У четвер, 18 червня 2026 року, Папа Лев XIV прийняв на аудієнції у Ватикані членів ROACO (Об’єднання організацій допомоги Східним Церквам) на завершення щорічної пленарної асамблеї, разом з головою кардиналом Ґуджеротті, Префектом Дикастерії для Східних Церков, очільниками й співробітниками цього відомства. Святіший Отець зазначив, що цьогорічна зустріч, крім роботи над проєктами допомоги східним католицьким Церквам, присвячена темі формування духовенства та ченців у східних семінаріях та колегіях.

Важливість формування духовенства

За словами Папи, це дуже слушний вибір. «Адже надавати допомогу Церкві означає не лише забезпечувати її матеріальними засобами для існування, а й допомагати їй зростати у своїй ідентичності та євангелізаційній силі, які ґрунтуються на формуванні служителів, покликаних поширювати її духовні цінності», – сказав він. Далі Святіший Отець підкреслив, що «східні католицькі спільноти мають багато скарбів, якими вони діляться зі своїми братами та сестрами з православних Церков, а також наголосив на тому, що цей великий дар вони можуть принести і «всій католицькій спільноті, яка часто не усвідомлює, що в її складі існують різні церковні традиції».

Багатство різноманітності традицій

На підставі цього Єпископ Риму констатував, що «наша Мати-Церква є єдиною, але не одноманітною; її плідне лоно породило різноманітні духовні та богословські традиції, різні обряди та навчання, які взаємно збагачують одне одного». Він заохотив «глибше пізнавати ці скарби разом із мільйонами східних католицьких братів і сестер, сподіваючись на подальші кроки до повної єдності з усіма Східними Церквами». Лев XIV зазначив, що «давні Східні Церкви, по суті, повертають нас до витоків віри, випромінюють світло благодаті через літургії, сповнені святості, виявляючи у богослужінні прослави таємницю Бога, гідного поклоніння, свідчать про силу молитви-заступництва, пропонують духовні змісти, що наповнюють серце захопленням і вдячним здивуванням від краси, яку вони відкривають». Папа також підкреслив, що східні Церкви дозволяють вірним «висловлювати свою молитву відповідно до тих богословських та антропологічних особливостей, які найбільше відповідають кожному з них». Як зазначив Другий Ватиканський Собор у декреті Unitatis redintegratio, різні богословські традиції не заперечують, а доповнюють одна одну. Ті аспекти, що в одній традиції залишаються таємницею, в іншій – висвітлюються яскравіше та створюють цілісну картину єдиної християнської віри.

Пізнавати та берегти християнський Схід

Святіший Отець заохотив пізнавати та берегти християнський Схід, адже «втрата знання про нього означає зубожіння Церкви». «Але, щоб пізнати його й полюбити, потрібно інвестувати в формування», – продовжував він. Цитуючи Апостольський лист Orientale lumen, Лев XIV пригадав слова святого Івана Павла ІІ, який наголошував на необхідності «пізнавати літургію Східних Церков; поглиблювати знання про духовні традиції Отців і Вчителів християнського Сходу; […] забезпечити у семінаріях та на богословських факультетах належне викладання цих дисциплін, насамперед для майбутніх священників». Отож, «рішення сприяти формуванню священнослужителів, надаючи їм можливість послухати деяких фахівців, які присвятили себе цій справі, як ви це робили цими днями, є гарним знаком конкретної уваги до цих Церков», – відзначив Папа. Єпископ Риму заохотив присутніх «завжди плекати духовне життя, насамперед через постійність у молитві та житті святими Таїнствами». «Адже добрі справи не приносять тривалого плоду, якщо не черпають сили з джерела добра, яким є Бог», – додав він.

  (@VATICAN MEDIA)

Нестабільність є наслідком війни

Відзначивши тихе й благодійне служіння, яку виконують учасники зустрічі, а також «численних доброчинців, які через них спрямовують ресурси тим, хто їх потребує», Папа спонукав до роздумів над тим, «скільки грошей у цей непростий історичний період марнується на вбивства, витрачається тими, хто розпалює війни». «Поки ви даруєте життя, вони сіють смерть; поки ви простягаєте руку братові, вони шукають ворогів, щоб їх знищити; поки ви налагоджуєте діалог, вони прагнуть монологів; поки ви відкриваєте шляхи надії, вони ув’язнюють народи у страхові; поки ви будуєте майбутнє, вони руйнують сьогодення», – продовжував Святіший Отець. Він говорив про «болісний відтік східних християн зі своїх територій, спричинений насамперед війною, яка не вирішує проблем, а створює трагедії, що часто залишаються в загальному забутті». Папа зазначив, що «внаслідок війни, існує рана, яка продовжує виснажувати насамперед Східні Церкви», і яку він назвав одним словом: нестабільність.

