«Чи може між нашими Церквами існувати глибший духовний зв’язок, ніж звʼязок апостола Павла з Тарсу, який народився в Килікії, осідку вашого престолу, і отримав вінець мучеництва саме тут, у Римі?» – цим запитанням Папа Лев XIV розпочав своє слово під час прилюдної частини зустрічі з Католикосом Килікії Вірменської Апостольської Церкви Арамом І, приймаючи його у понеділок, 18 травня 2026 р., в Апостольському палаці в Ватикані. Офіційний візит предстоятеля включав приватну розмову, представлення делегації, обмін промовами та подарунками і молитву в каплиці Урбана VIII.

«Святому Павлу, апостолу, який як ніхто інший втілював сопричастя між Церквами, я ввіряю ваше паломництво до Риму», – мовив Святіший Отець, вітаючи гостей, згадуючи також «святих Церкви, що докладали зусилля заради єдності християн», почавши від святого Нерсеса Милостивого, Католикоса Кілікії, «якого можна вважати піонером екуменізму і чиє нещодавнє включення до Римського мартирологу є ще одним прикладом того “екуменізму святих”, який», за словами Лева XIV, «уже єднає наші Церкви».

  (@Vatican Media)

Тривала історія стосунків

Єпископ Риму зауважив, що «розташований на перехресті різних культур і народів», Католикосат Святого Престолу Килікії протягом тривалого часу відзначається «екуменічним покликанням», зокрема, в тому, що стосується Церкви Риму. Ці особливі стосунки між Церквами, зокрема насичені в Середньовіччі, «отримали новий розвиток в ХХ столітті», особливо, після Другого Ватиканського Собору.

«Ваша Святосте, Ви вирізняєтеся своєю невтомною ревністю як на місцевому рівні, як один із засновників Ради Церков Близького Сходу, так і на міжнародному рівні в Всесвітній раді Церков, де Ви обіймали важливі посади. Я глибоко вдячний Вам за Ваші зусилля у сприянні стосункам з Католицькою Церквою та за Вашу близькість до Церкви Риму, яку Ви вперше відвідали як Католикос під час Тижня молитви за єдність християн у 1997 році і яку з того часу неодноразово вшанували своєю присутністю», – сказав Лев XIV, дякуючи також за особистий внесок католикоса і розвиток богословського діалогу, зокрема, через відповідну міжнародну змішану комісію, в якій вірменські делегати відіграють важливу роль і яка вже опрацювала цінні документи про природу й місію Церкви, про сопричастя в первісній Церкві та про таїнства. «Я щиро надіюся, – додав Папа, – що, незважаючи на нещодавні труднощі, цей діалог поновиться з новими силами, адже відновлення сопричастя між нашими Церквами неможливе без єдності у вірі».

  (@Vatican Media)

Плекання єдності серед випробувань

Наприкінці Святіший Отець також згадав про свій грудневий візит до Лівану, країни, з якої походить Арам І, зауваживши, що ця «дорога його серцю» земля протягом тривалого часу засвідчила світові, що люди різних культур і релігій можуть жити разом як одна нація, але тепер переживає важкі випробування. «У час, коли єдність і цілісність вашої країни знову опинилися під загрозою, наші Церкви покликані зміцнювати братерські зв’язки, що єднають християн не лише між собою, а й із їхніми братами та сестрами з інших спільнот на їхній спільній батьківщині», – сказав Лев XIV, запевняючи у своїй молитві за народ Лівану та за Церкви Близького Сходу.

«У ці дні, що передують урочистості П’ятидесятниці, коли ми готуємося знову пережити таємницю чуда зішестя Святого Духа на Церкву, що зароджувалася, я вдячний за те, що після цієї зустрічі можу разом із Вами, Ваша Святосте, помолитися до Духа, Господа і Джерела життя, щоб Він дарував нам дар єдності, дарував нам тривалий мир і оновив обличчя землі», – підсумував Папа.

