Канада – країна з найбільшою у світі кількістю смертей від евтаназії. «Медична допомога у вмиранні» наразі є шостою провідною причиною смерті в країні. Медичні заклади вбивають пацієнтів замість того, щоб їх лікувати. Канада може ще більше розширити доступ до евтаназії. Наразі до 2027 року відкладено заплановане розширення правил, які дозволять доступ до MAID (медичної допомоги при вмиранні) особам, для яких  психічне захворювання є єдиною основною причиною їхнього стану.

Зони «вільні від убивств»

Канадська провінція Альберта сказала «досить» смертоносному закону й ухвалила нормативні акти, що забороняють різні форми евтаназії.

Нові правила, прийняті в Альберті, обмежують можливість проведення евтаназії для людей, які страждають виключно на психічні розлади. Закон також посилює захист лікарів, які відмовляються брати участь у таких процедурах, і дозволяє лікарням, госпісам та іншим медичним закладам заявляти про відмову від виконання процедур, перетворюючи їх на безпечні зони, «вільні від убивств», де пацієнти не піддаються ризику медичного вбивства, пише Opoka.

Правила також забороняють медичному персоналу пропонувати евтаназію пацієнту як перший варіант подальших дій. Доступ до процедури також обмежено для осіб, чия смерть не передбачається найближчим часом, а також повністю виключено можливість її застосування до неповнолітніх.

«Закон № 18 в Альберті забороняє застосування евтаназії щодо осіб, які страждають на депресію, тривожні розлади, розлади харчової поведінки, залежності, аутизм та інші психічні захворювання. Водночас він гарантує лікарям право відмовитися від участі в процедурі та дозволяє лікарням, гхоспісам та іншим медичним закладам отримати статус місць, “вільних від убивств”, де евтаназія не проводитиметься. Важливо, що нові правила також забороняють медичним працівникам ініціювати розмови з пацієнтами, пропонуючи так звану смерть на вимогу», – повідомляє LifeSiteNews.

Застереження для решти світу

Після запровадження в Альберті правил, що обмежують доступ до евтаназії, pro-life рухи закликають до введення аналогічних норм в Онтаріо. На їхню думку, якщо федеральний уряд не наважиться на посилення законодавства щодо так званої медичної допомоги в умиранні (MAiD), відповідальність за захист найвразливіших осіб має взяти на себе влада провінцій.

«Замість того, щоб стати вирішенням проблеми людських страждань, як це спочатку подавалося, MAiD принесла величезні страждання суспільству, родинам і друзям жертв, не кажучи вже про самих жертв. Вона також повністю зруйнувала цілісність і рятівну мету нашої системи охорони здоров’я, перетворивши нашу країну на застереження для решти світу», – зазначає портал.

Евтаназія для священника

Нещодавні гучні випадки людей, які отримали право на евтаназію, незважаючи на проблеми з психічним здоров’ям або складні життєві обставини, демонструють, що система, замість того, щоб надавати належну медичну та психологічну допомогу, занадто легко кваліфікує пацієнтів для евтаназії. Це історія 45-річного Томаса Діллона, який страждав на депресію та захворювання кишківника, і 26-річного Кіано Вафаеяна, який боровся з психічним захворюванням і суїцидальними думками.

Нещодавно ми повідомляли про випадок 79-річного канадського священника Ларрі Голланда, якому після перелому стегна двічі пропонували «медичну допомогу при вмиранні» — тобто здійснити медичне вбивство на вимогу, попри те, що він категорично заявив, що виступає проти евтаназії.

Отець Ларрі Голланд

Статую будують приблизно за 300 метрів від Санктуарію Богородиці Скорботної. Проєкт фінансують мільярдер Роман Каркосік та його дружина Гражина. Офіційне освячення пам’ятника заплановано на 15 серпня 2026 року, на свято Успіння Пресвятої Діви Марії. Статуя будується як подячна жертва від родини Каркосік.