Нестабільність відбивається на найбідніших

Єпископ Риму наголосив, що суспільства, які пережили конфлікти, «ослаблені нестабільністю інститутів, присутністю збройних угруповань, що ділять між собою територію, а також політикою, що перебуває під впливом і нерідко є об’єктом маніпуляцій з боку зовнішніх сил, яка не діє вільною, а маневрує між тисячами хитрощів, таємних угод та партійних інтересів». Через це, за його словами, «виникає постійна нестабільність, яка придушує можливості розвитку і завжди найболючіше відбивається на найбідніших верствах населення». У результаті такої ситуації, вів далі він, у багатьох країнах панують страх і незахищеність немає стабільної праці, заробітна плата затримується, охорона здоров’я функціонує з перебоями, освіта є тимчасовою. Все завдає шкоди простим людям, сім’ям, дітям і молоді, літнім людям та хворим. «Це стає трагедією, яка усіх обтяжує, отруює надію та позбавляє можливості будувати майбутнє», – підкреслив Папа, додаючи, що це змушує залишати свої домівки.

Замислитися над наслідками війни

В цьому контексті Святіший Отець ще раз закликав замислитися над наслідками війни й нестабільності та запобігати їм з розсудливістю й відповідальністю, адже все це є не результатом неминучої долі, а результатом вільного вибору і, отже, морально підзвітної відповідальності. «Історія свідчить, що насильство та тиранія, влада та панування, прибутки, здобуті без справедливості та без докорів сумління, обертаються не лише проти тих, хто їх зазнає, а й проти тих, хто їх чинить», – сказав Лев XIV, заохотивши молитися до Ісуса, Господа миру, прохаючи про «відродження поваги до людства та належне почуття цивілізованості».

Джерело: Vatican News

Виборчий Синод Халдейської Католицької Церкви, який зібрався у Римі від 9 до 15 квітня 2026 р., після зречення патріарха Луїса Рафаїла Сако, у неділю, 12 квітня, обрав новим патріархом Високопреосвященного архиєпископа Амеля Шімона Нону, дотеперішнього Єпарха Сіднейського для вірних халдейського обряду в Австралії та Новій Зеландії. Згідно з канонічним правом, новообраний предстоятель, який взяв собі імʼя Павло ІІІ, повинен звернутися до Єпископа Риму з проханням про прийняття у церковне сопричастя.

Як йдеться у повідомленні, яке оприлюднила Халдейська Церква, синодальні отці «висловлюють впевненість, що це служіння сприятиме зміцненню віри вірних, зміцненню їхньої єдності та пожвавленню місії Церкви у свідченні Євангелія».

Біографічна довідка

Амель Шімон Нона народився в місті Алкош, що в долині Ніневії, північ Іраку, 1 листопада 1967 року. У 1985 році вступив до Халдейської патріаршої семінарії і був висвячений на священника 11 січня 1991 року в Багдаді. Від 1993 до 1997 року був сотрудником на парафії в Алкоші, а потім – парохом до 2000 року, коли записався до Папського Латеранського університету в Римі. Закінчивши навчання у 2005 році, повернувся на батьківщину, щоб продовжити душпастирську працю як парох в Алкоші. Папа Бенедикт XVI 13 листопада 2009 року надав згоду на обрання на той час протосинкела Алкоської архиєпархії та викладача антропології в «Бабель-коледжі», іракському богословському факультеті Халдейської Церкви, Архиєпископом Мосула, як наступника єпископа-мученика Фараджа Паулуса Рахо, викраденого та вбитого роком раніше. Амель Нона 8 січня 2010 року отримав єпископську хіротонію з рук тодішнього Патріарха Еммануїла III Деллі.

У 2014 році бойовики «Ісламської держави» захопили Мосул, друге за величиною місто Іраку, яке в наступні роки стало іракською столицею їхнього самопроголошеного «халіфату». Християни міста одразу ж почали масово покидати його. Архиєпископ Нона залишився в місті ще на кілька тижнів. Потім, коли джихадистський наступ поширився на міста і села Ніневійської долини, ієрарх також був змушений покинути Мосул і став біженцем в Анкарі, передмісті Ербіля, що стало безпечним притулком для багатьох християн, що втекли з Мосула та Ніневійської долина.

