Кардинал Равазі про комунікацію вірних

В комунікації вірні повинні відповідати критеріям простоти і точності цифрових медій, символом яких сьогодні є 140-знакові твіти. Але і книжка також може бути важливим способом розповіді про Христа – зазначив кардинал Джанфранко Равазі, глава Папської Ради культури під час зустрічі у Варшаві. Минулого тижня там проходив ХХІ Форум католицьких видавців.

У своєму виступі на тему проблем сучасної комунікації у світі кардинал Равазі наголосив, що слово є як фундаментом християнського проголошення, так і визначником самого поняття культури. Однак сьогодні, в результаті розвитку технологій засобів масової комунікації, змінюється стратегія людської комунікації, що найкраще видно на прикладі поведінки молоді. Сучасна молодь користується майже виключно електронними медіями, що також має вплив на спосіб їх розмови і поведінки.

Глава Папської Ради культури нагадав відомий вираз Маршала МакЛухана, що новий спосіб комунікації є свого роду «протезом», продовженням способу функціонування людських органів. Ця теза була дещо змінена, – додав він, – оскільки телевізор чи телефон є не лише інструментами, які дозволяють нам бачити чи чути дальше і більше. Виникло нове середовище комунікації і життя людини, тобто нова антропологічна модель. Молодь більшу частину дня користується інтернетом і смартфоном, і комунікує зі світом вже по-іншому, ніж ті, хто і надалі читає газети і книжки.

Книжка також може бути важливим способом комунікації важливого змісту, однак у світі щоразу густішої інформації вона повинна містити конкретні, цінні відомості, те «щось» чи «quid», як казали античні риторики, – пояснив кардинал Равазі.

Те «quid» для комунікації християнина має перш за все Біблія і особа самого Ісуса Христа. «Як ми знаємо, християнство не є релігією книги, як іслам, але релігією, яка комунікує особисту присутність Бога в Христі» – нагадав він.

Біблія є великим кодом західної культури, і це може підтвердити навіть не-християнин, – наголосив кардинал Равазі. Той, хто, входячи до бібліотеки чи пінакотеки, не знає Біблії, не зрозуміє більшості творів, які там знаходяться. «На жаль, ми живемо в часи, коли з пам’яті стираються великі складники європейської культурної спадщини, – зазначив кардинал, додаючи, що це також стосується самого Ісуса Христа, котрий навіть для невіруючих є істотним символом західної культури, хоч Його Євангеліє сьогодні щоразу слабше передається у світі. У цьому контексті керівник Папської Ради культури навів свідчення двох великих письменників: Франца Кафки і Хорхе Луїса Борхеса, котрі свого часу визнали, що Христос – хоча вони не є його визнавцями – в їх інтелектуальних роздумах залишається важливою постаттю.

Окрім «quid» важливим також є «quo modo» – «в який спосіб», тобто метод спілкування християн між собою, а також з невіруючими у сучасному світі – нагадав кардинал.

Посередник – це також інформація, як казав МакЛухан, тобто засіб передавання є також самим посланням. Ми не комунікуємо лише те, що маємо сказати; суть ми передаємо також за посередництвом самої форми комунікації. «Результатом нудної конференції, хоч вона може містити цікаву суть, буде власне нудьга, а не основний зміст», – зазначив кардинал Равазі. Далі кардинал сказав, що в ері цифрових медій особливо цінується простота і точність повідомлення, символічною формою якого є твіти величиною 140 символів.

На його думку, Христос використовував подібну форму комунікації з людьми, оскільки вживав т.зв. логії, короткі фрази, які часто бували навіть коротші, ніж сучасні твіти. «Віддайте Кесареві те, що Кесареве, а Богові те, що Боже» – грецькою це лише 53 символи. Перша проповідь Ісуса «Навертайтеся і вірте в Євангеліє», відповідно до найдовшої версії з Євангелія св. Марка (1,18) містить лише 114 символів, – розповів кардинал.

На думку кардинала, сучасні способи комунікації не можуть використовувати вказівки, опрацьовані кілька сот років тому. Це стосується як звичного способу обміну інформацією, так і будови і форми церковної проповіді. Христос у своїх притчах виходив із загально відомих прикладів, які його сучасники трактували майже як «кримінальну хроніку», натомість сьогодні, наприклад, про любов говорять занадто високою мовою, яка є незрозумілою.