на многії і благії літа», — побажав владика Ігор.

Після богослужіння відбулося вшанування мощей блаженних священномучеників Миколая Конрада та Володимира Прийми у парафіяльному храмі, спільна Хресна дорога, а також Чин відречення від алкоголю.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

Під час Божественної Літургії співслужили також єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії владика Ніл Лущак, Харківський екзарх УГКЦ владика Василь Тучапець, канонік Папської базиліки Санта Марія Маджоре в Римі владика Іриней Білик, римо-католицький єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок та отці-василіани.

На початку проповіді Глава УГКЦ пояснив духовний зміст свята Різдва Івана Хрестителя, яке Церква називає «народженням голосу Слова». Він нагадав, що Іван Предтеча став тим, хто завершив час Старого Завіту і приготував людство до приходу Христа.

«Іван Хреститель був голосом, що кличе в пустелі, який готує дорогу Господню. А Словом, якому він як голос готує дорогу, є Господь Бог наш Ісус Христос», — зазначив Предстоятель.

Роздумуючи над євангельською розповіддю про народження Івана Хрестителя (Лк.1, 1–25; 57–68; 76; 80), Блаженніший Святослав звернув увагу на те, що після невіри пророка Захарії Бог повернув йому голос, а Єлизавета була звільнена від безпліддя.

«Це свято є святом здатності людини прийняти Боже слово, почувши його, а відтак зробити його діяльним у своєму житті. Те Боже слово, яке нам проголошує сьогодні Церква, треба не лише слухати, але й чути. Треба його прийняти, а тоді відбудуться дивні речі, коли ми побачимо, що Боже милосердя сильніше за нашу духовну безплідність», — сказав Блаженніший Святослав.

Особливу увагу Глава Церкви приділив євангельській зустрічі Пресвятої Богородиці та праведної Єлизавети, коли ще ненароджений Іван Предтеча «здригнувся від радості» в утробі матері. За словами Блаженнішого Святослава, саме тоді майбутній пророк був помазаний на своє служіння.

Говорячи про ювілейну подію — 100-річчя передачі папою Пієм XI чудотворної ікони Пресвятої Богородиці отцям василіанам — Предстоятель наголосив, що ця мить є нагодою знову поставити слова Єлизавети: «Звідки мені це, що до мене прийшла Мати Господа мого?»

«Ми сьогодні святкуємо сторіччя приходу на Закарпаття Пречистої Діви Марії у її чудотворній іконі, яка назавжди стане знаною як Мукачівська Богородиця, а народ її прославить як покровительку Закарпаття», — сказав він.

Блаженніший Святослав пригадав історичні обставини 1926 року, коли після зміни державних кордонів закарпатські вірні втратили можливість здійснювати прощі до Марія-Повчі. Саме тоді, за його словами, Папа Пій XI передав Мукачівському василіанському монастирю чудотворну ікону Богородиці, яка, за переданням, потрапила до Рима ще 1453 року після падіння Константинополя.

Звертаючись до присутніх, Глава УГКЦ зазначив, що сьогодні українці так само приходять до Богородиці як народ, поранений війною.

«Ми сьогодні приходимо, можливо, щоби поцілувати цю ікону, але ж просити, щоб вона нас поцілувала. І щоб усе наше нутро заграло не від плачу, крику й болю, але з радості», — сказав він.

Предстоятель наголосив, що прибув до Мукачева з Києва разом із Харківським екзархом владикою Василем Тучапцем як свідок щоденних російських обстрілів, але водночас як свідок надії.

«Хто не вірить у перемогу України, нехай уже йде до сповіді. Україна переможе. І вже перемагає кожного дня», — наголосив Блаженніший Святослав.

Він підкреслив, що справжня перемога народжується з довіри до Божого слова: «Перемога України станеться силою Божою, яка сьогодні в день Різдва Івана Хрестителя благовістується Церквою як Боже милосердя, яке сильніше за людську ницість, гріх і навіть людське невірство».

Окремо Предстоятель наголосив на темі церковної єдності. Посилаючись на нещодавню енцикліку Папи Лева XIV Magnifica Humanitas, він застеріг від прагнення звести всіх людей до однаковості.

«Мати Божа є іконою Христової Церкви, є іконою справжньої дії Святого Духа, який є Духом сопричастя і церковної єдності. Хто думає, що церковна єдність є поглинанням один одного чи накиданням чужої ідентичності, той думає як штучний інтелект. У тих думках немає нічого Божого», — наголосив він.

За словами Блаженнішого Святослава, «справжня церковна єдність є єдністю в різноманітності», яка не нищить, а розкриває дари кожної людини, кожної спільноти та кожної церковної традиції.

На завершення проповіді Глава УГКЦ подякував духовенству, монашеству та вірним Закарпаття за свідчення віри, яке вони несуть уже впродовж століття під покровом Мукачівської Богородиці. Він також засвідчив досвід життя у Києві під постійною загрозою російських атак.

Блаженніший Святослав закликав вірних молитися за Україну, її захисників і всіх людей, які живуть під постійними обстрілами.

«Просімо сьогодні Пречисту Діву Марію, щоб вона покривала своїм покровом не тільки Закарпаття, але всю Україну. Моліться за нас у Києві, Харкові, Запоріжжі, Одесі. Моліться за наше військо», — закликав Патріарх.

На завершення Божественної Літургії Блаженніший Святослав подякував єпископам, духовенству, монашеству та вірним за спільну молитву й свідчення єдності Церкви. Особливі слова вдячності він адресував єпископу Мукачівської греко-католицької єпархії владиці Теодору Мацапулі за братерство та служіння.