Папа Франциск 15 січня 2015 року призначив архиєпископа Амеля Шімона Нону єпископом єпархії Святого Апостола Томи в Сіднеї, перевівши його з Мосулльської катедри та зберігши за ним титул архиєпископа «ad personam».

Джерело: Vatican News

У четвер, 6 листопада 2025 р., пресслужба Святого Престолу повідомила про те, що Святіший Отець Лев XIV затвердив канонічне обрання Блаженішого Клаудіу-Лучіана Попа, дотеперішнього Єпарха Клужа-Ґерли Румунської Греко-Католицької Церкви, новим Верховним Архиєпископом Фаґараша та Алба-Юлії. Обрання відбулося під час Синоду Єпископів Румунської ГКЦ, який цими днями зібрався в Папській румунській колегії в Римі. Попередній Глава і Отець Румунської Греко-Католицької Церкви кардинал Лучіан Мурешан переставився до вічності 25 вересня 2025 року.

Біографічна довідка

Блаженніший Клаудіу-Лучіан Поп народився 22 липня 1972 року в Пішколті (округ Сату-Маре), в єпархії Орадя, Румунія. Він був студентом Папської румунської колегії в Римі, вивчав філософію в Папському Урбаніанському Університеті та богослов’я в Папському Григоріанському Університеті. 23 липня 1995 року в Ораді прийняв ієрейські свячення з рук преосвященного Василе Хоссу.

Душастирське служіння звершував серед вірних Румунської ГКЦ в Римі та Парижі, захистивши 2006 року докторат з богословʼя духовності в Папському Григоріянському Університеті. У 2007 році був призначений ректором Папської румунської колегії. Синод обрав його єпископом Курії Верховного Архиєпископа, на що Папа Бенедикт XVI надав свою згоду 21 листопада 2011 року, й 8 грудня він отримав єпископське рукоположення. У червні 2016 року був обраний членом Постійного Синоду та секретарем Синоду єпископів Румунської Греко-Католицької Церкви. 14 квітня 2021 року Верховний Архиєпископ Лучіан Мурешан, за згодою єпископів Румунської Греко-Католицької Церкви, перевів його до єпархії Клужа-Ґерли.

Джерело: Vatican News

«З глибоким сумом, але зміцнені упованням на милосердя і втіху, що походять від Бога, повідомляємо, що сьогодні, 25 вересня 2025 року, о 12 годині, повернувся до домівки Небесного Отця у віці 94 років Блаженніший кардинал Лучіан Мурешан, Верховний Архиєпископ Греко-католицької церкви Румунії, Митрополит Альба-Юлії і Фаґараша», – повідомлення такого змісту поширила пресслужба архиєпархії Альба-Юлії і Фаґараша. «Всіх, хто знав Його Блаженство кардинала Лучіана – єпископів, священників, богопосвячених осіб та вірних – запрошуємо піднести молитву за упокій душі цього смиренного Господнього слуги, натхненні вірою в нашого Спасителя Ісуса Христа, Який третього дня воскрес», – читаємо в комюніке.

Біографічна довідка

Лучіан Мурешан  народився 23 травня 1931 року в Фернезіу, селі, яке зараз входить до складу міста Бая-Маре. Після навчання в початковій школі в своєму селі та чотирьох років навчання в гімназії в Бая-Маре, він перервав навчання внаслідок законів 1948 року, які забороняли викладання релігії в школі та скасували греко-католицьку Церкву Румунії, що не дозволило йому продовжувати слідувати своєму покликанню до священства. Юнак здобув професію столяра та був призваний на військову службу, ставши військовим пілотом. По завершенні служби повернувся додому й виконував різну працю, очікуючи на можливість повернутися до вивчення богослов’я.

У 1955 році єпископ римо-католицької дієцезії Альба-Юлії Мартон Арон дозволив зарахувати на навчання в богословський інститут в Альба-Юлії п’ятьох греко-католицьких юнаків, по одному з кожної єпархії. Між ними був і Лучіан, але вони були виключені під тиском державного органу, відповідального за культи. Після повернення додому юнак став об’єктом нагляду й переслідувань з боку «Securitate», через що мав труднощі з працевлаштуванням. Згодом вдалося отримати працю в каменоломні, пізніше – у дорожньому управлінні, в якому завершив працю в 1990 році, вийшовши на пенсію.