Джерело: Vatican News

Сім років тому, 4 лютого 2019 р., Папа Франциск і Великий Імам Ахмад Аль-Таїб підписали в Абу-Дабі Документ про загальнолюдське братерство. Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН, цього дня відзначається Міжнародний день людського братерства, а також відбувається вручення престижної «Премії Заїда» за внесок у братерство. До учасників церемонії, яка 4 лютого 2026 р. відбувається в Абу-Дабі, Папа Лев XIV звернувся з окремим посланням, у якому стверджує, що вони відзначають «найціннішу та найуніверсальнішу річ нашої людськості – наше братерство, ті нерозривні узи, що поєднують всіх людей, створених на Божий образ».

«Сьогодні потреба в цьому братерстві є не далекосяжним ідеалом, а нагальною необхідністю. Ми не можемо ігнорувати той факт, що надто багато наших братів і сестер сьогодні переживають жахи насильства і війни. Ми повинні пам’ятати, що “у кожній війні руйнується саме той проєкт братерства, який закладений у покликанні людського роду” (Fratelli tutti, 3)», – пише Святіший Отець, цитуючи енцикліку свого попередника. Він наголошує, що в той час, як мрія про спільне будування миру часто усувається як утопія, ми по повинні з переконанням проголошувати, що людське братерство є «потенціалом, який потрібно розвивати через конкретні щоденні зусилля заради пошани, взаємності та співчуття».

Скеровуючи погляд до цьогорічних лауреатів, а ними стали історична угода між Азербайджаном і Вірменією, представлені Президентом Ільхамом Алієвим і Премʼєр-міністром Ніколем Пашиняном, афганська активістка Зарка Яфталі та палестинська організація «Taawon», Папа назвав їх «сіячами миру в світі, який надто часто замість мостів зводить стіни». «Обираючи важкий шлях солідарності замість легкого шляху байдужості, вони показали, що навіть найглибші поділи можна зцілити конкретними діями. Їхня праця свідчить про переконання, що світло братерства може перемогти темряву братовбивства», – пише Лев XIV, подякувавши також Його Високості шейху Мохаммеду ібн-Заїду Аль-Нагіяну, Президенту ОАЕ, за підтримку цієї ініціативи.

Джерело: Vatican News.

Додаткові біблійні читання: Второзаконня 6, 4–9; Псалом 24 (23), 1–6; Йоана 17, 20–26.

Коментар:

У посланні до Ефесян 4, 4 апостол Павло наголошує на відносинах глибокої єдності, які характеризують усю Церкву у світі. Така єдність вкорінена в єдиному Дусі і єдиній надії, які об’єднують у вірі всіх християн. У день Пятидесятниці Святий Дух запалив серця апостолів і започаткував вселенську місію Церкви. Цей самий Дух пропонує нам усі інструменти, необхідні для цієї мети, і підтримує нашу колективну місію в сучасному світі сприяння Церкві, яка виходить за межі національних і культурних кордонів. Наша спільна надія на спасіння в Ісусі Христі є наріжним каменем цієї єдності, в якій різноманітні люди опиняються всередині єдиної, єдиної, святої, католицької та апостольської Церкви. Як християни, ця єдина надія і цей єдиний Дух, яким ми хрестимося і оновлюємося, становлять нашу ідентичність. Наше завдання полягає в тому, щоб ця єдність була не просто концепцією, а живою реальністю, яка зміцнює нашу спільну місію та живить взаємну любов між людьми.

До роздумів:

Як ми, як церква чи як поодинокі спільноти, можемо прийняти виклик, який скерований до нас нашим єдиним покликанням, зберігаючи при цьому нашу ідентичність і наші особливі традиції?

Молитва:

Ісусе Христе, Ти об’єднав нас в усій нашій різноманітності у Твою родину і Церкву. В обличчі численних ситуацій на землі де надія полишила місце безнадії і зраненим серцям, онови нашу надію силою Святого Духа, який перемінює світ. Скеруй на поширення цієї надії усім і в кожному місці. Ти є правдиве Світло, що проганяє гріховну темряву і опромінь наші серця радістю і надією Твоєї вічної Любові. Aмінь.

Джерело: Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Додаткові біблійні читання: Ісая 11, 6–9; Псалом 86 (85), 8–13; Йоан 14, 27–31.

