Людей дедалі більше поглинає апатеїзм. Різдво стає порожньою декорацією

Свята дедалі більше перетворюються на поверхневе видовище, сповнене вогнів та шопінгу, і втрачається їхнє справжнє значення, б’є на сполох о. професор Марек Хмелевський з Люблінського Католицького Університету. Теолог застерігає від «апатеїзму», що означає духовну втому та відхід від християнської сутності Різдва, і нагадує, що справжнє святкування — це внутрішня трансформація та переживання таємниці Втілення.

«Святкування Різдва — це питання, яке хвилює як соціологів, теологів, так і душпастирів», — говорить о. професор д-р габ. Марек Хмелевський, завідувач кафедри Систематичної та Практичної Духовності в Інституті Теологічних Наук Теологічного Факультету Люблінського Католицького Університету імені Івана Павла II.

Як обґрунтування він наводить статтю Джонатана Рауха в «The Atlantic», де використовується термін «апатеїзм». «Це суміш апатії, атеїзму, чогось, що нагадує втому, виснаження та зневіру щодо реальноісті. Таке ставлення проявляється не лише в християнстві, а й у багатьох інших релігіях. Певні елементи традиції зберігаються, але виключається сутнісний зміст», – пояснює теолог.

У нас є різдвяні прикраси, вся святкова атмосфера і щось, що нагадує колядки. Це подоба, нібито враження свят, як різдвяна кулька: красива, блискуча, але всередині порожня. Ми асоціюємо святкування насамперед із покупками, подарунками, прибиранням, приготуванням їжі чи поїздками.

Сніжинка замість ясел

Це також відображається у свідомій відмові від терміну «Різдво». У ЗМІ ми чуємо про зимові свята, а ярмарки не «різдвяні», а «зимові». На різдвяних листівках все рідше можна побачити ясла та Дитятка Ісуса, а замість них частіше зустрічається гілочка чи сніжинка.

«Як слід святкувати? Насамперед, це глибоко релігійний досвід, типово християнський, глибоко вкорінений у нашій культурі, тому ми не можемо забувати про фундаментальне питання переживання таємниці Втілення. Бог став людиною, увійшов в історію людства і радикально змінив цю історію», – наголошує о. проф. Марек Хмелевський.

Найголовнішим доказом є той факт, що ми живемо у 2025 році «нашої ери», а ця ера ж відраховується від народження Христа. Ось чому ми говоримо – на жаль, усе рідше – «2025 рік після Різдва Христового».

Народження в кожному з нас

«Народження Ісуса – це таємниця відродження людини, початок нашого спасіння. Бог увійшов у нашу людську історію і надав їй нового сенсу, нового курсу», – додає експерт KUL, посилаючись на слова лікаря, поета та містика XVII століття Йоганнеса Шеффлера, відомого як «Сілезький Ангел». Він промовив таке речення: «Яка користь із того, що Бог народився у Вифлеємських яслах, якщо Він не народився у тобі?»

«Саме про це і йдеться: Різдво має відбутися всередині нас через внутрішню переміну та відродження у стані благодаті», — каже теолог. Це Різдво Бога може виражатися в примиренні з іншими під час сімейних зустрічей та ламанні оплатка.

«У наших руках оплаток стає хлібом примирення, виразом відкритості до інших», — пояснює отець Хмелевський, наголошуючи, що тоді можна говорити про специфічну духовність Різдва.

Він також наголошує, що не можна байдуже проходити повз ясла, навіть якщо це лише декорація. «Вони повинні поставити нас на коліна перед величчю Бога, Який приходить до нас», — наголошує о. проф. Хмелевський.

За матеріалами Opoka.