«Дякую Вам за братерство, за братню любов. Ми так відчуваємо, що Закарпаття — це і Україна, що ми разом будуємо майбутнє нашої Церкви і нашого народу», — сказав Предстоятель.

Отець і Глава УГКЦ також відзначив незламне свідчення екзарха Харківського владики Василя Тучапця, який прибув до Мукачева попри щоденні російські обстріли Харкова, подякував владиці Іринею Білику, єпископу Мукачівської дієцезії Римо-Католицької Церкви владиці Миколаю Лучку та єпископу-помічнику владиці Нілу Лущаку за спільну молитву і знак церковного сопричастя.

Окрему подяку Блаженніший Святослав висловив Чину святого Василія Великого за збереження Мукачівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці та її духовної спадщини. Він також висловив сподівання, що святиня зможе повернутися до історичного монастиря на Чернечій горі.

«Те, що можна буде зробити, зокрема у Києві, для того, щоб ця святиня вернулася назад до Української Церкви, ми все зробимо», — запевнив він.

Звертаючись до молоді, Глава УГКЦ пригадав 25-ту річницю візиту святого папи Івана Павла ІІ до України та його заклик не боятися і не втрачати мрії. Він наголосив, що Церква сьогодні потребує молодих людей, готових відповісти на покликання до священничого і монашого життя та присвятити себе служінню Богові й українському народові.

«Церква потребує тих, які будуть готові посвятити своє життя на служіння Богові і своєму народові», — підкреслив Блаженніший Святослав.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

У привітанні Глава УГКЦ висловив вдячність Богові за дар служіння Українського біблійного товариства та його багаторічні плоди у перекладі, друці та поширенні Святого Письма в Україні. Окремо він подякував за плідну співпрацю Українського біблійного товариства з Українською Греко-Католицькою Церквою.

За його словами, після розпаду радянського союзу Українське біблійне товариство стало важливим знаряддям проголошення Божої правди та промовистим свідченням братньої співпраці між християнами різних конфесій.

«Завдяки вашій посвяті мільйони людей отримали доступ до Святого Письма, відкриваючи в ньому живу присутність Бога, знаходячи духовну силу, надію й мудрість для щоденного життя. Так Боже слово дедалі глибше утверджувалося як духовний фундамент єдності нашого народу», — відзначив Предстоятель.

Особливо цінним Глава УГКЦ називав служіння Товариства у час тяжких випробувань, які нині переживає Україна.

«У роки війни, розв’язаної російським агресором, що прагне знищити наші святині, культуру, історичну пам’ять і саму ідентичність українського народу, Святе Письмо, яке ви доносите до людей, стало джерелом розради для засмучених, підтримкою для військовослужбовців, надією для вимушено переміщених осіб і духовною опорою для багатьох українських родин.

Сердечно дякуємо всім, хто впродовж цих 35 років жертовно трудився задля здійснення місії Товариства: керівникам, працівникам, доброчинцям і волонтерам. Ваше служіння є неоціненним внеском у те, щоб Боже слово преображало життя людей і зміцнювало дух нашого народу. Нехай всемилостивий Господь сторицею винагородить вас за всі труди, звершені на ниві Його слова», — побажав Патріарх.

Окрему подяку він висловив багаторічному президентові Українського біблійного товариства Григорію Коменданту за вагомий внесок у розвиток Товариства, реалізацію численних біблійних проєктів та зміцнення міжконфесійної співпраці в Україні.

«Молитовно просимо Господа, щоб Його живе й діяльне слово й надалі приносило щедрі плоди через ваше служіння для нашого зраненого війною народу. Нехай справджуються слова пророка Ісаї: „Отак і Моє слово, що виходить у Мене з уст, не повертається до Мене порожнім, але чинить те, що Я хочу, довершує те, за чим Я його вислав“ (Іс. 55, 11). Нехай Господь і надалі благословляє Українське біблійне товариство в його благородній місії, даруючи всім його працівникам, доброчинцям і волонтерам міцне здоров’я, наснагу та радість служіння. Нехай Його святе слово завжди буде світильником на дорозі вашого життя і праці».

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

«Росія хоче знову відкрити старі рани в Європі, які Іван Павло II намагався загоїти: між німцями й французами, між поляками й німцями, між українцями й поляками… Сьогодні вона хоче знову розділити нас усіх, — наголосив Блаженніший Святослав. — Знаємо, що сьогодні росія фінансує всі ультранаціоналістичні партії в Європі. Тому, коли хтось спокушає нас ідеями національного егоїзму, ідеями радикального націоналізму, ми знаємо, хто за це заплатив».

На думку Глави УГКЦ, протистояти цим процесам необхідно християнською солідарністю, про яку завжди говорив Святий Отець Іван Павло ІІ.

«Нам треба бути мудрішими за всіх тих, хто намагається сьогодні підживлювати національний егоїзм і радикальні настрої. Думаю, ліками від цього є християнська солідарність, яку Іван Павло II пропагував в Україні. Це — найкращий бальзам проти національного егоїзму», — підкреслив він.

«Хочу нагадати, що Іван Павло II вибачився перед українцями від усієї Католицької Церкви за всі помилки минулого. Мій попередник, кардинал Любомир Гузар, у присутності Папи Римського попросив прощення перед усіма, включаючи польський народ, за всі кривди, яких вони зазнали від українців. Візит Папи Римського до України у 2001 році був також актом взаємного прощення, оздоровлення пам’яті й маніфестом християнської солідарності, яка сьогодні має стати вакциною проти московської пропаганди, яка підживлює націоналізми у сучасному світі», — зазначив Блаженніший Святослав.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