Натхненням для пам’ятника стала 55-сантиметрова статуя Богородиці Скорботної, розташована у санктуарії, відомому своїми благодатями. Будівництво в Конотопі також включає спорудження 15-метрової корони, в якій буде розміщено ліфт, що веде на оглядовий майданчик. Також споруджується будівля для персоналу та технічна будівля, а також повна інфраструктура для відвідувачів.

За словами робітників, пам’ятник вже досяг кількох десятків метрів у висоту, і ще слід завершити встановлення двох прольотів крана. Очікується, що весь проект буде завершено до середини серпня.

Будівництво пам’ятника в Конотопі вже привертає увагу не лише регіону, а й усієї країни. Після завершення він цілком може стати однією з найвідоміших туристичних пам’яток Польщі.

Монумент висотою 55,6 метра, що будується, фактично стане найвищою статуєю Діви Марії у світі. У той час як «Мати всієї Азії – Вежа Миру» на Філіппінах має колосальні 98,15 метра, це багатофункціональна споруда, в якій розташовані святилище, каплиці та конференц-зали. Таким чином, польська статуя стане найвищою класичною скульптурою Діви Марії.

Наступною в «рейтингу» є статуя Богородиці Миру (ісп. Monumento a la Virgen de la Paz) у Трухільйо, Венесуела. Висота статуї становить 46,7 метра.

Для порівняння, відома статуя Христа-Спасителя в Ріо-де-Жанейро, включаючи постамент, має висоту 38,5 метра, тоді як статуя Христа-Царя в Свебодзіні, включаючи курган, сягає 52,5 метра, пише pch24.pl.

У середу, 8 липня 2026 року, у Будапешті розпочинається 23-й Всесвітній конгрес служб телефонної допомоги. Форум під девізом «Людський фактор» збере понад 900 фахівців та волонтерів, переважно з європейських країн.

Головною темою п’ятиденної зустрічі стане швидкий розвиток штучного інтелекту. Учасники спробують визначити, де саме нові технології стикаються зі своїми нездоланними межами в делікатній сфері душпастирської допомоги. Алгоритми вже допомагають навчати консультантів, моделюючи складні кризові ситуації.

Соня Карер, глава Міжнародної асоціації екстрених телефонних служб, зазначає, що цифрові моделі корисні для першого привітання, коли лінії перевантажені. Однак машина не замінить людської присутності. «Штучний інтелект може формулювати відповіді, які звучать емпатично, але він не здатний забезпечити справді персоналізовану відповідь», – наголошує експертка. За її словами, програма мовлення видає лише усереднений статистичний результат. Людині, яка перебуває в глибокій кризі, потрібна жива увага та відчуття, що її насправді чують.

Голова угорської асоціації Еріка Дудаш підтверджує, що алгоритми приваблюють молодь, але не замінять людський контакт. Минулого року місцеві служби телефону довіри отримали близько двохсот тисяч дзвінків, і потреба в живому голосі після пандемії лише зростає.

Організатори телефонної допомоги та душпастирської опіки стикаються з демографічним викликом, оскільки більшість волонтерів уже перетнули п’ятдесятирічний рубіж. Щоб залучити молоде покоління, європейські організації все частіше переводять своє навчання в онлайн просторі. Це відкриває нові можливості, зокрема залучаючи волонтерів, які проживають за кордоном, до нічних змін.

Служби душпастирської опіки та телефонів довіри в Європі історично створювалися спільними зусиллями християнських Церков. Сьогодні вони діють як гарячі лінії психологічної та духовної допомоги для всіх громадян, незалежно від їхніх переконань. Саме тому традиція Церкви слухати людей тут тісно переплітається з психологічною підтримкою, зазначає Vatican News.

Як повідомляє Віденська Обсерваторія з питань Нетерпимості та Дискримінації Християн у Європі (OIDAC Europe), посилаючись на останній звіт французького уряду про злочини на ґрунті релігійної ненависті, у 2025 році у Франції було зареєстровано 843 антихристиянські інциденти. Це на 9% більше порівняно з попереднім роком.

За даними, наведеними OIDAC, переважна більшість – 87% усіх випадків – становили злочини проти власності, насамперед акти вандалізму та осквернення церков.