Тим часом в умовах підпілля Лучіан продовжив здобувати богословську освіту, й 19 грудня 1964 року прийняв ієрейські свячення. Здійснював душпастирську працю в умовах підпілля, а після смерті єпископа Іоана Драґоміра – у 1985 році тимчасово, а 1986 року на постійно перебрав провід Марамуреської єпархії. Коли 1989 року Церква вийшла з підпілля, 1990 року святий Іван Павло ІІ призначив його Єпархом Марамуреша, і 27 травня він прийняв єпископські свячення. Після зречення кардинала Александру Тодеа 4 липня 1994 року був призначений Архиєпископом і Митрополитом Фаґараша та Альба-Юлії. Після того, яка Папа Бенедикт XVI 16 грудня 2005 року надав Румунській ГКЦ статус верховноєпископської, в 2006 році відбулася його інтронізація як Верховного Архиєпископа.

У 1998-2001, 2004-2007 та 2010-2012 роках Блаженніший Лучіан очолював Католицьку єпископську конференцію Румунії, яка згуртовує католицьких ієрархів країни обох обрядів. Папа Бенедикт XVI 18 лютого 2012 року ввів його до Колегії Кардиналів.

Джерело: Vatican News

«Барбареум» був заснований імператрицею Марією Терезією 7 жовтня 1775 року для формації священників східних католицьких єпархій в Австро-Угорській імперії. Цей заклад став материнською інституцією для багатьох семінарій у сучасних Україні, Угорщині, Словаччині, Румунії та Хорватії.

У заходах з нагоди 250-річчя «Барбареуму» беруть участь також єпископи, зокрема владика Богдан Данило, єпископ Пармської єпархії Святого Йосафата УГКЦ, владика Мілан Стіпіч, єпископ Крижевецької єпархії (Хорватія) та владика Віргіл Берцеа, єпископ Орадейської єпархії (Румунія).

Напередодні, 17–20 травня у приміщенні семінарії відбулася річна зустріч Патріаршої комісії у справах духовенства УГКЦ під головуванням владики Богдана Данила, голови Комісії, задля осмислення викликів формації та виховання семінаристів у сучасних умовах. Учасників заходу у Відні гостинно приймав кардинал-емерит Христоф Шенборн.

20 травня в церкві Святої Варвари відбулася Вечірня, яку очолив владика Богдан Данило. На Богослужінні був присутній також кардинал Христоф Шенборн, ординарій для греко-католиків в Австрії.

Отці-ректори українських семінарій, у знак вдячності за запрошення, подарували архиєпископові Відня Христофу Шенборну фотографію «Барбареуму» з гербами всіх семінарій УГКЦ в Україні та підписами ректорів.

21 травня розпочалася наукова частина, присвячена історії Греко-Католицької Церкви в Австро-Угорській імперії за часів Марії Терезії, а також роль «Барбареуму» в освіті греко-католицького духовенства в різних країнах.

Відтак представники словацької, хорватської, угорської та румунської семінарій виголосили доповіді. Українську традицію представляв ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа о. Ігор Бойко.

На завершення другого дня конференції ректорів у соборі святого Стефана відбулася Божественна Літургію візантійського обряду, яку очолив владика Мілан Стіпіч.

22 травня запланована дискусійна панель на тему «Майбутнє спільної ідентичності Греко-Католицьких Церков у Європі».

Джерело: ugcc.ua.

Візантійська Літургія завершила три дні святкувань Ювілею Східних Церков, під час якого до Риму прибуло близько 5000 паломників і представників Східних Католицьких Церков з усього світу.

У своїй проповіді Блаженніший Святослав наголосив на особливому значенні спільної молитви біля гробу апостола Петра для Східних Католицьких Церков як «паломників надії». Він відзначив, що цей день припав на візантійське свято Переполовення, яке символічно знаменує середину шляху від Пасхи до свята П’ятдесятниці.

«Ми всі, вірні Східних Католицьких Церков, прийшли до цієї папської базиліки, до гробу апостола Петра, як паломники надії. З великим хвилюванням і глибоким духовним зворушенням переживаємо цей історичний момент благодаті Святого Духа», — підкреслив Глава УГКЦ.

Блаженніший Святослав також поділився враженнями від ранішньої зустрічі з новообраним Папою Левом XIV, який «обійняв, потішив у теперішніх стражданнях і тривогах, оцінив наші давні християнські традиції і підбадьорив нас у євангелізаційній місії в сучасному світі».

Звертаючись до символізму свята Переполовення, Предстоятель УГКЦ розкрив глибокий зміст спраги душі за Богом, що втамовується «водами благочестя» — Святим Духом. Він наголосив, що наука Ісуса — це не просто інтелектуальне знання, а джерело життя вічного.