Коментар:

Мир є невід’ємним елементом збереження єдності в Церкві. У вірші 4,3 Послання до Ефесян «мир, що об’єднує вас» вказує на життєво важливий та активний принцип, який не лише забезпечує основу, але й підтримує та живить єдність християнської спільноти. Христос, Князь миру (пор. Ісая 9,6), проповідував мир і примирення. Мир — це дар і плід Духа (пор. Галатів 5, 22). «Мир, що об’єднує вас» — це активна сила, яка зберігає єдність Церкви та об’єднує всіх її членів, незалежно від їхнього походження чи поглядів. Мир сприяє змістовним стосункам, дозволяючи віруючим гармонійно взаємодіяти та бути готовими до прощення. Павло наголошує, що справжня єдність вимагає постійного прагнення до миру, і запрошує нас постійно плекати та активно сприяти миру серед членів Церкви.

До роздумів:

В який спосіб навчання апостола Павла, де мир є плодом Духа, впливає на наші взаємодії і щоденні стосунки в середині наших спільнот, особливо коли є необхідність примирення та прощення?

Молитва:

Господи Ісусе Христе, Ти є Князь Миру. Зміцни узи миру між нами і в нашому змученому світі. Поруш до миру серці усіх хто породжує війни; зціли рани тих усіх, хто через війну засмучений. Молимось особливо за народ Вірменії і Арцаху і за їхні родини, розсіяні по всьому світі. Вчини, щоб світло Твоєї Любові заясніло в усіх затемнених закутках нашого світу і прискори день від якого усі народи зможуть жити в мирі та справедливості. Aмінь.

Джерело: Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Додаткові біблійні читання: Захарія 7, 8–10; Псалом 25 (24), 6–10; Лука 10, 30–36.

Коментар:

Апостол Павло закликає нас жити гідно нашого християнського покликання, надаючи нам змістовну орієнтацію на життя стосунків. Він закликає віруючих бути «завжди скромними, сердечними та терплячими, поводитися гідно та закликає: „зносьте один одного в любові“. Це божественне покликання — не просто особиста мандрівка, а яскраво виражене в наших взаємодіях з іншими. Чотири чесноти, які Павло підкреслює — смирення, дружелюбність, терпіння та милостива витривалість—, однаково фундаментальні для плекання стосунків, заснованих на любові. Втілювати ці чесноти означає підходити до інших у дусі щирого смирення, бути добрим навіть до тих, хто випробовує наше терпіння, і виявляти толерантність до тих, хто провокує нас. Більш глибоко це означає запрошення „нести один одного“, незважаючи на наші відмінності, таким чином стаючи дзеркалом любові, яка виходить за межі всіх земних поділів і втілює благодать нескінченного Божого співчуття.

До роздумів:

В який спосіб чесноти покора, добродушність, терпеливість і милостива витривалість, згадані в Посланні до Ефесян, можуть допомогти нам, віруючим простувати і долати поділи, що народжуються в середині наших локальних християнських спільнот?

Молитва:

Господи Ісусе Христе, Ти показуєш нам, як бути терпеливими одні до других із смиренням і ніжністю. Світло яке освітлює наш шліх хай провадить до єдності. Допоможи лікувати рани поділу та байдужості, що часто розділюють наші спільноти. Амінь.

Джерело: Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Після підписання оновленої Екуменічної хартії, яке відбулося в Римі 5 листопада 2025 року, Його Високопреосвященство Ґінтарас Ґрушас, Архиєпископ Вільнюса та Голова Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE), з метою оживити етап її засвоєння в Європі, звернувся із щирим закликом до голів Європейських єпископських конференцій зосередитися під час наступного Тижня молитви за єдність християн на особливому наміренні молитви за мир. Він підкреслив, що «єдність між охрещеними у Христі є потужним знаряддям миру в усьому світі».

Молитва – душа екуменічного руху

У своєму листі до всіх голів Європейської єпископської конференції архиєпископ Ґрушас підкреслив, що «молитва залишається “душею всього екуменічного руху” (UR, 8) і знаходить особливо сильне вираження під час щорічної восьмиденної молитви за єдність християн», що триває від 18 до 25 січня. Він наголосив, що Церкви «покликані поновити сильний спільний заклик молитися за мир, особливо в умовах постійних загроз для миру, спричинених тривалими збройними конфліктами та геополітичною напруженістю в багатьох регіонах світу», особливо напередодні 25-ї річниці підписання першої Charta Oecumenica, яке відбулося в Страсбурзі 22 квітня 2001 року.