Проте найбільше занепокоєння викликає зростання кількості злочинів, безпосередньо спрямованих проти людей. У 2025 році було зареєстровано 109 таких випадків, що на 70% більше, ніж у попередньому році.

Також на 86% зросла кількість випадків зриву богослужінь та погроз на адресу вірних.

OIDAC нагадує про особливо жорстокий випадок. У вересні 2025 року біженець з з Іраку, християнин Ашур Сарнай, вів пряму трансляцію, під час якої розповідав про свою віру. Просто в ефірі його вбив ісламіст.

Водночас зростає кількість злочинів проти євреїв, а також мусульман, що може бути пов’язано з війною на Близькому Сході, з посиланням на Kath.net повідомляє pch24.pl.

Про що говорить нагота, розповідає докторка теології Орися Уська у своїй катехизі. https://credo.pro/2026/07/398646

Список попередніх етерів за посиланням https://credo.pro/2026/06/397929

Фейсбук Теологія Тіла в Україні:   / teologia.tila  

Інстаграм Теологія Тіла в Україні: https://www.instagram.com/teologia.ti…

Телеграм-канал: https://t.me/teologia_tila

Архиєратикон у новому форматі

Архиєратикон тепер матиме структуру богослужбової книги у двох частинах. Перша частина міститиме тексти Літургій святого Івана Золотоустого, святого Василія Великого та Літургії Напередосвячених Дарів, а також чини рукоположення диякона й священника, чини нагородження священнослужителів церковними відзнаками та чини поставлення в читці, співці, свіченосці й піддиякони.

Друга частина, яку названо «Архиєрейським требником», охоплюватиме чини благословень, які найчастіше здійснює єпископ: посвячення храму (зокрема з покладенням антимінсу чи мощей), посвячення каплиці, дзвонів, дзвіниці, монашої обителі тощо. Також сюди увійшли чини Архиєрейської хіротонії, Архиєрейського найменування, Чин освячення Мира, що його патріарх звершує у Великий Четвер, Чин освячення антимінсів та інші молитви й благословення.

Як зазначив владика Григорій, під час підготовки тексту комісія орієнтувалася насамперед на Архиєратикон, виданий блаженнішим патріархом Йосифом Сліпим, беручи до уваги також давніші видання, зокрема Архиєратикон Олександра Бачинського. Метою було узгодити богослужбову практику архієрейського служіння в усій Церкві.

Єдиний текст для Молитвослова і «Прийдіте, поклонімся»

Окремим важливим досягненням стала уніфікація текстів Часослова — Вечірні, Утрені, Часів, Північної й Повечір’я — які досі різнилися в Молитвослові та молитовнику «Прийдіте, поклонімся». Для виконання цього завдання Синод створив робочу групу, до складу якої увійшли ченці Василіянського чину та представники Патріаршої літургійної комісії, а також владика Гліб Лончина та владика Ігор Ісіченко.

Владика Григорій висловив подяку всім членам робочої групи — Максиму Тиму, отцю Остапу Черхавському, а також отцям-василіянам Сергію Крутовському та Віктору Кваснію — за їхній вагомий внесок у підготовку текстів.

За словами голови комісії, обсяг молитовника «Прийдіте, поклонімся» залишиться без змін. Проте осучаснено пояснення до богослужінь і Святих Таїнств — цю роботу здійснено у співпраці з Патріаршою катехитичною комісією. Крім того, до обох книг увійдуть нові богослужбові тексти: служби українським святим, а також служби на честь свят, встановлених Синодом, зокрема свята ікони Божої Матері Неустанної Помочі, Спомину освячення Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві та інших.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

У колишньому приміщенні поштового відділення поблизу Ватикану досі збереглися сейфи, які тепер використовуються для зберігання ліків, що безкоштовно видаються тим, хто їх потребує. Вони розташовані у невеликому коридорі в одній із кімнат, що входять до складу амбулаторії «Мати Милосердя», що була відкрита у 2016 році – надзвичайному Святому році, проголошеному Папою Франциском. Ця установа Дикастерії служіння милосердя під час понтифікату Папи Лева XIV та під керівництвом Апостольського елемозинарія архиєпископа Луїса Маріна де Сан-Мартіна продовжує свою діяльність, приймаючи найбільш уразливих людей та надаючи їм необхідну медичну допомогу.

