Милосердя і навернення. На загальній аудієнції з Папою Франциском

Справжнє навернення відбувається тоді, коли приймаємо дар благодаті, а його ознакою є те, що починаємо бачити потреби ближніх. Така думка пролунала з уст Папи Франциска під час ювілейної загальної аудієнції в суботу, 18 червня 2016 р., що була присвячена темі «Милосердя і навернення». Він зазначив, що словами «навернення» та «відпущення гріхів» можна підсумувати основи місії, яку Спаситель заповів апостолам перед Вознесінням.

Отже, що таке навернення? Як зауважив Святіший Отець, це поняття присутнє в усій Біблії, а особливо – в проповідуванні пророків, які постійно закликали народ «повернутися до Господа», просячи у Нього прощення та змінюючи стиль свого життя. Згідно з навчанням пророків, навернутися означає «змінити напрям та знову звернутися до Господа, обґрунтовуючи це впевненістю в тому, що Він нас любить, а Його любов завжди вірна».

Ісус вчинив навернення першим словом Своєї проповіді. Як читаємо у Євангелії від Марка, Він розпочав свою прилюдну діяльність словами: «Наверніться та віруйте в Євангеліє». Саме з цим звіщенням Він постає перед народом, заохочуючи прийняти Його слово, «як останнє та остаточне, з яким Отець звертається до людства».

«У порівнянні з проповіддю пророків Ісус ще більше наголошує на внутрішньому вимірі навернення. Воно огортає всю особу, серце і розум, щоб вона стала новим створінням, новою особою. Змінюється серце – оновлюється особа», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що коли Ісус закликає до навернення, то не возносить Себе на позицію судді, але промовляє з позиції «близькості, участі в людському стані».

За словами Папи, Христове милосердя до тих, «які потребували зміни життя», відбувалося шляхом «Його сповненої любові присутності». Така поведінка «доторкалася до глибини серця» людей, так що вони відчували «притягання Божої любові» та «спонуку змінити життя». Наприклад, саме так відбулося навернення митарів Матея і Закхея: вони відчули, що Ісус їх любить, а через Нього – Отець.

«Справжнє навернення відбувається тоді, коли приймаємо дар благодаті. А чітким знаком його автентичності є те, що починаємо бачити потреби ближніх та стаємо готовими виходити їм назустріч», – сказав Єпископ Риму, підсумовуючи свою катехизу роздумами про те, як часто у своєму житті ми відчуваємо потребу переміни.

«Як же часто ми говоримо: “Я повинен змінитися. Так далі не може тривати. Моє життя не принесе плоду, якщо прямуватиме цим шляхом, буде безплідним і я не почуватимуся щасливим”. Як же часто до нас приходять такі думки… Чи не так? І тоді Ісус, стоячи поряд з простягнутою рукою, каже: “Але ж прийди. Прийди до мене. Я все зроблю. Я переміню твоє серце і твоє життя. Я ощасливлю тебе”. Чи ми віримо у це?» – запитав Папа, закликавши прочан вголос відповісти на це запитання, а отримавши ствердну відповідь, заохотив іти «за цим Господнім запрошенням і не чинити йому спротиву», тому що «лише відкрившись на Його милосердя, віднайдемо істинне життя та істинну радість».