Голодомор – трагедія без відповіді. Поки що!

Голодомор – це, без сумніву, величезна трагедія українського народу. Вона стає в один ряд з геноцидом вірмен в Османській імперії в часі І Світової війни і з геноцидом євреїв у часі ІІ Світової війни. Проте усе ще залишається просто трагедією, без переосмислення і висновків.

Можна розпачливо твердити, що це занадто велике горе, щоб його переосмислювати. Але не забуваймо, що історичний досвід, який не є оцінений і засвоєний, стає причиною повторення тих же чи подібних трагічних подій. Геноцид українського народу, який неодноразово провела Московія, непереосмислений і незасвоєний, кожного разу стає причиною нових і нових геноцидів. Жахливий геноцид Голодомору в національній саморефлексії так і не отримав належної оцінки.

А що ще гірше – не зважаючи на те, що з часів Голодомору минуло понад 80 років, ми так і не отримали теологічного переосмислення цієї жахливої трагедії. Питання на кшталт: «Чому Бог це допустив, за які гріхи, яка причина такого розгулу сил зла в українському народі?» – так і залишаються без відповіді. І саме відсутність зрілої теологічної рефлексії над Голодомором стає причиною різних маніпуляцій, з одного боку, й несе у собі загрозу існуванню українського народу, як біологічної та етнічної одиниці, з іншого.

Чого варті маніпуляції Голодомором у стилі того, що це була кара українцям, що вони прийняли большевизм, що «зрадили» московитського царя, за зраду «русскаґо міра»! Не варто думати, що в головах декотрих людей такі «відповіді» не знаходять свого родючого ґрунту.

Якщо Голодомор не був карою Божою, то як добрий Бог це дозволив? Якщо Він це все ж таки допустив, то з якої причини? Серйозної, обґрунтованої відповіді так ніхто навіть і не спробував на ці питання дати. Хіба відсутність обґрунтованої, зрозумілої відповіді на це питання не є загрозою для тих, чия віра слабка, щоб перестати вірити в Бога? Щоб відкинути християнство?

Якщо ж Голодомор був карою Божою, то за що? За який гріх чи гріхи? Адже, якщо це кара, а народ так і не виправився, то подібна кара може спіткати українців іще раз. Порівняння 28 глави біблійної Книги Второзаконня з подіями Голодомору дають можливість припустити, що Голодомор усе ж таки може бути Божою карою. А навіть саме існування такої можливості, ніким обґрунтовано не запереченої, мало б сповнювати серця тих, хто любить український народ, жахом від можливості повторення чогось подібного.

Народ Ізраїля, пройшовши через трагедію Юдейських воєн і знищення Храму, старався переосмислити цю національну трагедію у світлі слова Божого, дати відповідь на питання: чому це сталося? І Талмуд дає юдеям цю відповідь. Трагедія Голокосту, або Шоа (Катастрофа), як її називають самі євреї, отримала свої богословські відповіді, щоправда, в різник напрямках юдаїзму, різні. Про те в самому серці ізраїльського народу є чітка відповідь: якби Ізраїль мав свою державу і був вірний Богові, трагедія Голокосту не відбулась би.

У той же ж час українці так і не мають відповіді на свій Голокост – Голодомор. І вина в цьому не тільки ідеологів чи політиків. Вина, в першу чергу, богословів, які, радше, будуть дискутувати, який колір яєць на Великдень є канонічніший, аніж дадуть відповіді на питання, пов’язані з богословською оцінкою Голодомору.

Тому Голодомор – це не тільки трагедія без відповіді, але й потенційна загроза для існування українців.

о.Орест-Дмитро Вільчинський