Архиєпископ запрошує молитися, «щоб ця єдність була досягнута не тільки між християнами, але й між усіма сторонами, що перебувають у конфлікті між собою, щоб мир міг бути відновлений». «Цю спільну молитву та засвоєння оновленої Екуменічної хартії ввіряємо заступництву Пресвятої Діви Марії, Матері Європи, та святих покровителів Європи», – підсумовує президент CCEE.

Сприяти діалогу та єдності християн

Оновлена Екуменічна хартія є важливою віхою на шляху до єдності Церков у Європі. Через 25 років Хартія залишається основним документом для сприяння співпраці, діалогу та спільному свідченню між християнськими Церквами на всьому континенті. Перегляд Хартії був проведений робочою групою, призначеною Спільним комітетом Ради Європейських Єпископських Конференцій (CCEE) та Конференції Європейських Церков (CEC).

Християнські Церкви тепер покликані до глибокого і плідного прийняття оновленої Екуменічної хартії, що включає поновлення зусиль в екуменічному діалозі, спільній молитві, спільному свідченні та вихованні у відповідних контекстах.

Джерело: Vatican News

«Одне бо тіло, один Дух, а й в одній надії вашого покликання, яким ви були візвані» (Еф 4,4). Ці слова з Послання святого Павла до Ефесян стали темою цьогорічного Тижня молитов за єдність християн, який у північній півкулі традиційно проводиться від 18 до 25 січня, а в південній, де січень зазвичай є періодом літніх відпусток, – у контексті П’ятидесятниці. У Святій Землі цю молитовну ініціативу проводять перед останньою неділею січня.

Проведення такого молитовного тижня 1908 року започаткував Пол Воттсон, американський англіканський пастор, який через рік став католиком. Значне поширення ідея отримала в 30-х роках минулого століття. Від 1926 року Комісія «Віра і Порядок» Всесвітньої Ради Церков розпочала приготовляти допоміжні тексти для молитви та роздумів, а від 1966 до приготування такого посібника долучилася тодішня Папська Рада сприяння єдності християн, тепер – дикастерія. Згодом їх почали приготовляти християни якоїсь країни або регіону, а згадані інституції апробують.

У світлі традицій вірменського християнства

Цьогорічну тему, натхнену Посланням до Ефесян, а також відповідні молитви та роздуми, приготувала екуменічна група під проводом Департаменту міжконфесійних стосунків Вірменської Апостольської Церкви, до якої ввійшли як міжнародні експерти, так представники різних конфесій, які присутні у Вірменії. Заключна зустріч для остаточної редакції текстів відбулася в осідку Католикоса-Патріарха Вірменської Апостольської Церкви в Ечміадзині біля Єревана.

Ці тексти, які доступні для завантаження на сайті Дикастерії сприяння єдності християн англійською, німецькою, іспанською, французькою та італійською мовами, черпають із багатої молитовної спадщини вірменського народу та із піснеспівів стародавніх вірменських монастирів, деякі з них сягають IV століття. Таким чином, Тиждень молитов за єдність християн 2026 є заохоченням для засвоєння цієї цінної християнської спадщини та поглиблення сопричастя у Христі, Який об’єднує своїх послідовників у всьому світі.

Джерело: Vatican News

Ще один крок на спільній дорозі до єдності між усіма христовими учнями. У середу, 5 листопада 2025 року, в храмі мучеництва святого апостола Павла в Римі, відбулося представлення та підписання оновленої Екуменічної хартії, яка є напрацюванням Спільного комітету Ради Єпископських Конференцій Європи (CCEE), що згуртовує католицькі єпископати, та Конференції Європейських Церков (СEC), яка об’єднує православних і протестантів континенту. Свої підписи поставили Преосвященний Ґінтарас Ґрушас, Архиєпископ Вільнюса і голова CCEE, та Преосвященний Нікітас Ліуліас, Архиєпископ Тіатейри і Великої Британії (Константинопольський патріархат), голова CEC.

