Конгрес про містику. Кардинал Семераро: споглядання веде до любові
Префект Дикастерії у справах визнання святих відкрив триденну конференцію в Папському Урбаніанському Університеті, зосереджену на взаємозвʼязкові між містикою та святістю: у світі, де панує техніка, містика може охопити всю людину, душу і тіло.
«У час, коли чутливість до Бога є ослабленою, у світі, де переважає суха мова науки і техніки, містика є бажаною і цінується як ресурс, здатний залучити розум і особистість, душу і тіло, дух і почуття». Такими словами кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії у справах визнання святих, відкрив у понеділок, 10 листопада 2025 р., у другій половині дня, наукову конференцію, присвячену темі «Містика, містичні явища і святість», що відбувається в Папському Урбаніанському Університеті. Конференція, яка ідейно та тематично доповнює конференції двох попередніх років, присвячені «святості сьогодні», її «спільнотному виміру» та «мучеництву і жертві життя», проходитиме в Актовій залі університету до середи, 12 листопада. У четвер учасників прийме Лев XIV.
Споглядання веде до дії
Кардинал підкреслив, що святість, яка «в основі своїй полягає в любові до Бога і до ближнього, може бути досягнута різними шляхами, різними засобами, і тому не обов’язково супроводжується надзвичайними, містичними, харизматичними благодатями, такими як споглядання». Префект процитував Папу Франциска, який часто повторював, що «той, хто вміє споглядати, не сидить склавши руки, а конкретно діє». Отже, «споглядання веде до дії». Життя милосердя і споглядання є, отже, взаємодоповнюючими, як підкреслив доповідач, цитуючи святого Вінсента де Поля: «Активне життя живить споглядальне, а це, в свою чергу, є душею активного життя».
Межі християнської містики
Перша частина конференції була присвячена поняттю містики, яке, за словами перших двох доповідачів, у своїй найглибшій сутності є взаєминами та служінням іншим. «Спроможність будувати дорослі стосунки є одним із результатів містичного досвіду, оскільки прийняття цілком Іншого у своєму житті виливається у прийняття інших». На цій концепції базувалася промова преосвященного Феліче Аккрокки, Архиєпископа Беневенто, на тему «Містика: специфіка та проблемні питання». Ієрарх ствердив, попередньо окресливши межі християнської містики, що вона ніколи не може вийти за межі досвіду Одкровення, представленого «таємницею Бога Ісуса Христа». «Триєдиний Бог, об’явлений Ним, є межею християнської містики, і вона не може існувати поза нею», – додав він. Християнський містичний досвід, за його словами, завжди відбувається «в межах віри», тому містик «не знає нічого більше, ніж можуть знати всі християни, просто він знає це по-іншому».
Містика в Біблії: досвід, який не є приватним
Християнська містика – це не втеча від реальності, а місія. На цій концепції базувалася доповідь отця Франко Манці на тему «Пророки, провидець Іван і апостол Павло. Роздуми про духовні переживання з містичними рисами, засвідчені в Біблії», присвячена біблійним кореням містичного досвіду. Простежуючи шлях через Писання, о. Манці, викладач Старого і Нового Завіту на Богословському факультеті Північної Італії в Мілані, представив, що містика в біблійній традиції ніколи не є самотнім або приватним досвідом, а зустріччю з Богом, що стає словом і відповідальністю, оскільки той, хто споглядає божественне, покликаний розповідати про це. «Одкровення, – сказав бібліст, – стає історією і спільнотою». Пророки Старого Завіту є першим прикладом цього. Від Ісаї до Єремії бачення Бога завжди перетворюється на часто болісне завдання проголошення і викриття. «Містика – це рана і доручення», – пояснив ще раз Манці, підкресливши, що справжній містик не ховається в мовчанні, а перетворює його на пророче слово.
Новий Завіт доводить цей досвід до завершення у двох символічних постатях: Івані та Павлі. Перший, «провидець Апокаліпсису», споглядає «нове небо і нову землю», даруючи переслідуваній Церкві бачення надії. Другий живе містичним життям, повністю єднаючись із Христом: « Живу вже не я, – пише Павло в Посланні до Галатів, – а Христос живе в мені». В Апостолі народів спілкування з Богом стає дією, місією, любов’ю. Отець Манці наголосив, що справжня християнська містика не вичерпується спогляданням, а відкривається для служіння і свідчення. Містика, у своєму біблійному корені, не втікає від світу, а преображає його. «У біблійному одкровенні, – сказав вчений, – бачення Бога не є привілеєм небагатьох, а даром, який формує спільноту свідків».
Джерело: Vatican News.
About The Author
