Гостинність – ознака справжньої віри. Остання проповідь Папи в Парагваї

Христові учні – це ті, які вчаться жити з довір’ям до Господа, притаманним дружбі. Про це говорив Папа Франциск, проповідуючи під час останнього Євхаристійного богослуження в Парагваї, яке він очолив у неділю, 12 липня 2015 р., у міському парку Нью-Ґвасу на околиці столиці Парагваю. Він пояснив, що мова йде про довір’я, яке випливає з віри, із знання про те, що «можемо розраховувати на Божу благодать». Такого довір’я слід вчитися, а формується воно «в лоні спільноти і родини».

У світлі цього Святіший Отець перейшов до роздумів над євангельським уривком, в якому розповідається про те, як Ісус посилав Своїх учнів на місію, зазначаючи, що в ньому йдеться про «посвідчення особи християнина» та його «вірчі грамоти». Спаситель дає Своїм послідовниками «чіткі і прості правила», які можуть виглядати «надмірними чи абсурдними»: «Не беріть з собою нічого, крім палиці, ні хліба, ні грошей, ні калитки… до якого дому вас приймуть – там перебувайте».

За словами Папи, це виглядає чимось неможливим. Ми можемо зосередитися на словах «хліб», «гроші», «палиця», «сумка», «сандалі», «одежа», і можемо не зауважити ключового слова «християнської духовності», яким є гостинність. Ісус посилає учнів «навчитися однієї з фундаментальних якостей віруючої спільноти. Можемо сказати, – зауважив проповідник, – що християнин – це той, хто навчився гостити, приймати ближніх».

Ісус не посилає учнів-місіонерів, як могутніх, але, навпаки, показує їм, «що шлях християнина полягає у тому, щоби змінювати серце», тобто, «навчитися жити по-іншому», переходячи від логіки егоїзму, протистояння, поділів і вивищення до логіки життя, безкорисливості та любові.

Як зауважив проповідник, ми часто думаємо про місію «на основі проектів і програм», уявляємо євангелізацію в контексті тисяч стратегій, тактик, заходів та трюків, «намагаючись переконати інших своїми аргументами». А Господь ясно вказує на те, що у логіці Євангелія переконливість здобувається не аргументами й стратегіями, але навчаючись бути гостинним, тобто, вміти приймати того, хто потребує опіки, хто переживає труднощі.

У цьому контексті Святіший Отець також пригадав, що ми дуже часто забуваємо про те, існує «зло, яке випереджує наші гріхи», корінь, «який спричиняє багато шкоди», руйнуючи численні життя. Ним, за його словами, є самотність, яка може мати найрізноманітніші причини. Отож, першочерговим завданням Церкви-матері є не здійснення якихось проектів, але навчати жити братерством.

«Гостинне братерство – це найкраще свідчення того, що Бог є Отцем», бо з цього, за словами Ісуса, «всі пізнають, що ви є моїми учнями». Як зауважив Наступник святого Петра, Христос, таким чином, нам відкриває «горизонт, повний життя, краси та істини», в якому «Боже слово розбиває тишу самотності».

Папа вказав на те, що ми не можемо нікого змусити нас приймати, але також ніхто не може змусити нам не бути гостинними. І якщо це чинитимемо, тоді спільноти і парафії, місця перебування християн, ставатимуть «справжніми осередками зустрічі між нами і Богом».

Радіо Ватикан