Не лише говорити про єдність, а жити нею

«Ця Екуменічна хартія є закликом до сумління та заохоченням до співпраці», – заявив з цієї нагоди архиєпископ Нікітас. «Наші взаємні зобов’язання як Церков не є абстрактними, – додає він, – а ґрунтуються на спільній вірі, яка переживається в стражданнях, поділах і надії». За словами православного ієрарха, нашим екуменічним покликанням є «не лише говорити про єдність, але й жити нею».

Архиєпископ Ґрушас, у свою чергу, підкреслив, що оновлення Хартії відбувається у ключовий момент для Європи. «Наші Церкви покликані бути знаками єдності та надії не тільки на словах, але й на ділі. Ця Хартія дозволяє нам разом реагувати на рани війни, переміщення людей та етичні виклики, пов’язані з новими технологіями», – зазначив він, наголошуючи, що «ми сильніші, коли ми єдині».

Контекст, який змінюється

Підписана вперше в 2001 році, Екуменічна хартія стала основоположним документом для екуменічної співпраці на континенті. Оновлена версія, підписана в рік відзначення 1700-річчя Нікейського собору, відображає еволюцію соціального, духовного та екологічного контексту європейського континенту. Документ торкається нагальних проблем сучасного світу, серед яких пошук миру та примирення, прийняття мігрантів та біженців, нагальна необхідність збереження створіння та зміцнення стосунків з єврейськими та мусульманськими громадами. Документ також пропонує християнське осмислення етичних аспектів нових технологій та визнає вирішальну роль молоді як активних учасників та лідерів екуменізму. У центрі всього цього лежить зобов’язання виступити єдиним християнським голосом у публічній сфері, заснованим на співчутті, справедливості та спільній відповідальності за майбутнє Європи.

Документ, створений на основі широкого обговорення

Ця версія Хартії була розроблена в результаті широкого та всеосяжного процесу обговорення, в якому взяли участь Церкви, єпископські конференції та екуменічні організації з усієї Європи та з-поза її меж. Хоча Хартія не має юридичної чи доктринальної ваги, її сила полягає в моральному та духовному зобов’язанні Церков прийняти її та застосовувати вільно і спільно. Церкви заохочені інтегрувати Хартію в богослужіння, богословську освіту, міжконфесійний діалог та життя громад. Хартія має на меті бути живим ресурсом, що сприяє екуменічній культурі співпраці та спільної місії, від місцевих громад до континентального рівня.

Джерело: Vatican News

Англійські журналісти виявили, що в т. зв. Церкві Англії існувала «змова мовчання» навколо сексуальних злочинів, скоєних Джоном Смітом, адвокатом і педофілом, який садистично бив і сексуально використовував хлопчиків та молодих людей. Журналісти звинуватили Джастіна Велбі в тому, що він не відреагував належним чином на цей випадок.

У своїй заяві про відставку, опублікованій сьогодні, Джастін Велбі сказав, що йому стало відомо про справу Сміта в 2013 році; йому сказали, що про справу повідомлено в поліцію. Він вірив, що відповідні рішення будуть.

Джон Сміт помер у 2018 році. Його не покарали. Його звинувачують в тому, що він шмагав і використовував над хлопчиками в кількох країнах – Англії, Зімбабве та Південній Африці. Останніми днями на Велбі чинився тиск через справу Сміта та заклики до його відставки.

“Я повинен взяти на себе особисту та інституційну відповідальність за тривалий і травматичний період між 2013 і 2024 роками”, – написав він. Тому він вирішив піти у відставку. Як він заявив, стоячи на чолі Англіканської церкви намагався запровадити найкращі стандарти та боротися з проблемою приховування зловживань. Ефективність цих дій, написав він, оцінять інші.

Джастін Уелбі обійняв посаду примаса Англіканської церкви в 2013 році, незабаром після того, як Франциск вступив на престол святого Петра. Вони співпрацювали між собою. У лютому 2023 року Франциск разом з Велбі та представником шотландських пресвітеріан вирушив до Південного Судану. Пізніше Велбі заявив, що визнає почесний примат Папи, пише pch24.pl.

На початку 2024 року Велбі відвідав Рим і відслужив англіканську службу в базиліці св. Варфоломія, попередньо отримавши особисту згоду Франциска, за що публічно подякував йому.