Установа розташована під колонадою площі Святого Петра та знаходиться у доступному місці. Біля входу встановлена плита з білого мармуру з вигравіруваним червоним написом, що чітко вказує на неї, а також дерев’яні двері з прозорим склом, на яких видніються схрещені ключі – символ Святого Престолу. Біля входу люди чекають своєї черги: хтось стоїть мовчки, хтось сидить на п’єдесталах величних колон і гортає газету, а хтось розмовляє з іншими, очікуючи на прийом у амбулаторії. Є й такі, хто підходить, щоб розповісти, що з 1977 року перебуває в Італії, покинувши Сомалі, і що завдяки тій маленькій черниці, яка входить і виходить через дерев’яні двері, вилікувалась від раку молочної залози. У своєму білому й охайному вбранні сестра Анналіза Маджоліні, координаторка медперсоналу амбулаторії, наче не вписується в оточення тих, хто потребує допомоги, одяг яких часто брудний і зношений. Однак, немає нічого більш відповідного, адже тут немає відстані, тут людина отримує підтримку у своїх потребах. Це «новий світ», який сестра Анналіза, що належить до Згромадження святого Йосифа Бенедетто Коттоленго, відкрила для себе після багатьох років служіння серед людей похилого віку та осіб з інвалідністю, світ, що складається з фізично та психічно вразливих людей, світ, сповнений залежностей, страждаючих обличь та нужденних людей.

Бачити в убогих обличчя Христа

«Ця ініціатива поступово розширювалася як за кількістю людей, які звертаються за допомогою, так і за кількістю лікарів та волонтерів, які тут працюють», – зазначає сестра Анналіза. На сьогоднішній день було надано понад 140 тисяч безкоштовних медичних послуг людям 139 різних національностей та роздано близько 180 тисяч упаковок ліків. Амбулаторія, персонал якої налічує 120 осіб, серед яких лікарі, медсестри, фармацевти, медичні техніки та адміністративний персонал. Усі вони – волонтери. Тільки у 2026 році, пояснює Массімо Раллі, Заступник секретаря Дикастерії служіння милосердя, призначений на це служіння 30 червня, було надано майже 20 тисяч медичних послуг, серед яких загальні та спеціалізовані огляди, стоматологія, фізіотерапія, клінічні аналізи, рентгенологія; понад тисяч 000 упаковок ліків, наданих безкоштовно; 1074 пацієнти, які вперше звернулися до амбулаторії. «Тут ми зустрічаємо безліч людей, у кожного з яких своя історія. Майже всі, – пояснює лікар Раллі, – самотні. А під час хвороби самотність обтяжує ще більше. Багато хто з них не має документів, а все своє нечисленне майно носить у рюкзаках на плечах. Але в обличчі кожного з них ми бачимо обличчя Христа. Приймаючи їх на порозі амбулаторії, дивлячись їм в очі, оглядаючи їх, ми повертаємо їм гідність. І завдяки тому ці невеликі амбулаторії стають особливими місцями, де зустріч із ближнім стає живою зустріччю з Христом».