«Споглядаючи сьогодні нашого Спасителя як джерело життя, можемо зрозуміти, що найглибша спрага нашої душі — це вроджене, глибоко людське прагнення Бога. Тільки Він, наш Господь, здатний напоїти „спраглу душу мою водами благочестя“», — сказав Блаженніший Святослав.

У проповіді Глава УГКЦ особливо відзначив, що майже всі вірні Східних Католицьких Церков сьогодні переживають «болісний і трагічний досвід війни», здійснюючи своє християнське покликання «прямо на порозі між життям і смертю». Водночас він висловив глибоке переконання у перемозі добра над злом.

«Ми сповнені віри і християнської надії, яка не розчаровує, що вода Духа життя загасить будь-який вогонь війни і насильства, будь-який вогонь ненависті і безладних пристрастей, вогонь брехні і несправедливості», — наголосив Блаженніший Святослав, додавши що віра в Бога Отця, надія, об’явлена в Його Сині, і дана у Святому Дусі любов — це «секрет нашої таємничої здатності відроджуватися до життя після кожної великої скорботи і переслідування, здатності бути провісниками святості життя в сьогоднішньому царстві смерті».

На завершення проповіді Глава УГКЦ, знову згадавши про зустріч з Папою Левом XIV, закликав усіх, як носіїв «Духа воскреслого Ісуса», разом з наступником апостола Петра проголосити «з цього найвищого престолу» всім народам світу: «Мир вам!».

Нагадаємо, що Ювілей Східних Католицьких Церков тривав з 12 по 14 травня 2025 року і включав численні богослужіння в різних східних обрядах: ефіопському, вірменському, коптському, сиро-східному та сиро-західному. Паломники також мали можливість зустрітися зі Святішим Отцем під час аудієнції 14 травня у Залі Павла VI.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

З нагоди Ювілейного року Дикастерія для Східних Церков приготувала душпастирський посібник, який дозволяє познайомитися з багатством традицій християнського Сходу з нагоди Ювілею Східних Церков, що відбуватиметься в Римі протягом 12-14 травня 2025 року. У інтерв’ю для ватиканських медіа Префект цієї Дикастерії кардинал Клаудіо Ґуджеротті поділився кількома особливостями цього доробку, а також розкрив важливість християнського Сходу в контексті ювілейних святкувань та історії Риму.

Пізнавати спадщину Східних Церков

За словами кардинала Ґуджеротті, метою посібника є представлення особливого багатства, яке міститься у традиціях Сходу, що особливо є цінним в час серйозних труднощів, пов’язаних з війнами та збройними конфліктами на цих землях. «Причина, чому цей документ корисний і для західних людей, полягає насамперед у тому, щоб зрозуміти, що існують дуже давні форми вираження християнства, ще з часів самого Христа, які ми ігноруємо та які становлять єдність у розмаїтті християнської ідентичності», – сказав він, додавши, що декілька років тому був виданий документ Конгрегації католицької освіти, який зобов’язує викладати в кожній Духовній семінарії латинського обряду предмет про Східні Церкви. «Це, напевно, один з найбільш знехтуваних документів серед багатьох, які були видані Святим Престолом», – зазначив Префект Дикастерії для Східних Церков.

Кардинал Ґуджеротті звернув увагу на другу частину приготованого видання. «З короткого, але добре задокументованого, підсумку випливає, що Рим постійно відчував присутність мешканців Сходу і його дуже помітних громад. Це стосується як Імперії, так і Церкви, – зауважив він. – Римська Церква була сильно заселена громадами Сходу, які довгий час зберігали свою самобутність. Читача здивує той факт, що одинадцять Пап Римських були греками і майже десяток – сирійцями». За його словами, народи Сходу у Римі вважались не просто невеликими спільнотами емігрантів, а були інтегровані у структуру міста.

Посібник пропонує маршрути Римом, які відкривають для паломників місця, позначені традицією Сходу. Префект Дикастерії для Східних Церков пригадав, що в першому тисячолітті таких місць було чимало, а починаючи з 1000 року багато з них були довірені латинянам, але сліди християнського Сходу досі там присутні. У цьому контексті він поділився близькими йому храмами. «Коли я приїхав до Риму у 1985 році, по неділях я любив співслужити в церкві Santa Maria in Cosmedin, що належить Греко-мелхітській Церкві, і, оскільки літургія відправлялася грецькою мовою, за винятком кількох невеликих частин арабською, мені сподобалося мати живий досвід співслужіння в цьому обряді, який мав особливий шарм, враховуючи також будівлю та її історію, а також відвідування великою громадою грецького обряду. Згодом мої інтереси в галузі вірменології часто приводили мене до церкви San Nicola da Tolentino і San Biagio della Pagnotta», – пригадав кардинал Ґуджеротті.

