Чудо у Флориді: лікарі врятували дитину, яка зазнала вогнепального поранення у лоні матері

У місті Тампа, штат Флорида, сталася сімейна трагедія: сорокарічний чоловік вистрелив у вагітну жінку, яка носила його дитину. Хоча куля пробила її матку, лікарям вдалося врятувати і матір, і дитину. В усій цій ситуації важко зрозуміти одне: чому неодноразово судимий злочинець перебуває на волі без нагляду і має вільний доступ до зброї?

Дівчинка, яка зазнала вогнепального поранення ще до народження, – живий доказ того, що за кожне життя варто боротися, і що дитина в лоні матері — це така ж людина, як і народжена.

Члени родини підтвердили, що жінка, в яку стріляли, одужала та повернулася додому. Новонароджена дитина залишається в лікарні під медичним наглядом, пише Opoka.

«Ми назвали її Етерніті (Вічність). Ми також називаємо її Е-Міракл (Е-Чудо). Тому що вона диво-дитина, — говорить Прісцилла Одомс, бабуся дитини. – Їй іще потрібен зонд для годування і вона не може утримувати їжу. Але вона справляється все краще й краще».

Говорячи про одужання матері Етерніті, Прісцилла має на увазі її фізичний стан. Що стосується її психічного здоров’я, вона все ще оговтується від того, що сталося в її домі.

22 листопада її 44-річний партнер, Ерік Паттерсон, намагався позбавити життя її та їхньої дитини. Наразі влада округу Гіллсборо звинувачує його у замаху на вбивство. Його кримінальне минуле може слугувати яскравим прикладом неефективності закону. Він мав п’ятнадцять судимостей за різні злочини, проте залишався на волі, без поліцейського нагляду.

Того фатального дня він направив пістолет на свою партнерку та натиснув на курок. Куля влучила їй у живіт, а потім у ненароджену дівчинку всередині неї. Жінку терміново доставили до відділення невідкладної допомоги регіональної лікарні Брендона, де почалася боротьба за її життя та життя її дитини, яка продовжилася після транспортування гелікоптером до лікарні загального профілю Тампи. Зрештою, обох врятували.

«Це був нещасний випадок»

Відразу після стрілянини Паттерсон зателефонував Прісциллі Одомс, намагаючись переконати її, що постріл у її доньку був нещасним випадком.

«Він сказав, що пістолет, який він тримав, вистрілив сам по собі і влучив їй у живіт. Він сказав: «Це не було навмисно, це не було навмисно. Пістолет вистрілив сам по собі. Пістолет вистрілив сам по собі. Я не хотів цього робити», – згадує Прісцилла Одомс.

Паттерсон спробував представити поліції подібну історію. Однак суддя у справі відхилив його свідчення:

«Імовірність того, що це сталося випадково, коли вона лежала в ліжку, а Паттерсон стояв поруч і грався з пістолетом, не дорівнює нулю, але вона астрономічно низька».

Суддя вказав на додаткові докази того, що Паттерсон навмисно атакував свою партнерку. По-перше, він одразу ж поклав слухавку після виклику 911. Крім того, поки жінка боролася за своє життя в лікарні, він утік, покинув зброю, що ускладнило розслідування поліції, і зрештою збрехав про своє місцезнаходження, стверджуючи, що поїхав до Клірвотера, хоча докази свідчать про те, що він насправді поїхав до Плант-Сіті, а потім до будинку своєї сестри в Раскіні.

«Він непогана людина»

Ставлення Прісцилли Одомс вражає. Незважаючи на те, що сталося, вона стверджує:

«Він непогана людина. Ну, він виглядає як поганий хлопець через усі звинувачення, які йому висунули. Зараз я злюся на нього. Але я можу пробачити йому, бо вони вижили».

Прощення — це благородно, глибоко по-християнськи. Однак воно не може означати брак реалізму. П’ятнадцять обвинувальних вироків не з’явилися з повітря. Це свідчить про серйозне моральне зіпсуття людини, яка скоїла злочини. Додамо, що йдеться не про збурляння папірців на дорогу чи перевищення швидкості на 5 км/год.

Факти такі, що Паттерсона звільнили з в’язниці у лютому цього року після трьох років ув’язнення за навмисне побиття із застосуванням смертельної зброї, напад при обтяжуючих обставинах та втечу з місця ДТП. У 2005 році його також засудили за увмисне побиття, крадіжку цінного майна та ще один напад. Він відбув у в’язниці чотири роки.

Ті, хто стверджує, що кожному «слід дати другий шанс», не враховують одну річ: злочини, які скоює людина, не є просто «збігом обставин» чи «життєвою помилкою», а випливають із злочинних схильностей або моральної зіпсутості. Дійсно, людині з таким серйозним недоліком особистості можна дати подальші шанси, але її не можна залишати без постійного нагляду.

Злочинні схильності не зникають автоматично після відбуття покарання, а реабілітація залишається фікцією, якщо вона не передбачає подальшого спостереження. Напевне, кожен злочинець може пояснити, що це не його вина, що це обставини, що це суспільство. Однак суспільство має бути мудрішим, не вірити таким твердженням і захищати потенційних жертв від злочинців.

Більше психологічного реалізму

Можливо, варто було б уважніше прислухатися до тих, хто безпосередньо має справу зі злочинцями – поліції – і менше звертати увагу на тих, хто поширює складні теорії про соціальні причини злочинності, закриваючи очі на психологічні розлади тих, хто скоює злочини.

Шериф місцевої поліції Чад Кроністер говорить, що те, що дитина вижила – це чудо:

«Це могло закінчитися жахливою трагедією. Натомість виявилося дивовижною історією стійкості. Наші детективи невпинно працювали, щоб знайти підозрюваного, і я вдячний, що він зараз під вартою. Дійсно чудово, що і мати, і її новонароджена дитина вижили. Їхня сила перед обличчям цієї трагедії також є потужним нагадуванням про те, чому ми прагнемо захищати кожну сім’ю в нашому суспільстві».