Приймати та опікуватися

Приймати та повністю опікуватися тими, хто приходить під колонаду – це спосіб роботи тих, хто перебуває по той бік – чи то лікарі, чи фармацевти, чи волонтери. У цій амбулаторії наразі надається вся необхідна допомога для базового лікування, але, за потреби, людину направляють до лікарень Риму. «Доступ вільний, – підкреслює сестра Анналіза Маджоліні, – хто знає про існування цієї служби, той приходить. Якщо у людини є документи, її реєструють; якщо їх немає, її все одно реєструють під іменем, яке вона називає. Зазвичай ми надаємо допомогу людям, які не мають доступу до жодної медичної допомоги, або, якщо він у них є, вони не можуть дозволити собі дороге лікування чи обстеження». За останні роки зросла кількість італійців, які звертаються за медичною допомогою або просять ліки категорії «С» – так звані безрецептурні ліки, – які вони не мають можливості придбати. Але часто саме ці ліки є найнеобхіднішими для полегшення, наприклад, болю у тих, хто ночує на вулиці. «Історій, які мене вразили, – розповідає черниця – дуже багато, але те, що змусило мене задуматися з самого початку, – це необхідність поважати тих, хто, приходячи сюди, не приймає запропонованих рекомендацій. Мені в цьому сенсі було важко, бо пропозиція є, допомога є, але потім люди більше не з’являються», – каже вона. Є й ті, хто вирішує спробувати змінитися. Так сталося з одним хлопцем із Непалу, який погодився пройти курс детоксикації від алкоголю; сьогодні він має невеличку роботу, але сестра Анналіза знає, що ризик рецидиву дуже високий, оскільки бракує закладів, які б підтримували відродження тих, хто намагається вибратися з ями. Ці побоювання супроводжуються радістю, адже хтось дякує після того, як отримав окуляри й тепер краще бачить, або відтепер усміхається завдяки отриманому зубному протезові.

Комплексний підхід до лікування

З 2025 року поруч із амбулаторією «Мати Милосердя» діє амбулаторія «Сан-Мартіно», що також розташована під колонадою базиліки Святого Петра і яку відкрив Папа Лев у листопаді минулого року з нагоди Ювілею убогих. Цей заклад надає рентгенологічні послуги для швидкої діагностики пневмоній, переломів, пухлин та дегенеративних захворювань, які зазвичай зустрічаються у людей, що живуть у бідності. Лікарка Марія Луїза Базіле – онколог, фахівець із загальної патології, яка вже деякий час перебуває на пенсії після роботи в поліклініці «Умберто I» та викладання в університеті. З початком війни в Україні вона згадала про жінок, хворих на рак, які, втікаючи зі своєї країни через війну, були змушені перервати лікування онкологічних захворювань. У амбулаторіях Апостольської елемозінерії її ідея знайшла втілення і поширилася на найбідніших людей.

«Тут, – розповідає лікарка, – надається допомога людям без постійного місця проживання, тим, хто перебуває у скрутному становищі, зокрема соціально-економічному. Здоров’я – це фундаментальне право кожного, і наш підхід охоплює не лише фізичне здоров’я, а й психосоціальні аспекти». Отже, проводиться комплексна оцінка стану пацієнтів, адже майже всі вони страждають на супутні захворювання, тому необхідний цілісний підхід. Також проводиться профілактика, зокрема серед жінок, які входять до групи ризику розвитку раку молочної залози, та серед чоловіків – щодо раку простати. «Очевидно, що соціальна нерівність має значний вплив на життя людей. Усі пацієнти тут проходять об’єктивне та всебічне обстеження», – зазначає лікарка Базіле, наголошуючи на тому, що вона отримує у відповідь, допомагаючи найуразливішим. «Віддаючи свій час, серце наповнюється радістю – ми, по суті, також оживляємо душу, внутрішньо збагачуємося», – ділиться вона.

Безкорисливість дару служіння

Такий самий досвід пережив доктор Лука Паґано Маріано, один із п’яти фармацевтів-волонтерів, які діляться своїми знаннями в амбулаторіях Дикастерії служіння милосердя. «Чудовий досвід у прекрасній обстановці»: його слова добре відображають те, що відбувається під колонадою Святого Петра. «В основному, – пояснює фармацевт, – ми управляємо складом ліків, призначених для людей, які звертаються сюди і які часто не мають доступу до національної системи охорони здоров’я. Медична допомога завжди супроводжується фармацевтичною, тобто пацієнт отримує діагноз і ліки для лікування патології». Люди, які звертаються сюди, мають особливі потреби, пов’язані з захворюваннями, що виникають внаслідок життя на відкритому повітрі. «Ми надаємо знеболюючі, протизапальні та, в широкому сенсі, метаболічні препарати, тобто пов’язані з проблемами харчування». Маріано Паґано вже десять років працює тут волонтером. «Я прийшов із вуличної аптеки – комерційного та приватного підприємства, що має явні цілі отримання прибутку, компанії, яка мусить утримуватися на плаву, – а тут ти опиняєшся в реальності, де цього поняття немає; сюди приходять, бо пацієнт потребує ліків, які треба надати, не вимагаючи нічого взамін. У цьому й полягає безкорисливість дару».

