У Добромильській окрузі відбулася третя зустріч учасників проекту «Шануй батька і матір»

25 січня цього року у Добромильській окрузі відбулася третя зустріч учасників проекту «Шануй батька і матір». При зустріч на вулицях ми вже пізнаємо один одного, приязно усміхаємося, що є результатом роботи нашої спільноти.

Сьогодні ми брали участь у семінарі, а слово “семінар” ще з студентських років всім відоме і передбачає підготовку, конспекти та певні тематичні нариси для відповідей. По дорозі до школи я пригадувала наскільки вдалося реалізувати Різдвяні побажання для дітей та онуків, сформульовані на попередній зустрічі. Чи вистачило часу, щоб вивчити нові віншівки з чотирма онуками, щоб покататися з ними на саночках, чи вистачило терпіння жодного разу не підвищити голосу впродовж гостювання там, чи максимально подарувала тепло і любов свого серця рідним? Дякую п. Анні, що вчила мене і інших задуматися над цими речима і бодай на дещицю поправитися.

Цього разу ми слухали виступ п. Галини Стефанік, депутата міської ради м.Томашів, яка розказала про співпрацю між дитячим садочком, школою, благодійним фондом та спільнотами людей «золотого віку». На душі стає тепло, коли діти вітають бабусів і дідусів в дні Родини, а на день Дитини – бабусі, згадуючи своє дитинство, для них декламують вірші і співають пісень.

Переді мною виникають спогади, як це робила бабуся моїх дочок: проникливо декламувала вірші Марійки Підгірянки чи Юрія Шкрумеляка і навчала їх Різдвяних віншувань і колядок.

Уявляючи собі як люди старшого віку м.Томашів грають волейбол, рахують кожне зароблене очко і радіють від кожної вдалої подачі, виникає питання: для України це фантастика чи питання далекої перспективи?

З виступу п. Терези Когут, яка працює в службі соціальних послуг м. Сусьц, ми почули як працюють їхні служби, яких це вимагає великих матеріальних видатків, як важко долати нехіть і страх людям одиноким, але бажання відігріти інше людське серце своєю лагідністю і любов’ю досягає поставленої мети. Відчуття спільних бід і труднощів стає фактором згуртування, тобто, говорячи з власного досвіду: якщо комусь було це під силу, то невже я не зможу?

Маю великі позитивні емоції від участі у тренінгу, що проводила п. Лариса Малинович. Після виснажливої розумової, довготривалої рутинної діяльності, різноманітних щоденних і періодичних стресів, ми часто чуємося спустошеними або ж, за словами лектора, “емоційно випаленими”. А виявляється є 10 правил допомоги самому собі. Перефразовуючи античний афоризм, написаний на храмі Аполлона у Дельфах, Nosce te ipsum – “Пізнай самого себе”, скажу: “Допоможи собі сам”. Сюди відносяться наші улюблені заняття: від ліплення вареників, співу пісень, задушевних розмов з коліжанками за кавою та чимось солоденьким до проведення нестандартних уроків і споглядання блиску оченят своїх вихованців.

Ми вдячні п. Ларисі за її працю з нами і за той бальзам, який вона внесла в наші душі. А спільно виконана коляда «Бог ся рождає» на прощання наповнила всіх нас тихою радістю і блаженством, що ми разом з Новонародженим Ісусом перебуваємо в опіці Отця Небесного.

Спеціально для «Католицького Оглядача» Марія Угрин, учасниця проекту