Бути відважними свідками надії

Очільник Дикастерії для Східних Церков зазначив, що в посібнику містяться конкретні вказівки, щоб Східні Церкви добре пережили ювілейний час та були відважними свідками надії, адже відвага – «це те, що найбільше потрібно для відзначення Ювілею». «На Сході потрібна мужність, щоб жити. Жити сьогодні, незважаючи на те, що тебе намагаються вбити. Це настільки базова форма відваги, що, здавалося б, вона сприймається як належне», – зауважив кардинал Ґуджеротті, додавши, що їхній досвід страждання в історії та сьогоденні не зменшує в них відваги.

Очільник Дикастерії для Східних Церков поділився прагненням цього відомства допомогти тим людям, які хочуть здійснити ювілейне паломництво, але не можуть це зробити через нестачу коштів. У цьому контексті він заохотив підтримати східних християн, які перебуватимуть у Римі, щоб показати їм, що вони є бажаними гостями. Він пригадав, що раніше Папи будували спеціальні будинки для прийому паломників зі Сходу. «Подумайте, наскільки живою була чутливість навіть Пап, які відчували певну відповідальність за всі прояви християнства, даючи голос, простір і конкретну допомогу цим паломникам, які часто були дуже бідними. І ми сподіваємося, що цей Ювілей приведе до Риму не лише багатих жителів Сходу», – поділився він.

Відповідаючи на запитання про особливі риси східної духовності, яка може допомогти католикам західного обряду краще пережити Ювілей, кардинал Ґуджеротті вказав на традицію східного монашества. Насамперед він зазначив, що монах – це той, хто серйозно сприйняв Хрещення, яке є для нього основоположною турботою, радістю та захопленням. Своєю чергою монашество Сходу презентує «радикальні харизми великих шукачів Бога». «Отже, хто є паломником Ювілею, якщо не шукач Бога? І що просить святий Бенедикт від людини, яка стукає у двері монастиря? Він просить його шукати Бога», – пригадав очільник Дикастерії для Східних Церков. За його словами, Ювілей є чудовою нагодою шукати Бога також тим, хто не ідентифікує себе безпосередньо з релігійною конфесією.

«Сьогодні вранці у Львові було мінус 1 градус. Моя сестра живе у Львові і намагається заклеїти вікна пластиком. Але є тисячі людей похилого віку та людей, які потребують догляду, які залишаються самі в цих нелюдських умовах, бо вони не мають дітей або їхні діти виїхали з України». Йому розривається серце, коли він бачить свою стару, безпорадну матір і багатьох інших людей, «які змушені терпіти холод у страху й розпачі у власній квартирі без вікон», — йдеться у повідомленні.

Далі священнослужитель зазначив: «Всі, хто бере участь у цих жорстоких нападах на житлові квартали, як ті, хто віддає накази, так і ті, хто їх безпосередньо виконує, а також усі, хто виправдовує такі нелюдські звірства, повинні знати, що вони відповідають перед Всевишнім. Господи, це явний гріх».

Отець Коласа звернувся до австрійської громадськості та міжнародної спільноти з проханням засудити «акти державного тероризму», які здійснює росія. Він також попросив молитися за постраждалих від ракетних обстрілів і за «припинення цієї абсолютно абсурдної війни».

Щодо нещодавнього інтерв’ю американського журналіста Такера Карлсона з володимиром путіним о. Юрій висловив обурення: «Називати путіна християнським лідером — це крайній цинізм». Християнські лідери є тими, «хто надає притулок тим, хто був переміщений через війну, захищає життя мільйонів невинних дітей, дає їм можливість жити нормальним життям і відвідувати школу, а також надає базову соціальну та медичну допомогу жінкам з дітьми і, перш за все, людям похилого віку».

Вбивати невинних дітей, обстрілювати житлові квартали ракетами, погрожувати тисячам безпорадних людей похилого віку та піддавати їх нелюдським умовам, змушувати мільйони жінок з дітьми залишати свої домівки — це все, що завгодно, але не християнство, вважає Генеральний вікарій Віденського архиєпископа для вірних Східних Католицьких Церков у Австрії.