Служити ближнім та Церкві

Джузеппе Космо Спозато – привітна особа, яка зустрічає людей щирою та природною усмішкою. Він носить жовтий жилет із написом «волонтер» і час від часу виходить з кабінету, щоб покликати тих, хто записався на прийом, взявши номер. Уродженець Калабрії, він вийшов на пенсію після життя, присвяченого роботі в державному секторі. Два роки тому він прийняв запрошення друга і вирішив служити іншим та Церкві. «Я займаюся тим, що зустрічаю людей, які приходять сюди, можливо, зі словами «доброго ранку», намагаюся, щоб вони почувалися як вдома, ввічливо запитую, що їм потрібно, реєструю їх і вказую, де знаходяться різні медичні служби, повідомляю, які лікарі працюють того дня. Це форма вислуховування, орієнтування та готовності допомогти». Від «доброго ранку» розмова переходить на повсякденні теми, на проблеми, які у них є, або на те, як вони потрапили до амбулаторії. «Якщо хтось трохи хвилюється, я намагаюся заспокоїти його посмішкою», — розповідає Джузеппе, якого хтось називає «дідусем», «татом» чи «дядьком», а хтось інший навіть запитує, чи треба платити за прийом, і він, широко розплющивши свої чорні очі, одразу поспішає відповісти: «Нііі! Все безкоштовно».

Нове покликання с. Жаклін

Усміхається й сестра Жаклін Імбунгу, медсестра-волонтерка родом із Кіншаси, Демократична Республіки Конго. Вона перебуває тут уже сім місяців, а до цього 18 років жила в Руанді, а потім в Італії, у спільноті Orta di Atella, що в дієцезії Аверса, де мешкають сестри Пресвятої Родини з Бордо – її згромадження. «Перед завершенням Святого Року, – розповідає вона, – я пішла помолитися до базиліки, а повертаючись додому на вулицю Віа деї Граччі, побачила цю амбулаторію. Я зайшла, щоб розпитати, і сестра Анналіза пояснила мені, про що йдеться. Я висловила свою готовність допомогти». Зустріч, ймовірно, була волею Божого Провидіння, яка незабаром перетворилася на нове покликання. «Коли я приїхала, я побачила цю дійсність, але насамперед відчула людяність лікарів та волонтерів. Мене вразило те, як тут приймають людей, адже тут немає жодної різниці – тебе приймають таким, яким ти є». Сестра Жаклін переважно займається перев’язкою ран: «Ми торкаємося людей, які іноді брудні, невмиті, але я відчуваю, що ми приймаємо самого Ісуса Христа». Досвід турботи та близькості, що відкриває шлях до стосунків з іншим. «Я щаслива, коли багато бідних бачать мене й кличуть, – розповідає сестра Жаклін, – ці стосунки дають мені багато, роблять мене щасливою, і я рада, що працюю тут».

«Не можна любити Бога, не виявляючи свою любов до бідних», – пише Папа Лев XIV в Апостольському напоумленні Dilexi te. «Стосунки з Ним, – підкреслює він, – звільняють від ризику будувати наші стосунки за логікою розрахунку та вигоди, щоб відкритися безкорисливості, яка панує серед тих, хто любить один одного і хто, отже, все має спільне». Ці слова, у стінах амбулаторії Апостольської елемозінерії, втілюються в життя.

Джерело: Vatican News

Молитва відбулася зранку після Божественної Літургії, перед початком робочих засідань Синоду. Кожного дня єпископи УГКЦ розпочинають свої засідання о 9:00 із загальнонаціональної хвилини мовчання, під час якої моляться за полеглих захисників України та невинних жертв війни.

