Кард. Фернандес: шлюб можливий лише між чоловіком і жінкою

«Шлюб, з огляду на свою всеохоплюючу природу та повагу до гідності, може бути укладений лише між двома людьми: чоловіком і жінкою», – сказав кардинал Віктор Мануель Фернандес під час презентації у Ватикані доктринальної зауваги Дикастерії доктрини віри «Одне тіло: похвала моногамії». Він пояснив, що документ «має на меті дослідити цінність і красу моногамії як виключного союзу між чоловіком і жінкою», повідомляє KAI.

Він визнав, що спочатку заувага мала називатися «Ми двоє», щоб показати «рішення належати одне одному, їх обох, вільно об’єднаних перед світом». Префект Дикастерії зазначив, що хоча Кодекс Канонічного Права стверджує, що «істотними властивостями шлюбу є єдність і нерозривність», заувага зосереджується «виключно на єдності» як «спільноті життя, подружній дружбі, взаємодопомозі та повному обміні один з одним». «Подружня любов – це глибокий емоційний зв’язок, закорінений у волі, яка вибирає іншого як єдність із самим собою», – заявив аргентинський кардинал.

Він зазначив, що документ наразі доступний лише італійською мовою, а перекладачі зараз працюють над перекладами іншими мовами.

Водночас кардинал Фернандес наголосив, що нота не вносить жодних змін до енцикліки святого Павла VI «Humanae vitae» [про моральні принципи у сфері передавання людського життя].

Відповідаючи на запитання журналістів, ієрарх зазначив, що документ Дикастерії має на меті мотивувати моногамію, не стосується полігамії чи поліаморії. Він зазначив, що питання полігамії, яке становить проблему в Африці, зараз розглядається Симпозіумом Єпископських Конференцій Африки та Мадагаскару (SECAM). Однак він визнав, що «в деяких селах, коли катехит залишає своїх інших дружин, їм загрожує голод та смерть», тому «потрібні покрокові дії та розсудливість».

На запитання про одностатеві пари він підтвердив, що «шлюб існує лише між чоловіком і жінкою». І хоча «інші союзи можуть мати цінність», вони «не відповідають природі шлюбу».

Професор Джузеппіна Де Сімоне, теолог із Папського теологічного факультету Південної Італії, наголосила, що ключем до цієї ноти є слово «похвала». У документі розглядається Святе Письмо, вчення Церкви, теологічні роздуми, а також література та поезія, «щоб виразити невимовне». Моногамію описували як «красу бути одним тілом, нас двох, аби любити світ». Не йдеться про ідеальну та недосяжну модель, а про «дар, який потрібно розпізнати та прийняти».

Вона наголосила, що «виховання до моногамії — це не моральний примус, а впровадження до величі любові, яка перевершує миттєве». Вона наголосила, що первинне значення подружньої любові — це «взаємна приналежність», яка не стає володінням, тому що «справжня любов знає сакральний вимір» іншої особи. Отже, «моногамія — це не архаїзм, а пророцтво», здатне показати, як людська любов, пережита у всій своїй повноті, передбачає таємницю самого Бога і може бути «любов’ю, яку можна проживати та співати життям, співати з радістю».