Іван Павло II про Вервицю: Вона має таку ж глибину, як і молитва Марії
«Якщо йдеться про глибину молитви, то Вервиця подібна до особистої молитви Марії. Вона сама приносить цю глибину, так само, як і в Горниці, коли молилася з апостолами», – сказав Іван Павло II, коли 21 жовтня 1979 року прибув як паломник до Санктуарію Святої Вервиці в Помпеях. Через рік після обрання на Петровий престол польський Папа визнав, що саме ця «улюблена молитва» надала особливого характеру його папському служінню.
Як інформує pch24.pl, Іван Павло II зазначив, що Вервиця має таку ж глибину, як і молитва Марії в Назареті, коли вона розмовляла з Гавриїлом, а потім прийняла Святого Духа та вічне Слово Боже як свого Сина. Пізніше вона принесла цю ж глибину до Горниці на П’ятидесятницю, де молилася з апостолами.
«Ця ж глибина доступна нам і сьогодні у Вервиці, де ми молимося до Марії та з Марією», – сказав Папа. Він наголосив, що у Вервиці ми споглядаємо ті самі таємниці, які Марія споглядала у своєму серці. «Це таємниці вічного життя», – сказав Іван Павло II. «Усі вони мають свій есхатологічний вимір. Вони занурені в самого Бога. У Бога, який «перебуває в неприступному світлі» (1 Тим. 6,16), занурені всі ці таємниці, такі прості та такі доступні. І так тісно пов’язані з історією нашого спасіння», – наголосив Святіший Отець.
Іван Павло II зазначив, що особливий характер Вервиці випливає з того, що від початку вона була пронизана «логікою серця». «Справді, Мати – це серце. І ця молитва була сформована в цьому серці найдивовижнішим досвідом, у якому вона брала участь: таємницею Втілення», – наголосив він.
Завершуючи перший рік свого понтифікату в Марійському санктуарії в Помпеях, Іван Павло II згадав слова, яким Ісус навчав своїх учнів: «Ми – нікчемні слуги; ми зробили лише те, що повинні були зробити». Він наголосив, що його понтифікат формується тими, хто молиться за нього. «Вони так добре підготували моє Петрове служіння, моє папське служіння, на колінах; бо вони надали йому глибокого молитовного характеру, сакраментального, євхаристійного характеру. Хіба я не міг би без емоцій думати про стількох людей, часто молодих, які через жертви та нічні чування прокладали шлях, розчищали шлях для Духа, який мав промовляти?» — пояснив Святіший Отець.
Папа наголосив, що цей вимір його понтифікату є найважливішим. «Ми повинні справді пам’ятати про це, бо це саме серце цього служіння; решта — це лише прояв, який, з людської точки зору, іноді можна інтерпретувати надто поверхово». Христос, однак, вчить нас, що скарб, тобто фундаментальна цінність, знаходиться в серці,- сказав Іван Павло II у Помпеях.
About The Author
