Обов’язок кардиналів

Лист чотирьох кардиналів, які просять Папу прояснити плутанину, викликану незрозумілими фрагментами “Amoris laetitia” не є виразом фарисейства, але турботою за Церкву і за істину про шлюб.

У тексті “Amoris laetitia”, особливо в VIII розділі містяться певні неясності. Це факт. Найкращим доказом цього є те, що окремі єпископи видали в своїх єпархіях розпорядження, в яких знаходяться суперечливі інтерпретації. Не може так бути, що в одній єпархії щось є гріхом, а в іншій єпархії це гріхом не є. Ось чому кардинали просять папу відповісти “так” або “ні”. Вони запитують про це не тому, що не розуміють усієї складності людського життя або з причини відсутності співчуття до людських драм. Вони запитують про це, тому що в Церкві навколо цих питань зростають суперечки і поділ. Ми маємо принаймні дві взаємовиключні інтерпретації. І це не якоюсь абстрактною, теоретичною проблемою. Багато душпастирів і тих, хто зацікавлений розпізнанням своєї ситуації не знають, чого вони повинні дотримуватись. Це поточна ситуація.

Відповідь, що все написано в “Amoris laetitia” і більше не потрібно нічого пояснювати не є слушною. Сумніви виникли саме тому, що певні пункти документу в декількох місцях є неоднозначними. Крім того, деякі формулювання, як видається, суперечать вченню св Івана Павла II записані в енцикліці “Veritatis Splendor”. Мова йде не тільки про шлюб, але більш загальні моральні проблеми (наприклад, зв’язок між загальною нормою і совістю). Оскільки сумніви є досить серйозними, вони повинні бути з’ясовані. Повторю ще раз, суперечності відносяться до самих норм, критеріїв розрізнення, а не одиничного складного випадку чи самої суті розрізнення. У культурі релятивізму, яка розмиває будь-які норми, чіткість основ стає все більш важливою.

Доктринальні суперечки в Церкві не є нічим новим. Запити, надіслані в Конгрегації доктрини віри дуже часто приймають форму питань двоїчних. Конгрегація зазвичай відповідає «так» або «ні» і їх роз’яснює. Вірність Христу полягає також і в вірності вченню, яке Він нам залишив. Ортодоксія є умовою ортопраксії, або висловлюючись більш по-людськи: діяння відповідні до віри випливають із принципів віри.

Що стосується мотивації кардиналів. Згадаємо собі, що лист кардинали надіслали Папі 19 вересня цього року. І лише через два місяці прийняли рішення про його оприлюднення. Обгрунтовуючи це наступним чином: “Велика традиція Церкви вчить нас, що вихід з ситуації подібній до цієї [відсутність ясності навколо” Amoris laetitia”] є звернення до Святішого Отця з проханням до Святого Престолу вирішити сумніви, які викликають дезорієнтацію і розгубленість. Таким чином, наш лист є актом справедливості і любові. Справедливості – тому що нашою ініціативою визнаємо, що служіння Петрове є служінням єдності, отже Петру, папі, належить утверджувати в вірі. Любові – тому що ми хочемо допомогти Папі попередити поділи і конфлікти в Церкві, просячи, щоб він розвіяв будь-яку двозначність. Таким чином, в цей спосіб виконуємо свої обов’язки. Відповідно до Кодексу канонічного права (к.349) кардиналам, також і в індивідуальному порядку, покладено завдання допомагати Папі в турботі про Вселенську Церкву. Святіший Отець вирішив не відповідати на наш лист. Ми поважаємо його суверенне рішення, як запрошення продовжити роздуми і обговорення, спокійно і з повагою”.

Ks. Tomasz Jaklewicz, gosc.pl