Як відомо, у ніч на 6 липня росія завдала потужного удару по Київщині, застосувавши десятки ракет (зокрема балістичні) та сотні дронів. Внаслідок обстрілів загинули щонайменше 20 осіб, десятки отримали поранення. Найважча ситуація склалася у Вишневому Бучанського району, де пошкоджено понад 100 житлових будинків, евакуйовано сотні мешканців через загрозу повторної детонації боєприпасів, виникли пожежі та значні руйнування. У Києві також зафіксовано жертви та пошкодження цивільної інфраструктури.

Синод Єпископів УГКЦ 2026 року відбувається у Марійському духовному центрі «Зарваниця». У ньому беруть участь 49 єпископів з України та з-за кордону. Під час Синоду ієрархи обговорюють питання покликання до священства і монашества, а також інші важливі аспекти церковного життя в умовах війни.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ

«Ми бажаємо, щоб Святіший Отець добре почувався тут, у Кастель-Ґандольфо, щоб він міг відпочити та реалізувати те, що він сам визначив як мету свого перебування: молитва, відпочинок, читання та спорт». Такі побажання висловив отець Тадеуш Розмус, SDB, настоятель папської парафії святого Томмазо да Вілланова в Кастель-Ґандольфо. В інтерв’ю ватиканським медіа польський салезіанин розповів про перші дні відпустки Папи, згадуючи минулорічний візит та описуючи хвилювання мешканців з приводу повернення Святішого Отця до Апостольського палацу.

Несподіване привітання

Насамперед о. Тадеуш висловлює вдячність за те, що під час першого привітання з балкона Апостольського палацу Лев XIV особисто згадав про пароха та парафіяльну громаду: «Для мене це було величезною несподіванкою. Я сприйняв це як визнання цінності нашої папської парафії. Хоча ватиканські структури, що розташовані тут, діють автономно, згідно з канонічним правом парафія та її парох відіграють важливу роль. Це був дуже гарний жест Святішого Отця щодо всієї нашої громади».

За словами пароха, цьогорічне перебування має інший характер, ніж торішнє. Папа вже заздалегідь оголосив, що хоче провести цей літній час у Кастель-Ґандольфо як справжній відпочинок. «Ми не маємо особливих очікувань, просто хочемо, щоб йому тут було добре і щоб він міг спокійно провести цей час відповідно до своїх бажань», – сказав він, додаючи, що віряни з радістю чекають насамперед на молитву «Ангел Господній» та інші можливі зустрічі, які анонсував сам Лев XIV.

Зустрічі, що зміцнюють зв’язок з громадою

Отець Тадеуш також розповідає про зустрічі з Папою під час частих візитів до Кастель-Ґандольфо протягом останнього року. Майже щотижня Святіший Отець приїжджав до Вілли Барберіні в понеділок після обіду і залишався там до вечора наступного вівторка, а ввечері, виходячи з резиденції, зупинявся, щоб привітатися з паломниками, які збиралися перед нею, або поговорити з журналістами. «Як парох я мав нагоду обмінятися з Святішим Отцем кількома словами, передати йому деяку інформацію або просто привітатися. Це були дуже гарні моменти, під час яких відчувалася його батьківська близькість».

Поринувши у спогади, священник розповів, що особливе місце в серцях мешканців Кастель-Ґандольфо займає Іван Павло II: «У неділю я бачив людей зі сльозами на очах. Багато хто згадував своє дитинство, коли Папи регулярно приїжджали до Кастель-Ґандольфо. Багато говорили про святого Івана Павла II». За його словами, повернення Лева XIV «оживляє ті спогади і дарує людям відчуття, що ця прекрасна папська традиція триває й досі».

Чотири століття присутності Пап

Цьогорічна відпустка Папи збігається також із важливою річницею. Адже у 2026 році виповнюється 400 років від початку традиції літніх переїздів Пап до Кастель-Ґандольфо, яку започаткував Урбан VIII у 1626 році. «Разом із дієцезією, міською владою та парафією ми готуємося до відзначення цієї річниці. Це надзвичайна нагода, – підсумовує о. Тадеуш Розмус, – щоб згадати чотири століття присутності Наступників святого Петра в Кастель-Ґандольфо та підкреслити важливість цього місця в історії Церкви».

Джерело: Vatican News