Молімося за братів православних з УПЦ МП

Недавня заява патріарха Кіріла у стінах одіозного Міністерства закордонних справ РФ стала черговим кроком у нагнітанні істерики московського керівництва довкола подій в Україні. Якщо закиди на адресу УГКЦ мало кого здивували, у них хіба що збільшено нахабність брехні, то звинувачення Єпископських конференцій Польщі, Німеччини та США стали чимось новим у політиці Московської патріархії від 1991 року. Складається враження, що вона обирає шлях самоізоляції та ворожнечі у стосунках з Католицькою Церквою.

Адже тепер церковна Москва має претензії не лише до уніатів, яких їй на пару з совєтами не вдалося задушити, але й до частини католицького єпископату Заходу. Однак це не стільки щось нове, радше, продовження старого. Адже ще під час Майдану 2013–2014 московські емісари намагалися переконати Захід у злочинній політичній діяльності ненависних уніатів. Чого тільки вартувало інтерв’ю голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків РПЦ митрополита Волоколамського Іларіона Алфєєва. Тут і звинувачення у співпраці з жахливими українськими розкольниками, і у змові з держдепом США, і претензії до клиру УГКЦ та УПЦ КП щодо підтримки Майдану.

Глава синодального відділу РПЦ з питань взаємовідносин церкви і суспільства Всєволод Чаплін назвав майданівський рух в Україні «новою ордою». До того ж, високий функціонер Московскої патріархії відкрито закликав РФ та Білорусію втрутитися у ситуацію в Україні. Вочевидь, така позиція Чапліна і є реальною позицією Московської патріархії, оскільки цю заяву високого функціонера цієї структури ніколи не спростувала Московська патріархія.

Безпрецедентні заяви Чапліна були згодом потверджені у значно драматичніший спосіб. У часі московської агресії в Криму у тій же ж таки Московській патріархії висловили сподівання, що Україна не буде боронитися перед агресією!

Щобільше, сам патріарх Кіріл не двозначно назвав українські землі південними та західними російськими, а українців й московитів зачислив до єдиного народу.

У такому контексті Московська патріархія повстає як ворог українського народу. Стараннями РПЦ та керівництва РФ московське православ’я поступово отримує в Україні асоціативний ряд з тероризмом і українофобією. Від самого початку московської агресії на Донбасі терористи знаходили прихисток у храмах УПЦ МП, підбадьорювання від священнослужителів цієї конфесії, які отримали свій апогей в арешті озброєного священика-терориста. Тільки у світлі усього до тепер сказаного можна погодитись з висновками українського каналу «1+1» про те, що патріарх Кіріл благословив терористичну агресію РФ проти України.

Усе це викликає не тільки обурення, але й жаль до членів цієї конфесії, яка в Україні має немало прихильників. Жаль, тому що в середовищі РПЦ в Україні – УПЦ МП створюють усі підстави для світоглядної шизофренії: з одного боку – патріархія, частиною якої УПЦ МП, усе більше вкорінюється в антиукраїнських позиціях, й саме церква через своїх священнослужителів-терористів стає усе більш дискредитованою в суспільстві, виразно виступаючи в ролі суспільної сили, яка дестабілізує ситуацію в державі; а з іншого боку – переконання у потребі канонічного статусу церкви і реальна канонічна єдність з патріархією, яка підтримує тероризм. Такий стан братів-християн не може не викликати у нас щирого християнського співчуття.

І не тільки співчуття, але і занепокоєння. Адже новообраний Президент України Петро Порошенко та новообраний київський мер Віталій Кличко є прихожанами цієї церкви, яка в українському суспільстві уже отримала неофіційний статус посібника тероризму. Новообраним главам держави та Києва можна дійсно щиро співчувати, оскільки через свою конфесійну приналежність лідери держави і столиці опинилися у дуже пікантній ситуації.Також не меншої пікантності у цілу ситуацію вносить звернення патріарха до новообраного Президента України, в якому патріарх Кіріл безцеремонно і повністю безпідставно звинувачує Майдан у розпалюванні ворожнечі, яка зараз на Донбасі пожинає свій кривавий урожай. Приналежність Президента і мера столиці до церкви, яка є у спільності з патріархією, що підтримує тероризм та звинувачує Майдан, який фактично привів нового Президента до влади, у розпалюванні ворожнечі, робить ситуацію неприємною для усього українського суспільного життя.

Тим більше, що діючий в.о. Президента України Олександр Турчинов своїм розпорядженням № 930/2014-рп доручив Міністерству юстиції та Міністерству внутрішніх справ вирішити ситуації з організаціями, які вчинили дії, «спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення».

Звісно, що одними з перших серед релігійних організацій під дію цього розпорядження мали б потрапити сектанти догналівці, які неодноразово закликали РФ та Білорусію ввести війська в Україну.

Але у світлі всього вище сказаного Московська патріархія, на рівні догналівської секти, може бути проголошеною в Україні організацією, яка вчиняла дії, спрямовані на «порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства».

Тому нам варто молитися за мудрість для наших державних мужів і членів УПЦ МП, щоб ситуація з цією конфесією в Україні була вирішена у рамках Божих і людських законів та щоб Бог дав сили і ласки членам УПЦ МП обрати саме той шлях, який не буде противитися їхнім громадянським обов’язкам та їхній совісті.

о.Орест-Дмитро Вільчинський